Групи цементів

Цементи

Відбиткові матеріали

1) ті, що кристалізуються

a) гіпс (CaSO₄ · 2 H₂O), (відбитки, моделі)

b) цинкоксидевгенолові (рєпін, дентол, вікопрес),

(відбитки)

2) еластичні

a) альгінатні ( Іпін, Аллигат, Еластік, Кромопан),

(відбитки)

b) силіконові (А-силікони: Панасіл, Екзафлекс;

С-силікони:Сіеласт, Стомафлекс, Спідекс, Брецизіон), (відбитки)

c) тіоколові (КОЕ-флекс, Омніфлекс, Пермластик), (відбитки)

d) поліефірні (Імпрегум, Пермадін), (відбитки)

3) термопластичні (Стенс, МСТ-02, Ортокор, Дентафоль, маса Ванштейна, Імпрешн Компаунд), (відбитки).

Цемент – це порошкоподібна в’яжуча, як правило, мінеральна речовина, що здатна при змішуванні з рідиною утворювати пластичну масу. При твердінні стає каменеподібним. Стоматологічні цементи мають широке застосування в клініці в якості:

- пломбувального матеріалу;

- матеріалу для фіксації незнімних протезів та ортодонтичних апаратів;

- в якості прокладок під пломби для захисту пульпи зуба.

Згідно з Міжнародною класифікацією, цементи діляться на 8 типів:

- цинк-фосфатні;

- силікатні;

- силікофосфатні;

- цинк-оксидевгенолові;

- полікарбоксилатні;

- склоіономерні;

- полімерні;

- хелатні.

Вимоги, що висуваються до стоматологічних цементів:

1. Повинні бути біоінертними до тканин зуба та

організму в цілому.

2. Мати високу адгезію до тканин зуба, металів,

порцеляни.

3. Не розчинятися в ротовій рідині.

4. Термічний коефіцієнт розширення повинен бути наближеним до термічного коефіцієнту розширення тканин зуба.

5. Мати низьку теплопровідність.

6. Мати мінімальне водопоглинання.

7. Не змінювати колір з перебігом часу.

8. Тверднути в присутності води та слини.

9. Мати pH близько 7 під час твердіння та після нього.

10. Мати мінімальне усадження, щоб не порушувати крайове прилягання.

11. Мати твердість близьку до тканин зуба, щоб

протистояти стиранню.

1) цинк-фосфатні (фосфат-цемент, уніфас, адгезор, діоксивісфат), (фіксація протезів, отримання моделей зубів).

Складаються з порошку (оксид цинку з додаванням 10% оксиду магнію) та рідини (водний розчин ортофосфорної кислоти, частка води в якій 30-55%).

Переваги: легке змішування, швидке твердіння, достатньо висока міцність.

Недоліки: подразнення пульпи (завдяки кислому середовищу рідини та екзотермічній (з виділенням тепла) реакції твердіння).

2) цинк-сіликофосфатні (сілідонт-2), (фіксація протезів, отримання моделей зубів, тимчасове пломбування зубів).

Складені з 10-20% оксиду цинку та силікатного скла, змішаних механічним способом або сплавлених та потім

подрібнених. В порожнині рота матеріал твердіє в мінімальний період часу, має високу механічну міцність, хімічну стійкість, незначну розчинність.

3) цинк-полікарбоксилатні (Адгезор карбофайн, Полі-Ф-Плюс), (фіксація протезів, тимчасове пломбування зубів).

Складені з порошку (оксид цинку, оксид магнію 1-5%, 10-20% оксиду алюмінію) та рідини (40% розчин поліакрилової кислоти). Переваги: слабка подразнююча дія, гарна адгезія до тканин зуба та металів, висока міцність, низька розчинність та мала товща плівки. Недоліки: невисока міцність на стискання, довгий період кінцевого становлення(твердіння).

4) полімерні (Ортомайт, Супер-Бонд, Провілінк, 3М Релай ARC), (фіксація вінірів, вкладок, адгезивних мостоподібних протезів).

Складені з порошку (тонко змелений полімер метилметакрилата, мінеральний наповнювач та пігменти) та рідини (мономер метилметакрилата, що містить амінний прискорювач). Переваги: висока міцність, низька розчинність. Недоліки: складність обробки, незручності під час накладання протеза, подразнення пульпи, складність під час видалення надлишків.

5) склоіономерні (Кетак, Вітакрил, Мерон, Фуджі ONE), (фіксація протезів)

Складаються з порошку (дрібнодисперсне алюмосилікатне скло з частками розміром 20-25 мкм (діоксид кремнію, оксид алюмінію,фтористий кальцій, фосфат алюмінію, солі металів)) та рідини (50% водний розчин сополімеру різних полікарбонових кислот, 5% оптично активний ізомер винної кислоти). Аква – цементи складаються з порошку та замішуються на воді.

В залежності від хімічного складу та механізмів твердіння склоіономерні цементи для фіксації поділяються на:

- традиційні (класичні), що являють собою систему порошок-рідина та мають один спосіб твердіння за типом кислотно-лужної реакції.

- гібридні склоіономерні цементи (склоіономерні цементи, що модифіковані полімером). До складу таких цементів входить полімерна смола, і вони мають подвійний (хімічний та світловий) чи потрійний механізм твердіння. Їх переваги порівнюючи з традиційними склоіономерними цементами: швидке твердіння, зручність в роботі, стійкість до вологи та пересушування, можливість невідкладної обробки, дуже велика механічна міцність, міцний зв’язок з тканинами зуба.

6) цинкоксидевгенолові (Провісцел, Калсінол),

(тимчасова фіксація протезів)

7)цинк-сульфатні (водний дентин, дентин-паста), (тимчасова фіксація протезів)

8) хелатні (Провікол), (тимчасова фіксація протезів).

Дата добавления: 2014-01-07