Лекція 2. Державне регулювання інвестиційної діяльності

За макроекономічне сприяння інвестиційній діяльності відповідають органи державної влади країни. У розпорядженні держави є важелі як прямої дії у вигляді централізованих державних капітальних вкла­день в об'єкти загальнодержавного значення, розвиток державного сектора економіки, так і непрямі засоби регулювання інвестиційного середовища за рахунок бюджетної та грошово-кредитної політики.

Бюджетні важелі — це встановлена державою система різних ви­дів податків, що практично визначають таку систему перерозподілу доходів підприємств і громадян країни, яку держава вважає опти­мальною для формування прибуткової частини бюджету та збере­ження у підприємств і підприємців ринкових стимулів до роботи та отримання прибутків. З бюджетом не можуть порівнятися фінанси наймогутніших корпорацій. Витрати бюджету є вагомим засобом формування сукупного попиту, а через нього — стимулювання інве­стицій взагалі та їх міжгалузевої структури. Навіть система соціаль­них бюджетних програм (не кажучи вже про прямі бюджетні інвес­тиції в державний сектор) впливає на структуру попиту, тому що со­ціальні виплати з бюджету отримують люди, які мають витратити їх на ринку споживчих товарів, а це стимулює виробництво та відповідні інвестиції для цього.

Грошово-кредитна політика держави впливає на інвестиційні умо­ви, регулюючи грошовий обіг і роботу банківської системи,яка, по суті, репродукує збільшення коштів в економічній системі. Основними інструментами грошово-кредитного регулювання є такі:

• норми страхових резервів, які зобов'язані мати. комерційні банки й тим самим відволікати певну частину своїх коштів від активного використання для кредитування та інвестування;

• залікова ставка Національного банку, за якою він продає кре­дитні ресурси комерційним банкам, збільшуючи чи зменшуючи обсяги кредитних джерел для фінансування інвестицій;

• операції з державними цінними паперами на відкритому ринку. Встановлюючи вигідні умови (у вигляді ціни чи дивідендів) для своїх цінних паперів, держава стимулює їх купівлю юридичними та фізичними особами і цим зменшує кількість вільних грошей, які мо­жуть бути використані для кредитування інвестицій через банківську систему. Погіршуючи ж цінові та дивідендні умови продажу своїх цінних паперів, держава стимулює їх викуп у юридичних і фізичних осіб. У результаті цього в останніх з'являються додаткові кошти, які через банківську систему або безпосередньо використовуються для фінансування інвестицій.

Ринкова економіка розвивається циклічно: періоди швидкого зрос­тання й активного інвестування змінюються економічними кризами, падінням темпів, а іноді й абсолютних рівнів ВВП. Мета державного регулювання — вирівнювати такі циклічні тенденції, гальмуючи над­лишкову інвестиційну активність у періоди піднесення та штучно сти­мулюючи інвестиції перед спадами виробництва.

Загальну схему важелів державного регулювання умов інвестицій­ної діяльності показано на рис. 1.

Податкове законодавство

Регулювання фондового ринку Законодавче забезпечення прав інвесторів та їх захист

Форми державно го регулювання умов для інвестицій

Грошово-кредитна політика держави Амортизаційна політика

Регулювання умов для іноземних інвестицій та інвестиції за межами країни

Рис. 1. Важелі державного регулювання умов інвестиційної діяльності

Дата добавления: 2014-01-07