Податкове планування у фінансових установах

Оскільки податок — це примусове вилучення в дохід держави певних коштів, цілком природно, що платник податків, оцінивши усі законні способи, має право вибрати той із них, який дозволить зменшити збитки. Буває, хоча й не часто, що підприємство не користується пільгами, прямо передбаченими податковим законодавством. Інколи пільги або інші послаблення в законодавстві, непомітні з першого погляду. Використати усі легальні можливості зменшення податкового тиску — законно і, що більше, розумно. Часто завдяки грамотному застосуванню норм законодавства сума податків значно зменшується.

Податкове планування — це діяльність з розробки та практичного застосування схем, які дозволяють знизити податковий тиск, це методи і заходи, спрямовані на збільшення коштів, які залишаються в розпорядженні підприємства після сплати належних податків. При цьому податкове планування повинне спиратися не лише на аналіз поточного законодавства, а й на загальну принципову позицію фіскальних органів з питань оподаткування та перспективне законодавство для уникнення в майбутньому додаткових податкових витрат при ухваленні тих чи інших законів.

Податкове планування доцільне завжди: і коли підприємство процвітає, і коли воно балансує на межі рентабельності або, що гірше, на грані банкрутства. За грамотного підходу поліпшення становища не буде пов’язане з податковими порушеннями і їх наслідками. Податкове планування умовно можна розділити на стратегічне та поточне.

Стратегічне податкове планування передбачає вибір місця реєстрації, його територіальне розташування, юрисдикцію, вибір організаційно-правової форми та видів діяльності, визначення часток та складу засновників, формування внутрішньої організаційної структури фірми.

Поточне податкове планування — це вибір облікової політики фірми, форм оплати праці найманих працівників, вибір найоптимальнішої стратегії і тактики під час укладання господарських договорів, планування податкових платежів, безпосереднє застосування схем з оптимізації податкових платежів.

Обґрунтована система податкового планування підприємства здатна достатньою мірою мінімізувати ризики, що виникають у зв'язку з оподаткуванням господарської діяльності. А при прийнятті управлінських рішень податкове планування є обов'язковим інструментом керівництва підприємства. Однак окремі заходи щодо оптимізації оподаткування не стануть повноцінною системою податкового планування підприємства доти, доки вони не будуть здійснюватись у рамках єдиного стратегічного плану розвитку й діяльності підприємства. Без наявності принципових положень, методів і способів розробки (застосування) окремих податково-оптимізаційних заходів і схем податкове планування не може бути реалізоване за призначенням, а виступатиме лише в ролі інструмента мінімізації податкових платежів у короткостроковому періоді – без планування діяльності підприємства й розвитку бізнесу на довгострокову перспективу.

Таким чином, при систематизації податкового планування на перший план має виходити обґрунтовування його принципів і методів, створення методології планування оподаткування підприємства. Податкове планування включає процес податкової оптимізації – заходи, пов’язані з досягненням необхідних пропорцій усіх фінансових аспектів операцій. Податкове планування полягає в розробці і впровадженні різних законних схем зниження податкових відрахувань, за рахунок застосування методів стратегічного планування фінансово-господарської діяльності підприємства. В умовах жорстокої фіскальної політики держави і на тлі економічної кризи податкове планування дозволяє бізнесу вижити. Існує думка, що податкова оптимізація (її часто навіть називають мінімізацією) проводиться лише з метою максимального зниження податкового тягаря, тому розглядається вона лише через призму протистояння платника податків, з одного боку, і фіскальних органів держави – з іншого.

Насправді поняття податкового планування набагато ширше – воно є одним з регуляторів процесу управління, оскільки оптимізація податків не завжди відповідає стратегічним потребам підприємства. Відмова від мінімізації оподаткування в окремих випадках не означає відмову від застосування податкового планування, навпаки, податкове планування служить одним з основних видів загальноекономічного планування і впорядковує господарську діяльність підприємства відповідно до стратегії його розвитку. Термін “податкове планування” викликає в більшості чиновників асоціацію з кримінально караним ухиленням від сплати податків. Але насправді податкове планування є здоровою альтернативою тіньової економіки.

Будь-який підхід до проблеми економії і ризику змушує застосовувати комплекс спеціальних заходів з “маневрування” та адаптації до непостійного законодавства. Активна діяльність у цьому напрямі, при справедливому посилюванні фіскального контролю з боку держави, є немислимою без розуміння принципів податкового планування. Очевидно, що в ідеалі податкове планування має бути перспективним, оскільки помилкові рішення можуть спричинити великі фінансові втрати. Тому податкове планування має ґрунтуватися не лише на вивченні текстів чинного податкового законодавства, але й на загальній принциповій позиції, яку займають податкові органи з тих чи інших питань, на положеннях проектів податкових законів, дослідженні напрямів і змісту податкових реформ, що розробляються, а також на результатах аналізу напрямів здійснюваної урядом податкової політики.

Ефективність податкового планування завжди слід співвідносити з витратами на його проведення. Слід також співвідносити цілі податкового планування зі стратегічними пріоритетами підприємства. Право платника податків вживати заходів, спрямованих на законне зменшення своїх податкових зобов'язань, можна обґрунтувати тим, що платник податків має право захищати свої права, що охороняються законом (передусім право власності), будь-якими, не забороненими законом, способами.

Платник податків, як власник, має право на свій розсуд здійснювати стосовно належного йому майна будь-які дії, що не суперечать закону та іншим нормативно-правовим актам і не порушують права та законні інтереси інших осіб. Звичайно, платник податків має право вибрати спосіб сплати податків, який дозволяє зменшити розмір такого відчуження, скориставшись усіма допустимими законом способами. Мінімізувати податковий тягар підприємства можна як легальними методами, так і за допомогою незаконних операцій.

Оптимізація податків – легальний шлях зменшення податкових зобов'язань підприємства, заснований на використанні наданих законодавством можливостей у галузі податкового законодавства, зокрема, шляхом зміни схем діяльності.

Ухилення від сплати податків – нелегальний шлях зменшення податкових зобов'язань, заснований на кримінально караному свідомому використовуванні методів приховування обліку доходів і майна від податкових органів, а також викривлення бухгалтерської і податкової звітності.

Найбільш ефективним способом системного податкового планування є інтелектуальне змагання між державою, що створює податкову систему, і групами податкового планування підприємств, які включають фінансистів, бухгалтерів, юристів. А одним із головних принципів на шляху до інтелектуальної перемоги є не лише можливість складання правильної і законної схеми, але й навички практичної реалізації цієї схеми.

Оптимізація і мінімізація — не одне і те ж. Наприклад, для зменшення податку на прибуток можна штучно збільшити валові витрати включенням до них витрат на оплату послуг, які фактично не надавалися: усілякі «маркетингові дослідження», які проводили сторонні організації, і т. ін.

Очевидно, що коли ці сторонні організації не мають якихось особливих податкових пільг, сума сплаченого податку залишиться такою ж, але зміниться платник, тобто відбудеться не мінімізація, а переведення податку. За певних умов таке переведення фінансово вигідне, тобто є способом оптимізації податків.

Проаналізуємо терміни сплати податків. Є методи відкладення терміну сплати деяких податків на необхідний період часу без штрафних санкцій. При цьому вони не зменшуються, але позитивний результат є — кошти залишилися в обігу і, відповідно, принесли додатковий прибуток.

З цих же позицій можна дослідити питання про штрафні санкції за несплату податків у встановлений термін. З точки зору податкового планування до них слід ставитися так само, як і до будь-яких інших платежів, тобто розглядати їх доцільність.

Наприклад, підприємство використовує позичені кошти. Якщо плата за кредит менша від штрафних санкцій, то доцільно сплачувати податки у належний термін. Інакше вигідніше затримати сплату податків, але взяти менший кредит.

При мінімізації податкових зобов’язань податки можна розділити на такі групи::

А. Податки, які включаються до валових витрат (наприклад, земельний податок, платежі до соціальних фондів, податок з власників транспортних засобів, комунальний податок тощо).

Їх зменшення призводить до зниження витрат та збільшення податку на прибуток. Ефект від мінімізації таких податків є, але він частково втрачається через збільшення податку на прибуток.

Б. Податки, які стягуються із прибутку (податок на прибуток). Слід намагатися зменшувати ставки податку та базу оподаткування.

В. Податки, які включаються до ціни товару (акциз, ПДВ). Важливо зменшувати об’єкт, з якого вони нараховуються, і водночас створювати та збільшувати елементи, які їх зменшують.

Для цих податків слід намагатися зменшувати ставки та базу оподаткування. При цьому можливо іноді збільшувати податки у витратах — в цілому ефект досягається.

Г. Податки у вигляді штрафних санкцій, які не включаються до складу валових витрат (наприклад, штраф за нестворення робочих місць для інвалідів).

Однозначно сказати, які податки найістотніше зменшують фінансові ресурси підприємства, неможливо, оскільки результат слід оцінювати в кожному конкретному випадку. Можна сказати, що значні фінансові ресурси підприємства забирає податок на прибуток, оскільки він не компенсується ніякими надходженнями, не впливає на зменшення інших податків, а сплачується саме з прибутку.

Однак іноді наше законодавство може створювати непрямі податки там, де за логікою їх не повинно бути. Внаслідок цього будь-яка, на перший погляд, прибуткова операція після оподаткування може виявитися збитковою. Ефективність управління з метою мінімізації оподаткування якраз і полягає в тому, щоб передбачити таку ситуацію.

Основні принципи зниження податків:

Легальність. Способи оптимізації податків не повинні порушувати закон. «Чорна готівка» і подібні методи — це, безумовно, порушення закону, їх можна «прокручувати» лише доти, доки податкові органи не «закрутять гайки». А ймовірні наслідки, аж до кримінальних, можуть перекреслити будь-який економічний ефект.

Природність. Будь-яка ваша ідея не повинна сприйматися фіскальними органами як навмисно придумана для зниження податкового тиску.

Панацеї немає. Розпочинаючи пошук методів і способів зниження податкових платежів, ми хочемо знайти єдиний шлях, який забезпечив би надійною й універсальною системою захисту від державних вилучень, щоб для будь-яких наших нових задумів не потрібно було його змінювати. Також хотілося б, щоб метод, спосіб або інструмент для економії був один і рятував якщо не від усіх податків, то хоча б від основних, найважчих. На практиці, в межах чинного законодавства, такого методу немає. Його нема навіть біля межі закону. Оптимізація зменшує суму податків, але не зводить їх до нуля. Повністю уникнути сплати податків неможливо, та й не бажано; оптимізація вимагає певних витрат, питання лише в їх розмірі. Завдання податкової оптимізації — отримати максимальну вигоду з мінімальними витратами.

Все тимчасове. Податкове законодавство — найбільш динамічне з усіх галузей права. Перед виборами його обіцяють змінити мало не в усіх країнах мало не всі політики. Деколи вони виконують обіцянки. Фіскальні органи надають пропозиції законодавчій владі для прийняття нормативних документів, які забороняють або обмежують найбільш відомі способи зниження податків. Тому необхідно оцінювати час окупності будь-якого методу або способу. І порівнювати цей час з часом можливого існування методу.

Розділяйте обіг, майно, персонал тощо. Якщо усі ваші різноманітні задуми втілюватиме одна особа (фізична або юридична), то шансів для зниження податків стає значно менше.

[1] Тривають також дебати з приводу використання потенційних доходів. Цей документ не долучається до цієї дискусії.

[2] The G20 Toronto Summit Declaration, June 26-27, 2010 // http://www.g20.org/pub_communiques.aspx

[3] Александр Зотин Банкам и финансовым компаниям пора готовиться к введению новых налогов.- електронний ресурс. режим доступу //http:www.finansmag.ru

[4] Реформування податкової системи України: методологія, теорія, практика: монографія. /Кол. авторів [за заг. ред. М.Я. Азарова]. – К.: Міністерство фінансів України, 2011. – 746 с.

[5] Банки в посткризисной экономике: Россия и международная практика (информационно-аналитические материалы). / А. А. Хандруев, А. А. Чумаченко, А. В. Ветрова и др. – Москва, Ассициация региональных банков России (Ассоциация,,Россия”), Консалтинговая группа,,Банки. Финансы. Инвестиции”, 2010. – 137с.

[6] Банки в посткризисной экономике: Россия и международная практика (информационно-аналитические материалы). / А. А. Хандруев, А. А. Чумаченко, А. В. Ветрова и др. – Москва, Ассициация региональных банков России (Ассоциация,,Россия”), Консалтинговая группа,,Банки. Финансы. Инвестиции”, 2010. – 137с.

[7] Financial Sector Taxation. The IMF's Report to the G-20 and Background Material // http://www.imf.org/external/np/seminars/eng/2010/paris/pdf/090110.pdf

Дата добавления: 2014-01-07