Поняття державного управління у галузі охорони навколишнього природного середовища

ТЕМА 1.8.Державне управління у галузі охорони навколишнього природного середовища

Принципи екологічного права.

Принципи екологічного права – це виражені в його нормах основоположні ідеї, засади, риси, відповідно до яких здійснюється регулювання екологічних відносин:

1- правове забезпечення досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи;

2 - системності та комплексності регулювання екологічних правовідносин;

3 – пріоритетність права громадян на безпечне для життя та здоров'я довкілля;

4 – сталого розвитку, як основи гармонійного розв’язання соціальних, економічних і екологічних проблем;

5 – запобігання екологічній шкоді;

6 – раціонального використання природних ресурсів;

7 – особливої охорони природних територій та об’єктів, що мають підвищену екологічну цінність;

8 – доступ фізичних та юридичних осіб до екологічної інформації;

9 – платність спеціального природокористування;

10 – поєднання прав і обов’язків, стимулювання і відповідальність у сфері дії екологічного права;

11- міжнародне екологічне співробітництво.

План лекційного заняття

1. Поняття державного управління у галузі охорони навколишнього природного середовища.

2. Органи державного управління загальної компетенції.

3. Органи державного управління спеціальної компетенції.

4. Роль громадських об’єднань та організацій у галузі охорони навколишнього природного середовища.

Література:

1. Екологічне право України. Підручник за заг. ред.. Ю.С.Шемшученка. – К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2005. - стор. 163-200.

2. Екологічне право України. Підручник за ред. Проф. А.П.Гетьмана, М.В.Шульги. – Х.: Право, 2005. – стор. 37-52.

3. Комарницький В.М., Шевченко В.І., Єлькін С.В. Екологічне право: навчальний посібник. К.: Центр навчальної літератури, 2006. - стор. 127-171.

У сучасних умовах, коли проблеми взаємодії людини і природи набувають значення загальнонаціональних пріоритетів, сформувалася і отримала своє конституційне закріплення відносно нова функція держави - екологічна, спрямована на:

- гармонізацію відносин суспільства і природи;

- забезпечення оптимального врахування економічних та екологічних інтересів суспільства за безумовної першості екологічних.

Стаття 16 Конституції України встановила, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи — катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави. Реалізація цієї функції держави здійснюється через управління природокористуванням і охороною довкілля, яке являє собою найважливішу і складову частину соціального управління суспільством.

Об'єктом управління стають відносини в галузі суспільства і відносини в галузі природного середовища, які не збігаються із законами розвитку людства. Суспільство повинно визначати основні напрямки діяльності органів державного управління та громадських організацій у вирішенні завдань охорони довкілля і раціонального природокористування, розробляти і проводити відповідну систему заходів, спрямованих на реалізацію висунутих у галузі екологічного управління завдань, надати їм державно-правового забезпечення.

Тому метою управління в галузі природокористування і охорони довкілля (ст. 16 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища України») є:

- реалізація законодавства;

- контроль за дотриманням вимог екологічної безпеки;

- забезпечення проведення ефективних і комплексних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів;

- досягнення узгодженості дій державних і громадських органів при проведенні екологічних заходів.

Особливістю такого управління є його диференціація переважно за видами природних ресурсів, незалежно від того, в яких галузях суспільного виробництва вони використовуються (наприклад, управління у галузі використання, відтворення та охорони земель, що використовуються для житлового будівництва, для розміщення промислових об’єктів, для оздоровчих потреб і т.д.). Тому види і зміст цих функцій стосовно кожного природного об'єкта випливають із соціальних, екологічних та природно-наукових вимог щодо організації його використання та охорони. Вимоги закріплюються у відповідних правових нормах екологічного законодавства.

Управління природокористуванням і охороною довкілля базується як на основних принципах державного управління в цілому:

Принцип законності при здійсненні держав­ного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища. Він означає, що органи управління в даній сфері, їх посадові особи в процесі своєї діяльності мають керуватися приписами законо­давства, що визначають їх повноваження, порядок прийняття відповідних управлінських рішень. За­конність у цій сфері державного управління забезпе­чується судовим захистом екологічних прав юридич­них і фізичних осіб, у разі їх порушення органами ви­конавчої влади чи їх посадовими особами, притягнен­ням посадових осіб органів виконавчої влади до юри­дичної відповідальності за порушення еколого-правових вимог та інших приписів законодавства, що регламентує діяльність органів державного управління у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Принцип поєднання комплексного та диференційованого підходів в управлінні охороною навколишнього природного середовища. Запро­вадження цього принципу обумовлено, з одного боку, тим, що взаємозалежність природних ресурсів, нероз­ривність екозв'язків у природних процесах потребує проведення в даній сфері єдиної науково-технічної політики, координації зусиль усіх органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій і громадян у розробці та здійсненні заходів щодо охорони довкілля, використання природних ресурсів, забезпечення еко­логічної безпеки; комплексність передбачає й всебічне врахування всіх чинників (екологічних, економічних, технічних, соціальних та інш.), що можуть вплинути на ефективність природоохоронних заходів, а, з другого боку, притаманна окремим природним ресурсам особливість (екологічна, репродуктивна тощо) обумовлює необхідність виділення спеціалізованого управління щодо їх охорони та використання. Відповідно до цього принципу в Україні існує Міністерство охорони навколишнього природного середовища, що здійснює ком­плексне управління охороною навколишнього природного середовища, та центральні органи виконавчої влади, що відповідальні за організацію охорони та використання окремих природних ресурсів (Держводгосп України, Держкомзем України, Держлісгосп України, Укррибдержгосп).

Принцип поєднання державного управління із самоврядним і громадським управлінням у галузі охорони навколишнього природного середовища. Таке поєднання обумовлено характером екологічних проблем, вирішення яких потребує узгоджених дій з боку органів державного управління й органів місцевого самоврядування. Так, органи місцевого самоврядування й органи громадського управління не можуть бути сторонніми спостерігачами того, як вико­ристовуються на їх територіях природні ресурси не тільки місцевого, але й загальнодержавного значення, стан яких впливає на екологічні умови життєдіяльності населення відповідної території. Необхідність збалансованого підходу до врахування місцевих і загальнодержавних інтересів виникає й при вирішенні питання будівництва на певній території підприємств зі знешкодження побутових і виробничих відходів, електростанцій та інших господарських об'єктів, діяльність яких створює загрозу для довкілля. За таких обставин створюється правовий механізм взаємодії органів державного управління й органів місцевого самовря­дування та органів громадського управління при прийнятті на територіальному рівні рішень з певних питань охорони навколишнього природного середови­ща, забезпечення екологічної безпеки.

Принцип програмно-цільового забезпечення розробки та реалізації заходів у галузі охорони довкілля реалізується шляхом підготовки державних екологічних програм, розділів з питань екологічної безпеки, охорони довкілля у складі дер­жавних програм економічного та соціального розвитку держави та в інших програмних документах (зокрема, в: Загальнодержавній програмі розвитку водного господарства, затвердженій Законом України від 17 січня 2002 р.; Загальнодержавній програмі формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки, затвердженій Законом України від 21 вересня 2000 р.; Національній програмі екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води, затвердженій Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1997 р.; Програмі перспективного розвитку заповідної справи в Україні ("Заповідники"), затвердженій Постановою Верховної Ради України від 22 вересня 1994 р.).

Принцип раціонального використання природних ресурсів. Цей принцип є ключовим у даній сфері державного управління, дозволяє пов'язати цілі та завдання охорони довкілля на перспективний період та спрямованими на їх виконання конкретними заходами організаційного, технічного, наукового й іншого характеру, ресурсним (фінансовим, матеріально-технічним) забезпеченням цих заходів, а також збереження природних об’єктів.

Принцип плановості, компетентності.

Принцип платності спеціального природокористування.

Ґрунтуючись на цих принципах, суб'єкти управління — державні органи, органи місцевого самоврядування та громадські об'єднання — повинні проводити діяльність, спрямовану на забезпечення ефективного використання природних ресурсів, охорону довкілля, екологічну безпеку.

Дата добавления: 2014-01-07