Предмет екологічного права

ТЕМА 1.4. Екологічні права та обов’язки громадян

ТЕМА 1.3. Джерела екологічного права.

Семінарське заняття

Завдання для самостійної роботи

План лекційного заняття

ТЕМА 1.2. Екологічне право як комплексна галузь права.

1. Предмет екологічного права.

2. Поняття екологічного права.

3. Об’єкти та суб’єкти екологічного права.

4. Методи екологічного права.

1. Система навчального курсу “Екологічне право” (Екологічне право України. Підручник за ред. Проф. А.П.Гетьмана, М.В.Шульги. – Х.: Право, 2005. – стор. 25-26)

2. Принципи екологічного права (Екологічне право України. Підручник за заг. ред.. Ю.С.Шемшученка. – К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2005. - стор. 19-22).

Література:

1. Екологічне право України. Підручник за заг. ред.. Ю.С.Шемшученка. – К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2005. - стор. 10-27.

2. Екологічне право України. Підручник за ред. Проф. А.П.Гетьмана, М.В.Шульги. – Х.: Право, 2005. – стор. 3-26.

3. Комарницький В.М., Шевченко В.І., Єлькін С.В. Екологічне право: навчальний посібник. К.: Центр навчальної літератури, 2006. - стор. 5-32.

4. Баб'як О.С., Біленчук П.Д., Чирва Ю.О. Екологічне право України: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2000. - стор.4-6

Історичні етапи взаємодії суспільства і природи, їх розвиток на сучасному етапі та закріплення в праві. Екологічна політика України. Предмет екологічного права. Поняття екологічного права. Об’єкти та суб’єкти екологічного права. Методи екологічного права. Система навчального курсу “Екологічне право”. Екологічне право як навчальна дисципліна і галузь науки.

Завдання на самостійне опрацювання:

1. Загальна характеристика джерел екологічного права.

2. Конституція України в системі джерел екологічного права.

3. Закон як джерело екологічного права.

4. Нормативно-правові акти Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.

5. Акти місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

6. Міжнародні договори як джерела екологічного права.

Література:

1. Екологічне право України. Підручник за заг. ред.. Ю.С.Шемшученка. – К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2005. - стор. 28-38.

2. Екологічне право України. Підручник за ред. Проф. А.П.Гетьмана, М.В.Шульги. – Х.: Право, 2005. – стор. 27-36.

Поняття прав громадян у галузі екології, їх види та способи захисту.

Обов’язки громадян у галузі екології, їх види.

Література:

1. Екологічне право України. Підручник за заг. ред.. Ю.С.Шемшученка. – К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2005. - стор. 39-66.

2. Андрейцев В.І. Екологічне право: Курс лекцій: - К.: Вен турі, 1996. – стор. 30-53.

3. Баб'як О.С., Біленчук П.Д., Чирва Ю.О. Екологічне право України: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2000. - стор.30-34.

Назва галузі «Екологічне право» походить від терміна «екологія» (грецьке оісоs – будинок, житло, місце мешкання, logos – наука) і буквально означає наука про місце і умови життя людини. Широкого змісту термін «екологія» набув у другій половині ХХ ст. у зв’язку з посиленням впливу людини на природу. Поступово екологія набуває значення наукової основи організації раціонального природокористування. Нині вона визначається як вчення про взаємодію живих організмів з навколишнім середовищем (довкіллям).

Під предметом українського екологічного права розуміють специфічні для нього відносини в галузі взаємодії суспільства з навколишнім природним середовищем. Ці відносини є органічними і стійкими, що зумовлює стабільність галузі екологічного права.

Предметом екологічного права є суспільні відносини, які складаються між суб’єктами з приводу:

- належності;

- використання;

- відтворення природних об’єктів;

- забезпечення екологічної безпеки;

- охорони навколишнього природного середовища

з метою задоволення екологічних та інших інтересів.

В умовах формування ринкових відносин, проведення економічної та адміністративної реформ значних змін зазнали і екологічні відносини, щодо приналежності природних об’єктів. Вітчизняне законодавство розвивається у напрямку правового закріплення різноманіття форм власності на деякі природні об’єкти, що сприяє більш ефективному їх використанню, розвитку ініціативи власників у забезпеченні належної охорони об’єктів природного середовища.

Використання природних об’єктів має певні особливості: пріоритетність екологічних відносин перед іншими відносинами, платність за спеціальне використання природних ресурсів; стягнення збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних об’єктів; обов'язкове додержання суб'єктами відносин екологічних стандартів, нормативів і лімітів у процесі експлуатації природних об'єктів; значно розширений судовий захист прав та законних інтересів природокорстувачів тощо.

Відносини в сфері екологічної безпеки сприяють захищеності життєво важливих інтересів людини і громадянина, навколишнього природного середовища, своєчасному виявленню, запобіганню і нейтралізації реальних та потенційних загроз екологічним інтересам. Вони забезпечуються збалансованою взаємодією природних, технічних та соціальних систем, здійсненням широкого комплексу взаємопов'язаних політичних, економічних, організаційних, державно-правових та інших заходів. Україна проводить екологічну політику, спрямовану на забезпечення екологічної безпеки, збереження безпечного для існування живої й неживої природи навколишнього середовища, що є важливим у сучасних умовах при значному антропогенному навантаженні.

Особливого значення в умовах розвитку ринкових відносин набувають відносини у галузі відтворення та відновлення природних об'єктів, поліпшення їх якісного стану. Чимало природних об'єктів мають підвищений попит у виробників матеріальних благ (наприклад, деякі корисні копалини, лісові ресурси). З точки зору ринкових відносин можна було б дати простір реалізації, скажімо, лісової деревини, однак тут відносини стримуються об'єктивними екологічними факторами; зокрема, лісова рослинність сприяє виникненню кисню, який є необхідним для життєдіяльності людей та основою міцності озонового шару. Слід урахувати також, що чимала частина природних об'єктів вибуває з екологічної системи внаслідок об'єктивних та суб'єктивних причин: псування і знищення екологічних об'єктів; недодержання лімітів їх використання; вибуття цих об'єктів у процесі господарської діяльності або з причин природного характеру тощо. Відтворення і відновлення природних об'єктів - об'єктивний процес у природному середовищі. Його не можна призупиняти, навпаки. Йому треба всіляко сприяти. Тому виникаючі екологічні відносини в даній сфері мають об'єктивну передумову.

Значну групу складають екологічні охоронні відносини, які тісно пов'язані з відносинами, то виникають у галузі відтворення і відновлення екологічних об'єктів, але мають і деяку самостійність у межах єдиних екологічних відносин. Вони складаються в процесі здійснення комплексу охоронних екологічних заходів відповідними суб'єктами. Охоронні відносини за своїм змістом є складними, бо підрозділяються на відносини екологічного, економічного, організаційного, технологічного, правового порядку.

Екологічні відносини як частина суспільних відносин мають схожість із майновими, адміністративними та іншими відносинами, які регулюються відповідними галузями права, і водночас їм притаманні риси відмінності, їх схожість виявляється у питаннях змісту власності; суб'єктному складі тих чи інших відносин; при здійсненні угод, об'єктами яких є майно і природні ресурси; розширенні договірної форми в природокористуванні та ін. Однак елементи схожості не дають підстав для їх ототожнювання і тим більше поглинання екологічних відносин майновими або адміністративними. Ці відносини існують самостійно. Між екологічними та іншими відносинами існують значні відмінності, які дозволяють вважати їх різнорідними відносинами зі своїми формами і методами правового регулювання.

Найголовнішою відмінною ознакою виступає екологічний фактор, який виявляється у різних аспектах:

1. Екологічні відносини існують лише при наявності природних об'єктів без відриву їх від єдиного природного середовища. Так, наприклад, добуті корисні копалини, виловлена риба, зрубана деревина перестають бути об'єктами екологічних відносин, оскільки вони відокремились від природного середовища, стали майновими об'єктами й перейшли у сферу майнових відносин, які регулюються цивільним правом.

2. На екологічні відносини є залежними від законів природи, тому що природні об'єкти розвиваються за законами природи, тому вплив людей і права на дані відносини є обмеженим. Крім того, природне середовище є більш або менш сталим, що забезпечує стабільність екологічних відносин.

3. Суб'єкти екологічних відносин зобов'язані дотримуватися екологічних стандартів, нормативів і вимог, а також лімітів при використанні природних ресурсів, займатися відтворенням природних об'єктів, що обумовлено існуванням єдиної екологічної системи. У майнових відносинах в умовах ринку суб'єкти більш вільні у своїй діяльності.

4. В екологічних відносинах правовий режим містить значну кількість імперативних приписів, виконання яких є обов'язковим для суб'єктів цих відносин. Це стосується, перш за все, таких сфер, як відтворення природних об'єктів, надзвичайних екологічних ситуацій, які призвели до забруднення природного середовища, тощо. Причому ці заходи здійснюються незалежно від того, вигідні або невигідні вони з точки зору економічної. Тут діє пріоритет екологічних вимог. У майнових відносинах в умовах ринку використання імперативних приписів — явище рідке.

Дата добавления: 2014-01-07