Усне публічне мовлення – один із жанрових різновидів живо мовлення

План

Лекція

Тест

Питання для роздумів і проблемні запитання

Творчі завдання і реферати

1. Взаємозв'язок культури й освіти у доісторичних світових цивілізаціях.

2. Порівняльний аналіз думок (поглядів) грецьких, римських і східних філософів щодо виховання особистості.

3. Характеристика змісту освіти й виховання у перших шко­лах (порівняльний аналіз).

4. Становлення виховання дітей у доісторичний період з XX ст. до н.е. до поч. н.е.

1. Доведіть, що Спартанська і Афінська виховні системи є та­кими, що унеможливлюють одна одну.

2. Що є принципово відмінним у школах писців і жерців (Стародавній Єгипет)?

3. Які наслідки Афінської освітньої системи мають непересі­чну цінність для сучасної загальнолюдської і педагогічної куль­тури?

1. Найдревнішою у світовій цивілізації вважається школа:

а) Древнього Вавилону; б) Древнього Єгипту; в) піктографіч­на школа Майя.

2. У якій із шкіл древньої цивілізації зміст навчання включав: вміння читання, рахунку, письма; знання арифметики, геометрії, астрономії, магії, астрології, народної медицини?

а) школи Древ­нього Китаю; б) школи жреців у Древньому Єгипті; в) школи Ассирії.

3. Мову, яка передбачає коротку, чітку і точну відповідь на­зивають:

а) афінською; б) спартанською; в) лаконічною.

4. Життя жінки в Афінах було замкнуте і зосереджене в жі­ночій половині будинку, яка називалась:

а) палестрою; б) гінекеєю; в) кухнею.

5. Військова група в Давній Греції, в яку вступали юнаки 18-20 років і несли службу в військових гарнізонах:

а) ефебією; б) палестрою; в) батальйоном; г) криптією.

6. Діти з 15-18 років в Давній Греції навчались в школах називались:

а) граматистів; б) ораторів; в) кіфаристів; г) гімносіях.

7. Кого хотіли виховати з спартанської жінки:

а) домашню господарку; б) жінку-амазонку; в) високоосвічену особис­тість.

8. Об'єднані граматичні школи і школи ораторів в Старода­вньому Римі називали:

а) державними; б) елементарними; в) граматичними.

9. Найбільш відомим римським педагогом був:

а) Гай Юлій Цезар; б) Марк Фабій Квінтіліан; в) Октавіан Август.

Тема. Види ораторського мистецтва. Виступ з ораторською промовою. Техніка підготовки виступу.

1. Усне публічне мовлення – один із жанрових різновидів живомовлення

2. Книжно-розмовна форма публічного мовлення, його основні ознаки

3. Види ораторського мистецтва. Виступ з ораторською промовою

4. Техніка підготовки виступу:

- стиль і манери оратора;

- початок виступу;

- розвиток виступу;

- заволодіння увагою слухачів;

- наочність як засіб ілюстрації й доказовості у публічному виступі.

Література: 1)Зубков М.Г. Сучасна ділова мова за професійним спрямуванням: Навчальний посібник. – Х.: Факт, 2006. – ст. 180-189. 2) Мацько Л.І., Кравець Л.В. Культура української фахової мови. Навчальний посібник. – К.: Видавничий центр «Академія», 2007. – ст.154-183. 3) Хміль Ф.І. Ділове спілкування: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: «Академвидав», 2004. – ст. 97-111.

Публічний виступ —це один із видів усного ділового спілкування. Залежно від змісту, призначення, способу проголошення та обставин спілкування виділяють такі жанри монологічних публічних виступів: доповідь, виступ за доповіддю, дебати, промова, лекція, огляд, інформація, спростування діалогічних чи полілогічних публічних ви­ступів (бесіда, диспут, дискусія, полеміка, інтерв'ю, обговорення) тощо.

Доповідь — це поширена форма публічного викладу інфор­мації з питань внутрішньої та зовнішньої політики держави, повідом­лення людей про результати роботи колективу чи організації за пев­ний період, формування завдань на майбутнє.

Дебати (або виступи за доповіддю) — це фрагментарні за своїм складом висловлювання, які стосуються питань, висвітлених у допо­віді, і оформляються не як єдине ціле, а як набір реплік. Характерни­ми рисами виступів під час дебатів є полемічність, критичне спряму­вання, лаконізм.

Промова — це агітаційний виступ на мітингах, масових зборах або урочистих зустрічах, який охоплює одну значну тему, що хвилює слухачів.

Лекція — це аргументований і систематизований виклад мате­ріалу з певною пізнавальною та ідейно-виховною метою.

Огляд (міжнародний огляд) — це публічний виступ інформацій­ного характеру, в якому висвітлюються й коментуються події, що від­бувалися протягом порівняно невеликого часу.

Інформація — це відомості про навколишній світ та перебіг процесів, що відбуваються в різних галузях людського життя; повідом­лення про стан справ, про ситуацію, яка склалася.

Спростування — це доведення хибності суджень опонента (однієї особи чи групи людей).

Бесіда — це розмова, обмін думками, що відбуваються у формі діалогу, трилогу, полілогу.

Диспут — це публічна суперечка на наукову або суспільно важ­ливу тематику, учасники якої мають антагоністичні погляди і захища­ють їх, виходячи з принципу "або-або".

Дискусія — це вид колективного обговорення наукових або су­спільно важливих питань, яке відбувається шляхом зіставлення, взає- модоповнення думок із метою їх поєднання за принципом "і - і".

Полеміка — це гостра, непримиренна суперечка, спрямована на утвердження власної думки і спростування, заперечення поглядів, які їй суперечать.

Публічні виступи
Монологічні	Діалогічні	Полілогічні
Доповідь	Бесіда	Дискусія
Промова	Інтерв'ю	Диспут
Лекція	Обговорення	Полеміка
Огляд	Суперечка	Дебати

Основні умови ефективності мовленнєвої комунікації

а) потреба у спілкуванні;

б) комунікативна зацікавленість;

в) націленість на інтереси співрозмовника;

г) близькість світогляду співрозмовника;

д) уміння слухача вникнути в замисел того, хто говорить;

е) зовнішні обставини.

Основні елементи промов:

• Вступ, у якому необхідно привернути увагу слуха­чів, викликати доброзичливе ставлення

• Виклад, який повинен бути максимально перекон­ливим, аргументованим.

• Відкидання доказів опонентів з використанням власної аргументації.

• Заключна частина, в якій підсумовується сказане.

Кожна промова має мету. Від мети залежить зміст промови. Так розважальна промова передбачає розва­жити й потішити слухача. Її мета — підтримувати увагу й інтерес слухача. У ній — жарт; серйозна думка; правда, і вимисел, багато гумору, особистого, іронія, глузлива серйозність, карикатура й перебільшення.

Завдання інформативної промови — не лише пробу­дити пізнавальний інтерес, але й дати нове уявлення про щось. Вона може бути розповіддю, описом чи пояс­ненням. У цій промові не повинно бути нічого спірного, вона має викликати зацікавленість, повинна задоволь­нити слухача. Повідомлення має бути актуальним.

Надихаюча промова. Основна мета — внести нові дані, ясність у питання, підкреслити його значення й надихнути слухача, отже, щоб надихнути, переконати, викликати реакцію.

Переконати — означає логічними доводами впевнити або заперечити будь-яке положення. Переконання основа переконуючих промов. Предмет промови — питання факту чи поведінки. Для цього різновиду промов треба:

а) обирати спірне питання;

б) обирати змістовну тему;

в) зупинятися на питаннях, які підлягають вирі­шенню.

Агітаційній промові притаманні риси інших промов: вона містить фактичні дані, пробуджує психічне сприй­няття, допомагає дійти згоди, примушує слухача відчу­ти потребу зробити те, про що просить оратор.

Запам'ятайте! Від вас вимагається вміння триматися перед аудиторією, будувати виступ, використовуючи при цьому відповідний лексичний запас, уміння володіти образним словом. Основне ваше завдання:

а) усвідомити роль виступу;

б) не перекручувати факти;

в) дотримуватись регламенту;

г) виступати чітко й лаконічно;

д) не вживати голослівних заперечень;

е) дотримуватися структури виступу: невелика вступна час­тина, основна частина — виклад власних поглядів на певне питан­ня; висновки (пропозиції з перебудови роботи)

ж) на початку виступу намагатися в промові ширше вико­ристовувати відокремлені і вставні конструкції.

Дата добавления: 2014-01-07