Структури другого-третього порядків

Наибільш чіткою і значною структурою другого порядку у північному обмеженні Гірського Криму є смуга слабо дислокованих товщ крейдово-палеогенового віку, відома як Куестова монокліналь (рис….). Але вважати її, як раніше, північно-західним крилом Кримського мегантиклінорію некоректно, виходячи з того, що у “мегантиклінорія” немає склепіння і другого крила.

Рис. 2. Геологічна карта Гірського Криму.

Умовні позначення: 1 – мезозойська колізійна сутура під крейда-кайнозойськими відкладами; 2 – січні підкидо-насуви (достовірні та припустимі); 3 – пошарові насуви; 4 – тектонічні меланжі: М₁– Південноьережний, М ₂ – Підгірний, М ₃ – Соколинський, М ₄ – Мартовський, М₅ – Сімферопольський; 5 – великі кластоліти у меланжах; 6 – гравігенні зриви у основі олістолітів та олістоплаків; 7 – субстратиграфічні контакти вклинювання біля фронту олістоплак; 8 – стратиграфічні контакти; 9 – лінії геологічних розрізів

Індекси на карті: T₃–J₂ - верхній триас-середня юра: таврійський фліш – пісковики, алевроліти, аргіліти; J₁₊₃ – юра нерозчленована: конгломерати, песковики бітакської моласи; J₂ – середня юра: пісковики, алевроліти, аргіліти, гравеліты, вугілля, на півночі - лави і туфи; J₃ – верхня юра: вапняки, у підошві локально конгломерати; K₁ – нижня крейда: вапняки, глини, пісковики, конгломерати; K₂ – верхня крейда; мергелі, вапняки, пісковики, глини; П₁ – палеоцен: мергелі, вапняки; Р₂ – эоцен: мергелі, вапняки, глини; П₃ – олигоцен: глини, пісковики; N₁ – міоцен: вапняки, глини, піски; N₂ – пліоцен: суглинки, рінники, піски, черепашники; nbJ₂ – середньоюрські габро-діорити; gbJ₂ – середньоюрські гранодіорити.

Куестова монокліналь формує два асиметричні пасма, прорізані численними річками. Північне (Третє, Зовнішнє) пасмо складене неогеновими відкладами. Воно підвищується від 200–350м та має найменші нахили пластів від субгоризонтальних до 3–5⁰. Внутрішнє або Друге пасмо, висотою до 500–738 м, складене крейда-палеогеновою товщею. Падіння пластів зазвичай 5–10⁰. Вважається, що Куестова монокліналь сформована пошаровим зривом по пластичним товщам нижньої крейди, а з півдня обмежена пологим кайнозойським насувом північного падіння (рис. …).

За даними буріння та геофізики під монокліналлю виділялися різні структури (грабен, монокліналь, синкліналь та ін.), складені середньоюрськими конгломератами і пісковиками Бітакського крайового прогину. За результатами досліджень В.В. Юдіна тут виділяється насувна Сімферопольська антикліналь (рис.1, 3, 4 поміняти) [15, 16, 19 поміняти].

Будова Гірського Криму визначається насувами (рис. 2–4) північного падіння, які супроводжуються складками і хаотичними комплексами. Тому, із структур другого порядку, тут виділені лише Передгірська и Гірська структурні зони. На Керченському півострові відрізняють Південнокерченську зону з пологими неоген-четвертинними розривами північного падіння і Північнокерченську – із зустрічним південним нахилом насувів (ретронасувів). Вони формують луски-дуплекси та пологі принасувні складки. Передгірська структурна зона обмежена на півночі Куестовою монокліналлю, а на півдні – Мармуровим ретронадвигом. За її простяганням із заходу на схід виділяються: Чорноріченське поперечне опускання, Альминське підняття і Салгірське поперечне опускання (рис...).

Гірська структурна зона має ще більш складну будову. В ній виділяється Алуштинська і Меганомська підзони. Відмінність останньої полягає у поширенні біля поверхні потужних товщ верхньоюрських конгломератів, які складають великі ізоклінальні складки, та у меншому поширенні хаотичних комплексів.

Дата добавления: 2014-01-07