Підстави виникнення, зміни і припинення податкових правовідносин

Суб’єктом податкових правовідносин може бути будь_яка особа, поведінка якої регулюється нормами податкового права і яка може виступати учасником податкових правовідносин, носієм суб’єктивних прав і обов’язків.

Суб’єкти податкових правовідносин мають правосуб’єктність, що передбачена нормами податкового права і характеризується можливістю бути учасником правовідносин, пов’язаних зі встановленням, зміною, скасуванням податкових платежів, і мати суб’єктивні права й обов’язки. Для участі у правовідносинах суб’єкти наділені правоздатністю і дієздатністю. Фактично вони представляють два елементи досить складної юридичної властивості — правосуб’єктності.

Податкова правоздатність — передбачена нормами податкового права здатність мати права й обов’язки щодо сплати податків. Іншими словами, це можливість особи бути учасником податкових правовідносин, тобто податкова правоздатність виступає його загальноюридичною властивістю.

Змістом податкової правоздатності є сукупність прав і обов’язків, що їх суб’єкти можуть мати відповідно до чинного законодавства.

Податкова дієздатність — передбачена нормами податкового права здатність своїми діями створювати і реалізовувати права й обов’язки. Дієздатність полягає у здійсненні особою дій, спрямованих на:

— придбання прав і створення обов’язків;

— здійснення прав і обов’язків;

— здатність відповідати за податкові правопорушення.

Податкові правоздатність і дієздатність доповнюють одна одну і фактично є взаємозалежними. Правоздатність виникає з моменту появи (народження громадянина, реєстрації юридичної особи і т. ін.), дієздатність — по досягненні якоїсь умови (певного віку, статусу підприємця тощо). Іноді виникнення правоздатності та дієздатності в податкових правовідносинах збігається в часі (практично одночасно з реєстрацією юридичної особи виникає необхідність постановки її на облік у податковій інспекції, а з цього моменту, навіть якщо немає діяльності, — обов’язок подавати звітність, отже, відповідати за ухилення від цього).

Як суб’єктів можна виділити три групи учасників податкових правовідносин:

— державу (в особі органів влади, що встановлюють і регулюють оподаткування);

— податкові органи;

— платників податків.

Особливим суб’єктом податкових правовідносин є держава. Держава, як носій суверенітету і учасник податкових правовідносин, має важливі особливості і посідає у правовідносинах особливе місце. Державний суверенітет полягає, зокрема, у тім, що держава встановлює податки, наділяє місцеві органи правом встановлювати податки1. У зв’язку з цією діяльністю дер жава є безпосереднім учасником податкових правовідносин.

Стягнення податків, як і їхнє встановлення, слід розглядати як верховенство держави щодо влади, що виникає в процесі життєдіяльності суспільства2.

Діяльність держави як власника податкових надходжень опосередковується правовідносинами, які можна класифікувати за різними підставами (за видами податків і зборів; за видами платників тощо), і в яких беруть участь різні органи, суб’єкти, уповноважені державою здійснювати певні дії. На підставі цього виділяють різні державні органи як представників держави: податкові адміністрації, митні органи, податкова міліція. Учасниками правовідносин є також державні органи, що виконують різні функції державної влади.

Діяльність органів, що діють від імені держави, регулюють в основному закони (а не інші правові акти). Своєрідним є і механізм контролю за їх діяльністю.

Права й обов’язки суб’єктів податкових правовідносин Права й обов’язки суб’єктів податкових правовідносин характеризують їх юридичний зміст. Податковими правами йобов’язками обмежуються можливості й межі активностісуб’єктів правовідносин. Права й обов’язки суб’єктів залежатьвід типу правовідносин, особливостей механізму регулювання.

Велика частина податкових правовідносин — це регулятивні правовідносини, завдяки яким закріплюються і розвиваються фінансові відносини за участю держави. Але при фінансовоправовому регулюванні необхідно використовувати й методи державного примусу.

Сукупність прав і обов’язків податкових органів визначається тими цілями і завданнями, з якими законодавець пов’язує необхідність існування цих органів. Держава уповноважує останні на здійснення певних функцій в галузі управління та контролю за надходженням податків і зборів. Деталізація правового статусу цих органів відбувається через законодавче закріплення їх прав і обов’язків.

Обов’язки і права платників податків визначено головним посиланням, що випливає з конституційної норми, якою закріплено першочерговий і безумовний обов’язок — сплачувати податки (ст. 67 Конституції України). Платники податків і зборів є насамперед зобов’язаними особами. Відповідно до цього податкове законодавство і закріплює переважно обов’язок.

Саме імперативний податковий обов’язок визначає правосуб’єктність платників податків.

Такими самими підходами характеризується правосуб’єктність юридичних і фізичних осіб, осіб, пов’язаних зі сплатою податків і зборів (банківські установи, податкові представники тощо).

Обов’язковим елементом характеристики податкових правовідносин є підстави їх виникнення. Податкові правовідносини виникають, змінюються, припиняються і реалізуються на

Податкові правовідносини і податково_правові норми підставі певного комплексу різних за змістом взаємозалежних юридичних явищ, взаємодія яких припускає розвиток правовідносин. Податкові правовідносини можуть змінюватися під впливом:

а) нормативних основ, за яких норми права регулюють сферу податкових правовідносин;

б) правосуб’єктних основ, що характеризують здатність особи до участі у правовідносинах (досягнення віку тощо);

в) фактичних основ — власне основ виникнення, зміни чи припинення податкових правовідносин, що базуються на юридичних фактах.

Юридичний факт — конкретна життєва обставина, з якою норми права пов’язують виникнення, зміну чи припинення податкових правовідносин. Це:

по-перше, факти реальної дійсності;

по-друге, факти, передбачені нормами податкового права;

потретє, факти, що спричиняють певні юридичні наслідки.

Класифікувати юридичні факти можна за різними підставами.

За юридичними результатами:

1) правовстановлюючі — юридичні факти, з якими норми права пов’язують виникнення податкових правовідносин;

2) правозмінюючі — юридичні факти, з якими норми права пов’язують зміну податкових правовідносин;

3) правоприпиняючі — юридичні факти, з наявністю яких норми права пов’язують припинення податкових правовідносин.

Той самий факт може спричинити кілька юридичних наслідків. Наприклад, смерть одночасно є причиною припинення правовідносин зі сплати податків і причиною виникнення правовідносин зі сплати податку на майно, що переходить у порядку спадкування чи дарування.

За вольовою ознакою:

1) дії — юридичні факти, що є результатом вольової поведінки людей, результатом волевиявлення особи. Вони можуть виступати у формі:

а) правомірних дій — дій, що відбуваються відповідно до вимог податкових норм або норм, що не суперечать їм;

б) неправомірних дій — дій, що порушують вимоги закону і не відповідають приписам правових норм. На підставі правових норм приймаються індивідуальні податкові акти як правомірні юридичні дії, спрямовані на виникнення, зміну чи припинення конкретних податкових правовідносин;

2) події — явища, що відбуваються незалежно від волі суб’єктів податкових правовідносин (смерть і народження людини пов’язуються з припиненням податкових правовідносин чи зміною їх режиму; стихійні лиха можуть бути передумовою введення надзвичайних податків тощо).

Дата добавления: 2014-01-07