Запобігання та протидія злочинам засобами прокурорського реагування

Нагляд за виконанням законів у сфері попередження злочинності здійснюється Генеральним прокурором України й уповноваженими ним прокурорами (ст. 1 Закону України “Про прокуратуру”). В органах прокуратури цю функцію виконують управління й відділи по нагляду за виконанням законів спеціальними підрозділами та іншими державними органами, які ведуть боротьбу зі злочинністю. А відповідно до п. 5 ст. 29 Закону України „Про прокуратуру” предметом нагляду є також здійснення заходів щодо запобігання злочинам, усунення причин та умов, що сприяють їх вчиненню. Згідно ст.20 п. 5 цього ж закону прокурор зобов’язаний вносити подання до державних органів, громадських організацій і посадовим особам про усунення порушень закону та умов що їм сприяли.

Прокурорський нагляд передбачає використання наданих прокуророві повноважень по припиненню порушень закону, вжиттю заходів по їх попередженню, притягненню до відповідальності осіб, які порушили закон, відновленню прав і законних інтересів громадян тощо.

Органи прокуратури відповідно до приписів Конституції, Законів України "Про прокуратуру", "Про оперативно-розшукову діяльність" та інших законів, які регламентують діяльність правоохоронних органів уповноважені виконувати наступні завдання, які стосуються запобігання та протидії злочинності:

· приймати заходи щодо запобігання припинення і усунення порушень Конституції і законів прав і свобод людини і громадянина;

· здійснювати кримінальне переслідування і притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які вчинили злочини;

· приймати заходи щодо відшкодування матеріальних та інших збитків заподіяних правопорушеннями;

· здійснювати координацію діяльності державних органів щодо запобігання та протидії злочинності;

· приймати участь в усіх видах судочинства і виявляти при цьому причин та умови злочинів та інших правопорушень;

· забезпечити взаємодію з зарубіжними правоохоронними органами і спеціалізованими міжнародними організаціями з метою здійснення взаємної правової допомоги в сфері протидії організованій злочинності та іншим особливо небезпечним злочинам;

· з’ясовувати потреби у правовому регулюванні різних сфер суспільних відносин і вносити свої пропозиції;

· забезпечити об’єктивне формування державної правової статистики і ведення спеціального обліку здійснювати нагляд за застосуванням законів у цій сфері;

· здійснення аналізу законності і правопорядку в регіональному або загальнодержавному масштабі.

Додержання закону в кримінально-процесуальній діяльності, що здійснюється у формах дізнання, також є предметом прокурорського нагляду. Згідно з приписами КПК України прокурор наділений значним обсягом повноважень щодо виявлення й усунення порушень закону, від кого б вони не виходили. Важливим складником у кримінально-процесуальній діяльності органів дізнання, слідчого, прокурора є виявлення причин та умов, які сприяли вчиненню злочину (ст. 23 КПК України), і внесення у відповідний державний орган, громадську організацію чи посадовій особі подання про вжиття заходів для їх усунення. (ст. 23¹ КПК України).

Одним із завдань досудового слідства є виявлення та усунення причин і умов, що сприяли вчиненню злочину. Обов'язок органів дізнання, досудового слідства й прокурора виявляти такі причини і умови при розслідуванні злочину відповідно до ст. 23 КПК. Обов'язку названих суб'єктів вживати заходів стосовно їх усунення сформульовані у ст. 23-1 КПК. У Законі говориться, що орган дізнання, слідчий і прокурор, встановивши причини й умови, що сприяли вчиненню злочину, вносять у відповідний орган, громадську організацію або посадовій особі подання про вживання заходів стосовно усунення цих причин й умов. Не пізніше ніж у місячний строк після подання повинні бути вжиті необхідні заходи і про результати повідомлено особі, що направила подання. У випадку залишення посадовою особою подання без розгляду орган дізнання, слідчий або прокурор зобов'язані вжити заходів, передбачені статтями 185–6, 185–8, 254-257 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Важлива роль у вирішенні зазначених завдань належить прокурорському нагляду за дотриманням законодавства учасниками досудового слідства. Предметом нагляду в рамках розглянутого напрямку прокурорської діяльності є дотримання вимог ст.ст. 23, 23-1 й інших норм КПК України, що регламентують діяльність органа дізнання і слідства щодо виявлення та усунення причин і умов, що сприяли вчиненню злочинів. Завданням прокурорського нагляду щодо цього є сприяння органу дізнання і слідства у підвищенні ефективності їх роботи з виконання й усунення причин та умов, що сприяли вчиненню злочинів. Це означає, що кримінологічний нагляд прокурора на стадії досудового слідства повинен сприяти тому, щоб стосовно кожної кримінальної справи глибоко та всебічно досліджувалися причина і умови скоєного злочину, приймалися дійові заходи до їх усунення, максимально використалася допомога громадськості в роботі слідчого щодо профілактики злочинів.

Ще одним напрямком спеціально-кримінологічної діяльності прокуратури в сфері запобігання злочинності є цілеспрямована робота прокурорів по виявленню й припиненню триваючих правопорушень незлочинного характеру, здатних перерости в злочини, і усуненню правопорушень, які самі за своїм характером не здатні стати такими, але своїм існуванням створюють умови для інших злочинних діянь. Найбільші можливості тут прокурорський нагляд має стосовно до економічних, екологічних й інших злочинів, які здебільшого відбуваються під прикриттям легальної діяльності, носять триваючий характер, а з об'єктивної сторони представляють процес «якісного» переходу від правопорушень незлочинного характеру до кримінального-правового діяння.

Органи прокуратури здійснюють також нагляд за оперативно-розшуковою діяльністю, дізнання та досудового слідства, за додержанням законів щодо запобігання та протидії злочинності. У системі ОРД слід виділяти певні напрямки, які в її теорії прийнято називати організаційно-тактичними формами. Одним з найважливіших напрямків ОРД є оперативно-розшукова профілактика. Даним поняттям охоплюється процес здійснення оперативно-розшукових і профілактичних заходів стосовно осіб, від яких можна очікувати вчинення злочинів, з метою запобігання їм. Суть загальнопрофілактичних заходів полягає у впливі на конкретні групи осіб, схильних до вчинення злочинів, на оточуюче їх середовище, в якому й виникають конфліктні ситуації, на умови й причини злочинів, чинники, що сприяють формуванню особистості злочинця, нарешті, на самого індивіда та його поведінку[8].

Якщо раніше одним з пріоритетних напрямків ОРД була профілактика злочинів, заснована на кримінологічному вивченні осіб, схильних до вчинення злочинів, і середовища, що сприяє проявам кримінальної активності, то на сьогодні вимагається пошук принципово нових, нетрадиційних рішень, методів і засобів здійснення оперативно-розшукових заходів. При поділі міжнародних сфер діяльності організованих злочинних груп та організацій уся ОРД повинна будуватися також з урахуванням загальносвітових підходів до протидії організованій злочинності[9].

Результати дослідження дозволяють зробити висновок, що ефективність роботи прокуратури в сфері попередження злочинності залежить від її тісної взаємодії з органами, які: (а) визначають державну політику у сфері боротьби зі злочинністю, створюють і вдосконалюють нормативно-правову базу по її попередженню; (б) координують діяльність з попередження злочинності; (в) здійснюють правоохоронну роботу по боротьбі з нею; (г) виконують контролюючу та інші види управлінської діяльності. В цілому можна погодитися з думкою Мірошниченка С.С., що найперспективнішим напрямком є спрямування роботи органів прокуратури на здійснення перевірок із залученням контролюючих органів і на безпосередній нагляд за діяльністю останніх.[10]

Але слід зазначити, що взаємодія з контролюючими органами, на жаль, знаходиться на невисокому рівні. Прокурори не завжди ефективно реагують на дії органів державного контролю, які продовжують направляти до прокуратури неякісні акти перевірок, ревізій та матеріалів за дріб’язковими фактами порушень. Як наслідок, із отриманих органами прокуратури у 2008 році 3200 матеріалів ревізій порушено лише 310 кримінальних справ.

Важливої складової діяльності органів прокуратури з розробки та плануванню заходів протидії злочинності є внесення прокурорами у відповідні органи влади та управління подань, що містять пропозиції щодо зміцнення законності й правопорядку, підвищенню ефективності заходів протидії злочинності. На органи прокуратури покладено функцію «інформувати державні органи й громадськість про стан законності й заходи щодо її зміцненню» зазначене в п. 5 ст. 6 Закону України «Про прокуратуру», у контексті принципів організації та діяльності органів прокуратури в умовах розширення гласності, демократизації країни. Таким чином, можна сказати, що подання прокурорів, як засіб та форма участі їх у розробці заходів протидії злочинності, має подвійне правове забезпечення: ч. 2 ст. 5 і п. 5 ст. 6 Закону України «Про прокуратуру».

Необхідно також відзначити, що у науково-методичній літературі та на практиці розглянутий документ не має єдиної назви. Одні автори називають його «поданням», інші - «інформацією, треті - «узагальненим поданням» і т.п. У зв'язку з цим існує думка, що доцільним є: по-перше, уніфікувати назву цього документа, назвавши його, наприклад, «пропозиціями прокуратури про заходи щодо запобігання та протидії злочинності в районі, місті»; і по-друге, розглянути особливості, притаманні цим документам.

Думаємо, що насамперед слід зазначити те, що такий документ має істотну подібність із документом, що одержав у прокурорській практиці назву «подання про усунення порушень закону, причин порушень». Названий документ вноситься прокурором, як правило, на підставі узагальнених матеріалів про порушення законності, виявлених при перевірках виконання законів на окремих об'єктах, і основною його метою є усунення виявлених правопорушень та їхніх причин. У багатьох випадках у поданні прокурора ставиться питання про дисциплінарну та іншу відповідальність посадових осіб, винних у порушенні закону. Подання можуть вноситися лише органом управління та посадовими особами, на яких поширюються наглядові повноваження прокурорів1.

При підготовці пропозицій про заходи щодо протидії злочинності можуть не застосовуватися матеріали наглядових перевірок прокуратури. Однак такі матеріали можуть мати, на наш погляд, і допоміжне значення. Основний зміст розглянутих документів становлять дані, отримані прокуратурою в ході аналітичної роботи і, насамперед роботи, пов'язаної з вивченням злочинності та її причин. Тому пропозиції прокуратури в сфері протидії злочинності має не імперативний, а рекомендаційну сутність. Думаємо також, що в розглянутому документі прокурор не може порушувати питання про відповідальність осіб, винних у порушенні закону. Якщо буде потреба, для цього варто використати інший документ – подання прокурора в порядку нагляду.

Документ, іменований «пропозиціями про заходи щодо запобігання та протидії злочинності в районі, місті», вноситься прокуратурою в орган місцевого самоврядування у порядку інформування даний орган про стан злочинності на підвідомчій йому території. При цьому поряд з інформацією про стан злочинності в районі (місті) прокуратурою вносяться конкретні пропозиції щодо того, які заходи протидії доцільно почати в даному регіоні. При цьому прокурори повинні виходити з повноважень, наданих органам місцевого самоврядування, Конституцією й чинним законодавством України.

Відмінною ознакою розглянутих документів є також правова норма, на підставі якої вони вносяться. Подання прокурора з вимогою усунення порушень закону, причин цих порушень і сприятливих їм умов (наглядове подання), вноситься прокурором району (міста) або його заступником на підставі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Питання про те, якою правовою нормою повинен керуватися прокурор, що вносить в орган місцевого самоврядування «пропозиції щодо запобігання та протидії злочинності в районі, місті», однозначного рішення не має. Багато прокурорів посилаються на ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», а деякі - взагалі не вказують норму Закону.

На наш погляд, правовою основою для внесення прокуратурою в органи місцевого самоврядування пропозицій щодо запобігання та протидії злочинності є п. 5 ст. 6 і ст. 10 Закону України «Про прокуратуру». Відповідно до першого з названих норм органи прокуратури інформують державні органи й громадськість про стан законності та заходи стосовно її зміцнення у відповідності зі ст. 10 названого закону Генеральний прокурор України і підлеглі йому прокурори координують діяльність правоохоронних органів по боротьбі зі злочинністю, а внесення прокуратурою погоджених з іншими правоохоронними органами – пропозицій по посиленню боротьби зі злочинністю є одна із форм координації1.

Подання про заходи протидії злочинності складається із трьох частин: вступної, описової, заключної.

У вступній частині вказується орган, якому адресується даний акт, а також його найменування. Вище відзначалося, що на практиці документи цього виду йменуються по-різному. З метою уніфікації передбачається називати їх «поданням про заходи щодо запобігання та протидії злочинності».

Описова частина подання містить відомості про стан злочинності та інших правопорушень; аналіз причин і умов, що сприяли вчиненню злочинів, інших правопорушень; коротку характеристику діяльності правоохоронних органів по боротьбі зі злочинами та іншими правопорушеннями.

Проведене нами вивчення цих документів показало, що описова частина багатьох з них перевантажена цифровими показниками про зареєстровані злочини, особи, що їх вчинили. У ряді випадків описовий розділ цього документа практично ідентичний статистичному аналізу злочинності у районі (місті). У той же час, висновки щодо причин росту злочинності в цілому або окремих її видах робляться не досить глибоко та аргументовано. Зазначені недоліки знижують практичну цінність цих документів, а тому їх усунення – найважливіший резерв підвищення ефективності подання результату діяльності органів прокуратури в розглянутому аспекті.

У заключній частині подання подаються конкретні пропозиції про заходи щодо посилення протидії злочинності.

За ступенем деталізації пропозиції прокурора про заходи щодо посилення протидії злочинності можуть бути класифіковані на три групи.

Першу утворять пропозиції, які містять лише основні цілі-напрямки в сфері протидії злочинності. Це може бути: активізація боротьби із двома-трьома видами злочинів, що одержали в районі (місті) найбільше поширення; або посилення боротьби з насильницькими злочинами проти особи, що припускає активізацію боротьби з усіма видами злочинного насильства, незалежно від кримінально-правової кваліфікації даних діянь і т.д.

Другу групу утворять пропозиції, які поряд із цілями-напрямами містять у собі профілактичні завдання. При цьому варто мати на увазі, що цілі-напрями – це кінцевий результат, до якого прагнуть суб'єкти боротьби зі злочинністю, а під завданнями слід розуміти те, що треба конкретно зробити для досягнення мети. У рамках однієї профілактичної мети може бути сформульовано декілька кримінологічних завдань. Так, наприклад, у рамках посилення протидії насильницьких злочинів у побуті може бути поставлено ряд завдань:

а) виявлення конфліктних родин та взяття їх на профілактичний облік;

б) посилення антиалкогольної пропаганди і правового виховання серед осіб, схильних до правопорушень у сфері побуту;

в) активізація роботи товариських судів, інших громадських інститутів з протидії побутовим правопорушенням.

Рішення названих завдань в остаточному підсумку направлено на посилення протидії насильницьким злочинам.

Нарешті, третій вид пропозицій містить у собі: мету-напрямку, цілі-завдання, а також шляхи й засоби їхнього рішення. Такий документ є, власне кажучи, проектом програми протидії злочинності й може бути підготовлений прокуратурою разом з іншими правоохоронними органами.

Практично значимим є питання про те, ким повинні підписуватися розглянуті документи? Думаємо, що подання про заходи щодо запобігання та протидії злочинності, підготовлене прокуратурою самостійно, підписується районним (міським) прокурором теж самостійно, навіть у тих випадках, коли вони були погоджені з керівниками інших правоохоронних органів. При цьому варто лише вказати, що ці пропозиції погоджені з керівниками інших правоохоронних органів.

Якщо співробітники інших органів так чи інакше брали участь у підготовці пропозицій стосовно посилення протидії злочинності, то даний документ повинен підписуватися й керівниками цих органів. Однак, це правило не поширюється на випадок, коли в поданні говориться про недоліки в роботі міліції, як про одну із причин погіршення криміногенної ситуації. Думаємо, що прокурор у цьому випадку, опираючись на факти, самостійно дає оцінку ситуації в районі, місті та по суті справи, інформує орган місцевого самоврядування про недоліки в роботі органів міліції з підтримки громадського порядку.

§3. Запобігання та протидія злочинності слідчими органів прокуратури (слідча профілактика).

З усіх напрямків запобігання та протидії злочинів особливе значення набуває слідча профілактика. І це невипадково оскільки на слідчого прокуратури, відповідно до ст.ст. 23, 23–1 КПК покладеться важлива функція стосовно виявлення причин і умов, що сприяли вчиненню злочину, під час провадження досудового слідства. Саме в його розпорядженні є найбільш широкі можливості для реалізації засобів запобігання злочинам.

Згідно чинного законодавства у профілактичній роботі слідчого можна виділити такі основні напрямки: 1) попередження вірогідної і припинення розпочатої злочинної діяльності; 2) встановлення причин і умов конкретного злочину і вжиття заходів щодо їх усунення; 3) узагальнення криміногенних чинників за однорідними кримінальними справами і подання пропозицій щодо їх усунення; 4) вирішення питання щодо притягнення, згідно зі ст. 185–6 КпАП, до адміністративної відповідальності осіб, які не виконують подання слідчого; 5) запобігання злочину на стадії готування до нього (ст. 14 КК), здійснення замаху на злочин (ст. 15 КК); 6) застосування запобіжних заходів згідно ст.ст. 148–150, 165–2 КПК України; 7) накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв’язку (ст. 187 КПК); 8) накладення арешту на грошовий вклад з метою запобігання легалізації грошей, одержаних злочинним шляхом (ст. 209 КК), вилучення майна на яке накладено арешт (ст. 388 КК); 9) відсторонення обвинуваченого від посади (ст. 147 КПК); 10) надання клопотання до суду або прокурора щодо заборони виїзду за межі України (ст. 98–1 КПК); 11) складання протоколу про вчинення корупційного діяння або іншого правопорушення, пов’язаного з корупцією і надіслання його у триденний строк до суду.[11]

Заходи про припиненню злочинів різноманітні, їх вид належить від стадії злочинної діяльності. Головне завдання слідчого полягає в тому, щоб утримати людину від вчинення злочину, або припинити вже розпочатий злочин на будь-якій його стадії (затримання, арешт тощо). До заходів по усуненню причин і умов відносяться: внесення подання слідчого; повідомлення трудовому колективу про закінчення слідства; профілактичні заходи у процесі виконання окремих слідчих дій; притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які своєю негативною поведінкою створили умови для вчинення злочину; використання матеріалів кримінальної справи для виступу слідчого в пресі, по радіо і при проведенні правової пропаганди.

Подання слідчого – найбільш поширена форма його роботи щодо запобігання злочину. Подання має містити в собі висновки про причини і умови вчинення злочину, зобов’язувати компетентних службових осіб здійснювати заходи по їх усуненню, а також вимогу про необхідність повідомлення слідчого у встановлений законом строк про вжиті заходи. Подання має ґрунтуватись на доказах, зібраних слідчим при розслідуванні справи. Не припустимо внесення подання, яке не аргументоване і не ґрунтується на матеріалах справи. Форма і зміст подання мають відповідати певним вимогам, яких слідчий повинен дотримуватися. У подання стисло викладається суть справи, надається характеристика причин та умов вчинення злочину, вносяться пропозиції щодо їх усунення. Слід також звернути увагу на те, що у подання мають бути сформульовані конкретні заходи щодо усунення причин та умов вчинення злочину. Це головна передумова їхньої ефективності. В необхідних випадках слідчий може звернутися за консультацією до спеціалістів для деталізації заходів запобігання злочину.

На практиці виникає питання: коли необхідно виносити подання – в процесі розслідування чи по його закінченні. І тут слід зауважити, що деякі криміногенні об’єкти можуть бути виявлені слідчим вже під час виконання окремих слідчих дій. Залишення їх без термінового реагування може сприяти вчиненню нових злочинів, потягнути нещасні випадки з людьми, збільшити матеріальну шкоду та інші тяжкі наслідки. У цьому випадку слідчий зобов’язаний вжити заходи безпосередньо в процесі виконання відповідних слідчих дій, наприклад, при огляді місця події, ошуці. допиті тощо. Треба означити, що шляхи підвищення значущості подання залежить від творчого підходу до слідчої профілактики злочинів.

Вирішальною ланкою у слідчій профілактиці є здійснення постійного контролю за виконанням внесених слідчим пропозицій. Узагальнення слідчої практики свідчить, що відносно 80% подань повідомлення про вжиті заходи до слідчих не поступають. Обов’язок слідчого контролювати подання по справі випливає із ст.. 23 КПК України, але форми такого контролю в законі не передбачені. Але практика знає ряд засобів контролю слідчого за виконанням вимог і рекомендацій, які містяться в поданні. Це: використання контрольних карток; заведення спеціального журналу; залучення до контролю і реалізації заходів представників громадськості; притягнення осіб до адміністративної відповідальності. У будь-якому разі слідчий повинен повідомити про такі факти прокурора. Найбільш поширеними на практиці позапроцесуальними формами слідчої профілактики є: постійний аналіз рівня, структури, динаміки злочинності на підпорядкованій слідчій дільниці, населених пунктах та окремих об’єктах; використання допомоги громадськості; узагальнення практики реагування на подання слідчих; проведення індивідуальних та колективних бесід з певним контингентом осіб; проведення лекцій, бесід з населенням.

Згідно ст. 23 і 23–1КПК України, а також п. 5 ст. 4 Закону України «Про статус слідчого» виявлення обставин, що сприяли вчиненню розслідуваного злочину, і вжиття заходів щодо їх усунення є прямим обов’язком слідчого. Засоби одержання інформації про причини і умови, що сприяють вчиненню злочинів можуть мати процесуальний та не процесуальний характер.

З не процесуальних заходів слід назвати: одержання консультацій спеціалістів; аналітичне дослідження документів; вивчення нормативно–правової бази; аналіз повідомлень засобів масової інформації та окремих громадян; узагальнення кримінальних справ; інформація оперативних співробітників.

Серед процесуальних засобів встановлення причин і умов вчинення злочинів та визначення можливих профілактичних заходів щодо їх усунення слід назвати такі: проведення слідчого огляду документів та місця події; допит свідків та обвинуваченого; очна ставка; обшук; виїмка; відтворення обстановки і обставин події; призначення експертиз.

Результативність запровадження профілактичних заходів багато в чому залежать від систематичності відповідних дій слідчого, яка забезпечується ретельним і цілеспрямованим плануванням розслідування. Тому при складанні плану розслідування по конкретній кримінальній справі повинна передбачатися всебічна перевірка найбільш імовірних версій про обставини, що сприяли вчиненню злочину. Але в цілому не треба проводити спеціальні дії. Виявлення причин і умов, що сприяють вчиненню злочину, –складова частина загального процесу розслідування1 і завдання прокурора полягає у здійсненні всебічного контролю за проведенням окремих слідчих дій та оперативно–розшукових заходів, спрямованих на збирання, дослідження та перевірку доказів про причини і умови вчинення злочину.

Структурний зміст кримінологічної діяльності прокурора на стадії досудового слідства створюють дії прокурора, пов'язані з реалізацією його повноважень, передбачених ст.ст. 227, 228 КПК України: участь прокурора у виконанні слідчих дій, спрямованих на виявлення та усунення причин і умові, що сприяли вчиненню злочину; дача вказівок слідчому чи органу дізнання про виконання слідчих дій, спрямованих на застосування вимог закону, і виявлення й усунення причин та умов, що сприяли вчиненню злочину; повернення кримінальної справи слідчому або органу дізнання з письмовою вказівкою для проведення додаткового розслідування або дізнання через невиконання вимог закону про виявлення та усунення причин і умов, що сприяли вчиненню злочину; відкликання необґрунтованого подання, направленого слідчим або органом дізнання для вживання заходів з усунення причин та умов, що сприяли вчиненню злочину.

Участь прокурора у проведенні слідчих дій, спрямованих на виявлення та усунення причин і умов, що сприяли вчиненню злочинів, може знаходити вираз як у формі присутності прокурора при провадженні окремих процесуальних дій слідчим або органом дізнання, так і у провадженні таких дій самим прокурором. Це дає можливість прокуророві активно впливати на діяльність слідчого з виконання вимог закону про виявлення і усунення причин і умов вчиненого злочину. Однак на практиці ці засоби нагляду застосовується рідко, що істотно знижує ефективність кримінологічної діяльності прокурорів.

Ефективними засобами прокурорського нагляду за виконанням органами дізнання і попереднього слідства закону про виявлення й усунення причин і умов, що сприяли вчиненню злочину, є вказівки, що даються прокурором у ході дізнання та попереднього слідства. Вивчення практики приводить до висновку про те, що вказівки прокурора стосовно виявлення й усунення причин і умов, що сприяли вчиненню злочину, повинні даватися органам дізнання та попереднього слідства в письмовій формі. Це, з одного боку, підвищує відповідальність прокурора за їх зміст, а з іншого боку - сприяє їх відповідній реалізації. Крім того, письмова форма дачі прокурором вказівок забезпечує можливість перевірки їх виконання.

Вказівки органам дізнання та слідчим стосовно виконання вимог закону про виявлення причин і умов, що сприяли вчиненню злочину, виявляються максимально корисними тоді, коли вони даються прокурором, що добре володіє оперативною обстановкою, глибоко знаючим стан, структуру і динаміку злочинності в місті, районі та на окремих об'єктах. Таке знання дозволяє прокуророві більш точно визначити коло обставин, які могли обумовити вчинення розслідуваного злочину, і надати слідчому методичну допомогу в роботі з виявлення причин і умов, що сприяли вчиненню даного злочину.

Важливим моментом у роботі прокурора стосовно здійснення кримінологічного нагляду на стадіях досудового слідства є своєчасність надання вказівок. Практика свідчить, що надання прокурором вказівок з питань виявлення причин й умов, що сприяли вчиненню злочину, на стадії закінчення досудового слідства, як правило, не досягають своєї мети, тому що у слідчого не залишається часу для їхнього виконання. Тому прокурори повинні прагнути до того, щоб їх вказівки були у справі якомога раніше.

Діючими засобами нагляду за виконанням вимог закону про виявлення і усунення причин та умов, що сприяли вчиненню злочинів, є повернення кримінальної справи слідчому для додаткового розслідування. Таке право й одночасно обов'язок з'являються у прокурора в декількох випадках. По-перше, коли при надходженні до нього від слідчого або органа дізнання справі причини і умови, що сприяли вчиненню злочину, не з'ясовувалися, і у справі відсутнє подання. Підлягає поверненню кримінальна справа й тоді, коли у справі є подання слідчого, однак викладені в ньому висновки не підтверджуються матеріалами попереднього слідства, або пропозиції, що викладені у поданні слідчого, стосовно усуненню причин і умов, що сприяли вчиненню злочину, суперечать закону.

Третій випадок пов'язаний із ситуацією, коли у справі є відомості про причини і умови, що сприяли вчиненню злочину, однак слідчим зроблений принципово неправильний висновок про ступінь впливу встановлених факторів на злочинну поведінку обвинувачуваного; коли в поданні вказуються не ті посадові особи, які повинні були б вжити заходів до запобігання злочину; коли висновок слідчого про причини і умови вчиненого злочину викладені на недостатньо перевірених фактах і т.п.

Четвертий випадок пов'язаний із ситуацією, коли у матеріалах справи хоча і є відомості про причини і умови, що сприяли вчиненню злочину, однак ці відомості отримані слідчим або органом дізнання не процесуальним шляхом.

Пропозиції, що викладені у поданні слідчого або органа дізнання про усунення причин і умов, що сприяли вчиненню злочину, можуть бути визнані прокурором такими, що суперечать закону. По-перше, коли пропозиція слідчого або органа дізнання, будучи конкретним за своїм змістом, суперечить конкретній нормі закону. Наприклад, пропозиція про накладення дисциплінарного стягнення на посадову особу за дії або бездіяльність, що сприяли вчиненню злочину, коли такі дії або бездіяльність не пов'язані з виконанням службових обов'язків. По-друге, коли рекомендації пропонуються органом дізнання або слідчого мають зміст втручання в оперативну, господарську та іншу діяльність підприємств, установ й організацій.

У випадку, коли рекомендації слідчого або органа дізнання про усунення причин і умов, що сприяли вчиненню злочину, суперечать закону, прокурор може діяти у двох напрямках: або повернуто справу слідчому чи органу дізнання із пропозицією виправити подання, або робить це подання сам. Дане питання за своїм змістом є тактичним. Вирішуючи його так чи інакше, прокурор переслідує проміжні завдання кримінологічного нагляду: швидше довести до відома відповідних посадових осіб інформацію про причини й умови, що сприяли вчиненню злочину; надати методичну допомогу слідчому в узагальненні й оцінці кримінологічної інформації, зібраної їм у процесі розслідування; викласти свою думку про заходи, необхідних для усунення причин і умов, що сприяли вчиненню злочинів і т.п.

У літературі обґрунтовано відзначалося, що прокурор, прийнявши рішення стосовно подання, вправі використати не тільки відомості про причини й умови вчиненого злочину, що існують у матеріалах даної справи. При необхідності він може також використати кримінологічну інформацію, що стосується до конкретного підприємства, установи, організації, отриману раніше в процесі досудового розслідування подібного злочину або при проведенні наглядової перевірки. Важливо, щоб ці відомості були достовірні та розширювали уявлення про причини й умови розслідуваного злочину.

Відкликане подання слідчого або органа дізнання може бути подане самим прокурором, якщо воно було зроблено у зв'язку з тим, що викладені в ньому рекомендації слідчого або органа дізнання суперечать закону. У випадку, коли подання відкликається у зв'язку з тим, що висновки слідчого або органа дізнання про причини вчиненого злочину не засновані на матеріалах справи, - кримінальна справа повинне бути повернуте на додаткове розслідування з письмовою вказівкою прокурора.

Оцінюючи кримінологічний нагляд прокуратури в кримінальному судочинстві, на стадії досудового слідства, варто підкреслити, що прокурорський нагляд за слідством і дізнанням носить владно-розпорядницький зміст. Це означає, що пропозиції та вказівки прокурора, інші акти прокурорського нагляду обов'язкові для посадових осіб органів дізнання та попереднього слідства. Прокурор правочинний втручатися в хід процесуальної діяльності органа дізнання та слідчого не тільки з погляду дотримання закону, але й доцільності заміняти акти слідчого своїми актами, приймати на себе провадження окремих слідчих дій і т.п.

Іншою стороною кримінологічного нагляду за слідством і дізнанням, врахування якої має важливе значення для підвищення його ролі у виконанні вимог закону про виявлення й усунення причин і умов, що сприяли вчиненню злочину, є його організаційно-методичний аспект. Прокурор не тільки вимагає від слідчого й органа дізнання виконання тих або інших слідчих дій, які, з його погляду, можуть принести необхідний результат у аспекті виконання вимог закону про виявлення й усунення причин і умов, що сприяли вчиненню злочину, але й виконує щодо цього консультативну допомогу з питань планування слідчих заходів спеціально-кримінологічного призначення; висування версій про причини й умови, що сприяли вчиненню злочину; залучення громадськості до виявлення й усунення обставин, що сприяли вчиненню злочину і т.д.

Дата добавления: 2014-01-07