Еластичні відбиткові матеріали

Класифікація еластичних матеріалів (еластомерів) за консистенцією (по ISO)

Тип 0: Putty – дуже висока в’язкість

Тип 1: Heavy-bodied – висока в’язкість

Тип 2: Medium-bodied – середня в’язкість

Тип 3: Light-bodied – низька в’язкість

Very light bodied – дуже низька в’язкість

Тип 0 та 1- використовують для базового шару

Тип 2 – для монофазних відбитків

Тип 3 – для корегуючих відбитків

Альгінатні відбиткові матеріали з`явились і розповсюдились на початку 40-х років 20 століття. Сировиною для їх виготовлення є морські водорості Laminaria, Lessonia, Ascoplyllum nodosum та інші, з котрих добувають гіалуронову та мануронову кислоти. Основою альгінатних матеріалів є:

Ø натрієва або калієва сіль альгінової кислоти (15%);

Ø сульфат кальцію (близько 12%);

Ø уповільнювач твердіння – фосфат натрію (2%);

Ø неорганічні наповнювачі (тальк, оксид цинку), які визначають в’язкість матеріалу, його стабільність після твердіння та складають основну масу порошку (до 70%);

Ø невелика кількість ароматизаторів.

Натрієва сіль альгінової кислоти при додаванні води набрякає та утворює колоїдну систему у вигляді геля. Після переходу в еластичний стан маса значно скорочується в обсязі з одночасним виділенням рідини, яку складають речовини, що уповільнюють тужавлення гіпсу та порушують чистоту поверхні моделі. Для видалення цієї рідини відбиток потрібно промити в проточній воді, а перед відливанням моделі занурити в 2% розчин алюмокалієвих квасців на 3-5 хв. При довготривалому перебуванні альгінатного відбитка у воді відбувається протилежна реакція, тобто набрякання відбитку.

Так як альгінатні маси не мають ефекту прилипання до відбиткових ложок, то слід використовувати стандартні відбиткові ложки з перфораціями. Або можна наклеїти смужку лейкопластиру на борти звичайної ложки.

Під час отримання відбитку таким типом маси потрібно зафіксувати ложку з матеріалом в порожнині рота на певний час. Відбиток із порожнини рота потрібно виводити швидким і різким рухом, так як альгінатні матеріали еластичні під час короткого навантаження. Постійне і повільне навантаження викликає остаточну деформацію відбитка. Проблема дезінфекції альгінатних відбитків є в тому, що альгінати можуть знаходитись у водному середовищі лише короткий час без значного порушення розмірів, дезинфекція протягом декількох хвилин не порушує якість відбитків.

Гіпсові моделі по альгінатним відбиткам треба виготовляти на протязі 30 хвилин після виведення відбитка з порожнини рота

пацієнта. При цьому відбиток до заливання гіпсом треба зберігати у герметичному пластиковому пакеті. Якщо неможливо виготовити гіпсову модель протягом цього часу, треба герметичний пластиковий пакет з відбитком покласти у холодильник, де він може зберігатися без зміни обсягу до 4 годин. Також в цей пакет можна покласти вологу марлеву салфетку (але ж вологу, а не мокру!)

До переваг альгінатних мас можна віднести:

C їх простоту застосування, еластичність,

C відносну текучість, що дозволяє при мінімальному навантаженні отримати точний відбиток,

C відносну дешевизну.

Недоліки альгінатних мас:

D низька механічна міцність,

D відсутність адгезії до матеріалу ложки,

D швидке усадження.

Область застосування:

1) діагностичні відбитки;

2) анатомічні відбитки при виготовленні:

а) штампованих коронок;

б) знімних протезів;

в) ортодонтичних апаратів;

г) кап;

д) індивідуальних відбиткових ложок для повних знімних протезів.

Дата добавления: 2014-01-07