Організація топографо-геодезичної служби України та її сучасна Державна геодезична мережа

Відправною точкою становлення самостійної геодезично-картографічної служби України стала постанова Кабінету Міністрів України № 306 від 1 листопада 1991 р. “Про створення Головного управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України”. У відання нового виконавчого органу було передано усі підприємства й організації колишнього Комітету геодезії та картографії СРСР, розташовані на той час на території України (загалом 12 підрозділів).

У листопаді 1992 р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 622, якою затвердив “Положення про Головне управління геодезії, картографії та кадастру”. У грудні 1998 р. Верховна Рада України ухвалила закон “Про топографо- геодезичну та картографічну діяльність”. Але тільки 3 червня 1999 р. указом президента України за № 606/99 затверджено “Положення про Головне управління геодезії, картографії та кадастру”. Відповідно до цього положення Головне управління геодезії, картографії та кадастру (Укргеодезкартографія) є центральним органом виконавчої влади, підпорядкованим Кабінету Міністрів України.

Станом на 2010 р. Головне управління підпорядковувалось Міністерству екології та природних ресурсів України.

У своїй діяльності Укргеодезкартографія керується Конституцією України,

Законом коном України “Про топографо-геодезичну та картографічну діяльність”, Положенням про Головне управління, затвердженим Президентом України, іншими законами та актами Президента, Верховної Ради, Кабінету Міністрів України.

Основне завдання Укргеодезкартографії - забезпечити реалізацію державної політики в галузі топографо-геодезичної і картографічної діяльності, здійснення контролю у цій сфері, керівництво, організацію і координацію астрономо-геодезичних, геодезичних, топографічних, маркшейдерських, гравіметричних, картографічних робіт, проведення наземних та аерокосмічних знімань, інженерних вишукувань і кадастрових знімань, створення цифрових, електронних карт, планів і географічних інформаційних систем. Усе перелічене є предметом топографо-геодезичних і картографічних робіт.

Укргеодезкартографія відповідно до покладених на неї завдань:

1) розробляє проекти державних програм щодо забезпечення потреб;раїни в топографо-геодезичній та картографічній продукції;

2) координує топографо-геодезичну і картографічну діяльність в Україні, ійснює методичне керівництво роботами в цій сфері;

3) аналізує стан Державної геодезичної мережі, охорони геодезичних нктів, розробляє пропозиції щодо єдиної державної системи координат та рядок введення місцевих координат;

4) виступає державним замовником науково-дослідних та інших робіт в лузі, розробляє напрями і програми діяльності в межах своєї компетенції;

5) здійснює державний контроль за додержанням встановлених вимог до конання робіт, заданих інструктивними документами;

6) здійснює державний облік робіт, забезпечує зберігання матеріалів, ержаних за результатами їх виконання, формує Державний картографо- эдезичний фонд, банки цифрових та електронних карт, геодезичних даних;

7) розглядає та затверджує проектно-кошторисну документацію на конання робіт, організовує і бере участь у їх проведенні;

8) здійснює матеріальне забезпечення робіт;

9) задовольняє погреби органік державної влади, економіки, оборони, укн, осніїи і населення у топографо-геодезичних матеріалах;організовує участь України в міжнародній співпраці у галучі топографо-геодезичної діяльності, представляє Україну у відповідних міжна­родних органах та організаціях;

10) сприяє забезпеченню топографо-геодезичних і картографічних під­приємств, установ висококваліфікованими спеціалістами, організовує їх перепідготовку та підвищення кваліфікації.

Структурну схему Державної служби геодезії, картографії та кадастру наведено на рис 1.1.6. Як бачимо зі схеми, Головному управлінню підпоряд­ковано виробничі, науково-дослідні, експериментально-виробничі установи, науково-виробничі інститути та інші підприємства. Геодезичні підприємства с майже в кожному обласному центрі. Науково-виробничий інституг "Укргеоінформ” (м. Київ) займається переважно топографічним зніманням міст.

І К'й інститут має відділи в таких містах, як Кіровоград, Мелітополь, Ужгород, Чернівці, Миколаїв. Окремо працює “Київгеоінформ”, який веде топографічні роботи у столиці. У м. Вінниці, крім підприємства “Подільськгеодезкарто- і рафія”, працюють оптико-механічний завод, Державна картографічна фабрика, науково-дослідні підприємства “Геосистема” та “Пошук”.

Геодезичні підприємства є потужними виробничими підрозділами, які поділені на загони та виробничі ланки, що отримали назву партій. Так, одне:» найбільших підприємств, Українське аерогеодезичне підприємство мало мак­і и мильну кількість польових підрозділів: два геодезичні, сім топографічних іагонів, льотно-знімальний загін, а в камеральному виробництві - шість цехів та інструментальну майстерню. Загони очолюють начальники та головні інженери.

1.1.1. Сучасна Державна геодезична мережа України

Кабінет Міністрів України постановою № 37 від 16.01.2003 р. затвердив Держанну програму науково-технічного розвитку топографо-геодезичної ікпн.ності та національного картографування на 2003-2010 pp.

Основними завданнями програми є:

1. Створення національної системи відліку, пов’язаної з європейськими пі сніговими сисгемами координат.

2. Розвиток мережі постійнодіючих перманентних станцій супутникових ішціонанігаційних спостережень.

3. Модернізація та розвиток державних геодезичної та гравіметричної

ЧірсЖІ.

4. Згущення та оновлення Державної нівелірної мережі.

*>. Моніторингові дослідження на геодинамічних полігонах і територіях ні іст инного техногенного (антропогенного) навантаження для запобігання і < немічним та іншим небезпечним процесам.

6. Топографічне картографування території та розвиток технологій виконання топографічних знімань на основі застосування аерокосмічних даних, цифрових методів, супутникових радіонавігаційних систем.

7. Тематичне і спеціальне картографування, розроблення та видання серії тематичних атласів карт для навчального процесу.

8. Топографо-геодезичне і картографічне забезпечення демаркації державного кордону.

9. Створення нормативно-правової і нормативно-технічної бази іопографо-геодезичної та картографічної діяльності, створення національного сі алону України.

10. Створення інформаційних банків і баз геопросторових даних.

Відповідно до цієї програми створюють сучасні державні мережі іа

вирішують інші перелічені вище проблеми.

Історичний досвід людства показує, що економічна міць цивілізованої країни, її міжнародний авторитет, рівень життя народу, обороноздатності, іп(формаційної безпеки залежить сьогодні передусім від рівня національної геодезичної супутникової технології та космічної науки. “Хто володіє інформацією - володіє світом”.

Карти, як і книги, дають надзвичайно багато інформації про нашу планету, а для покращення карт треба підвищувати та розширювати їх інформативність. Підвищення інформативності планів та карт безпосередньо залежить від точності планів та карт, від їхніх масштабів. У зв’язку із збільшенням масштабів знімання потрібно підвищувати точність математичної основи карт та планів, модернізувати методи їх побудови на основі новітніх досягнень науки і техніки.

Назвемо основні відмінності між сучасними державними геодезичними мережами (ДГМ) та мережами минулого:

1. Сучасні мережі створюють методами космічної та наземної геодезії, годі як раніше ДГМ будували тільки наземними методами.

2. Завдяки космічним методам сучасні мережі будують переважно як просторові мережі, тобто одночасно визначають планові координати точок А'₍, Y_t та висоти //,. В минулому планові та висотні мережі створювали окремо.

3. Частина пунктів ДГМ є перманентними, в яких безперервно ведуп» космічні та наземні геодезичні вимірювання, астрономічні та гравіметричні спостереження, інші вимірювання. Необхідність в постійних вимірюваннях викликана покладеним на геодезію завданням вивчати зміни розмірів та форми к'млі з часом.

4. Сучасні мережі точніші.

Назвемо дві головні причини, що вимагають підвищення точності ДГМ.

По-перше, це перехід до великомасштабних топографічних знімань. В Vкраїні на всю територію є карги масштабу 1: 10000. Ллє погрібні карги більших масштабів 1:5000, 1:2000, 1:1000, 1:500 (масштаб більший, якщо його іна-штик менший). Раніше точність ДГМ розраховували на максимальний асштаб 1:10000, сьогодні треба визначати точність ДГМ на масштаб 1:500 і івіть на масштаби 1:200, 1:100.

По-друге, і це не менш важливо, в наш час користуються не тільки іперовими топографічними картами, але й електронними.

Точність вимірювань на паперових картах становить 0,1 мм у масштабі іану чи карти. Горизонтальна віддаль на місцевості, яка на карті масштабу 10000 дорівнює 0,1 мм, становить 1 м. Це означає, що для такого масштабу іперових карт достатньо знати координати Хта У точок з похибками 1 м.

Якщо масштаб 1:500, то величині 0,1 мм відповідатиме на поверхні Землі ризонтальний відрізок 5 см. Як бачимо, з переходом до масштабу 1:500 треба цвищити точність ДГМ у двадцять разів. Але цього недостатньо. На елекг- нних картах координати визначають не графічно, а аналітично, ототожнюючи ординати точки з координатами пікселів. Якщо розмір піксела 20 мікрон, бто 0,02 мм, то координати точки для електронних карт потрібно знати в 4-5 зів точніше. Справді, поділивши 0,1 мм на 0,02 мм, отримаємо 5. Тобто цільна точність координат ДГМ для електронних карт становить 1-2 см. іникає запитання: чи може сучасна геодезія забезпечити таку точність?

Перевага сучасної геодезії - це висока точність лінійних вимірів. Справді, шість вимірювання ліній мірною стрічкою 1:2000, а електронним геометром - 1:200000 і це ще не межа. Зрозуміло, що відповідь на поставлене іитання позитивна.

5. Зменшення розрядності мереж.

Раніше мережі поділялися на чотири класи. Сучасні ДГМ відповідно до станови Кабінету Міністрів України від 8 червня 1999 р. № 844 поділено на л класи.

Фундаментальна державна геодезична мережа - це мережа пунктів, координати яких визначено за допомогою сучасних космічних технологій з найвищою точністю. Її основою є 15 пунктів, рівномірно розташованих на території України.

Просторове положення пунктів астрономо-геодезичної мережі 1-го класу "М-1) визначаються методами супутникової геодезії в загальноземній системі координат з відносною похибкою АР / Р = 1 -10⁸ (АР - середня квадратична похибка визначення геоцентричного радіуса Р деякого пункту). Частина пунктів - постійнодіючі (перманентні) станції. Загальний вигляд перманентної станції показано на рис. 1.1.7.

Постійнодіюча базова станція повинна мати приймач глобальної навігаційної супутникової системи (ГНУС), супутникову антену, комп’ютер, передавач, програмне забезпечення, безперебійне джерело струму. Приймач діє постійно. Роботою приймача керує комп’ютер, який опрацьовує дані супутникових вимірювань. Програмне забезпечення базової станції повинно забезпечувати опрацювання даних приймача ГНУС, а також видавиш диференційні поправки. Користувачі рухомих приймачів ГНУС під час виконання польових робіт отримують необхідні дані, а також диференційні поправки через радіоканали, інші безперебійні швидкісні мережі зв’язку або через Інтернет і можуть визначати координати із сантиметровою точністю.

Рис. 1.1.7. Постійнодіюча перманентна станція (Шацьк)

Решта пунктів АГМ-1 - це фундаментально закріплені на місцевості пункти. Положення цих пунктів періодично визначають згідно з програмою їх існування.

Сучасна АГМ України налічує 5933 пункти 1-го і 2-го класів точності, 108 базисів, 256 астрономічних пунктів. Пункти АГМ-1 віддалені один від одного на 50:150 км. Взаємне положення сусідніх пунктів АГМ визначають з точністю близько 10 см.

Пункти АГМ повинні бути зв’язані з мережами високоточного нівелю­вання, що дає змогу визначати перевищення нормальних висот між сусідніми пунктами із середньоквадратичними похибками не більшими, ніж 0,05 м. На кожному пункті АГМ-1 періодично повторно визначають відхилення прямовисних ліній із середньоквадратичною похибкою 0,5".

Взаємне розташування пунктів АГМ-1 на території України зображено на /<//<:. 1.1.8. Основні вимоги до мереж 2 та 3 класів подано в табл. 1.1.1.

Як видно з табл. 1.1.1, пункти ДГМ другого та третього класів можна створювати як наземними, так і космічними методами. За вихідні дані приймають Європейську референцну систему (EUREF) 1980 р. Параметри еліпсоїда EUREF-80 такі:

велика піввісь а = 6378137 м; геометричне стиснення a 1/298,2572.

Таблиця 1.1.1

Осноніїі вимоги до Державної геодезичної мережі (ДГМ) 2-го та 3-го класів

№		Класи	2 клас	3 клас
з/и	Характеристика		(згущення)
	Довжини сторін, км:
	a) GPS	найбільша найменша
	б) тріангуляція	найбільша найменша
	в) полігонометрія	найбільша найменша
	г) трилатерація	найбільша найменша
	Середня квадратична похибка вимірювання куга,	1"	1,5"
	не більше ніж
	Середня квадратична похибка вимірювання сторін, не більше ніж	0,03 м	0,04 м
	Відносна похибка вимірювання сторін	1:300 000	1:200 000

У перехідний період до введення системи EUREF використовується система координат 1942 p. (СК-42) і референц-еліпсоїд Красовського з вихідними датами:

- велика піввісь а = 6378245 м;

- геометричне стиснення - а = 1/298,3;

- висота геоїда над референц-еліпсоїдом у Пулково дорівнює нулю.

Положення пунктів визначають у двох названих системах координат. Між

ними встановлюється однозначний зв’язок, який визначають параметрами таємного переходу.

Дата добавления: 2014-01-07