Слайд 25

СЛАЙД 24

СЛАЙД 23

СЛАЙД 22

СЛАЙД 21

СЛАЙД 20

СЛАЙД 19

СЛАЙД 18

Єдність геологічного фундаменту означає однаковість корінних (неогенові, палеогенові тощо) і четвертинних (ґрунтоутворюючих) порід. Прикладом останніх є алювіальні і водно-льодовикові відклади – в першому випадку це продукт діяльності річкових вод, а в другому – це відклади талих вод льодовиків. Відповідно формуються форми рельєфу одного типу, наприклад: долинно-терасовий тип.

Однаковість клімату проявляється через мезокліматичні характеристики – переважно це середні температури січня та липня, сума температур більше +10⁰ С, річна сума опадів, відношення суми зимових опадів до літніх).

Носіями зонального типу ґрунтів і рослинності є вододільні місцевості (елювіальні місцеположення, територіями на яких практично відсутній процес змиву ґрунтів, де дощові води випадаючи на поверхню просочуються в ґрунтові горизонти). Їх генезис (походження) залежить головним чином від співвідношення тепла і вологи, літології та характеру залягання поверхневих гірських порід.

Цілісність ландшафту зумовлює специфічний (типовий, індивідуальний) набір урочищ та місцевостей. Саме такий набір ПТК відповідного рангу формують його горизонтальну (морфологічну) та вертикальну (або компонентну) структуру.

Досліджуючи ландшафти (ландшафтні системи, ландшафтні комплекси) потрібно звертати увагу як на індивідуальні їх риси так і на типологічні особливості груп, в які вони об’єднуються. (!!!!)В зв’язку з цим виникає потреба у вивченні просторової структури ландшафтів.

3. Морфологічні одиниці ландшафту (фація, урочище, місцевість)

Структура природно-територіальних комплексів (ландшафтів чи геосистем різного рангу) – це просторово-часова організація (впорядкованість) або взаємне розташування частин ПТК і засобів їх поєднання.

Часова структура ПТК – це добові, сезонні, внутрішньовікові чи багатовікові зміни станів ПТК. Така структура враховується при дослідженні функціональних особливостей ландшафту та його динаміки.

Прийнято виділяти вертикальну (тобто компонентну) та горизонтальну (або інакше – морфологічну) структуру ландшафтних комплексів.

Вертикальна структура ландшафту – це послідовне розташування компонентів по вертикалі (за ярусами): приземистий шар повітря, рослинний та тваринний світ, ґрунти, поверхневі води, гірські породи, підземні води. В глобальному розумінні ці компоненти формують відповідні сфери планети (атмосферу, біосферу, гідросферу, літосферу), які тісно взаємопов’язані між собою.

Дата добавления: 2014-01-07