Методичні підходи до визначення ринкової вартості нематеріальних активів — об'єктів інтелектуальної власності

У практиці господарської діяльності не виключені випадки, коли нематеріальний ресурс перестає приносити користь підприємству ще до повного погашення його балансової вартості. В такому разі одноразово донараховують амортизацію до рівня первісної вартості певного нематеріального ресурсу і цю донараховану суму відносять на валові витрати підприємства.

Нематеріальні активи за характером функціонування і дією на кінцеві результати виробництва ідентичні основним виробничим засобам. Вони споживаються і використовуються тривалий час з метою одержання додаткового доходу в перспективі. Сказане і є економічною підставою для нарахування на них амортизації. В іншому разі, коли не здійснювати таке нарахування, буде порушений принцип відповідності між доходами і витратами на їх одержання. Доходи при цьому завищуватимуться, а витрати за­нижуватимуться.

Нематеріальний актив може бути придбаний підприємством і в результаті обміну на подібний об'єкт. В такому разі його первісна вартість дорівнюватиме залишковій вартості переданого в обмін нематеріального активу. Якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю отриманого нематеріального активу буде його справедлива вартість із включенням різниці до фінансових результатів (витрат) звітного періоду.

Оцінка нематеріальних активів, що вносяться до статутного фонду як внесок одного із засновників, здійснюється експертним шляхом за домовленістю сторін з орієнтацією на справедливу вартість. Безкоштовно передані нематеріальні активи оцінюються за справедливою вартістю з урахуванням строку їх функціонування до моменту такої передачі.

Гудвілл — це ділова репутація або ціна фірми. В дане поняття вкладають також добре ім'я фірми, її ділові зв'язки і партнерство, тобто все, пов'язане з образом підприємства (іміджем). Ділова репутація фірми визначається як різниця між вартістю компанії як єдиного цілого і ринковою вартістю її активів, реалізованих кожний зокрема, або як різниця між ціною, фактично виплаченою за підприємство, і балансовою вартістю його майна. Ця різниця може бути досить істотною. На її величину впливає низка факторів, наприклад місце розташування підприємства, його виробнича структура і структура управління, конкурентоспроможність товарів, відносини з покупцями тощо.

Припустімо, що вартість усього майна м'ясопереробного підприємства становила 135 млн грн. Потенційні покупці готові за­платити за підприємство 150 млн грн. Звідси вартість нематеріального ресурсу гудвілл становитиме 150 - 135 = 15 млн грн. Якби дане підприємство мало боргові зобов'язання, скажімо на суму 25 млн грн, тоді його власне майно становило б не 135 млн грн, а 110 млн грн (135 - 25). В такому разі потенційний покупець пропонував би ціну не 150 млн грн, маючи при цьому на увазі, що у випадку купівлі новий власник бере на себе 25 млн грн боргів. Проте і за таких умов величина нематеріального активу не змінюється і, як раніше, дорівнюватиме 15 млн грн (125 - 110 = 15).

Підприємства можуть здійснювати такі витрати, які за своїм характером близькі до витрат, пов'язаних із створенням немате­ріальних активів. До таких витрат відносять витрати на наукові дослідження і дослідно-конструкторські роботи, на рекламу та просування продукції на ринку, на підвищення ділової репутації підприємства, на поліпшення кваліфікації кадрів, витрати на створення підприємства. Названі витрати не визнаються нематеріальним активом, і їх включають до складу витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

2. Вартісна оцінка нематеріальних активів (ресурсів)

Підприємства мають можливість придбати нематеріальні активи різними способами:

• купити за рахунок власних коштів і кредитів банку (право на винахід, ноу-хау, програмне забезпечення ЕОМ, товарних знаків);

• одержати як внесок національного або іноземного учасника до статутного фонду спільного підприємства (право користування землею, іншими природними ресурсами, ноу-хау, технології тощо);

• шляхом надходження в результаті поглинання, об'єднання, злиття з іншими підприємствами (Cood will, товарні знаки, ноу-хау, право на промислові зразки тощо);

• завдяки безкоштовній передачі нематеріальних активів іншими юридичними і фізичними особами.

Підприємство може самостійно розробити нематеріальний актив. Але відображатиметься він у балансі підприємства лише тоді, коли воно матиме необхідні ресурси та технічну можливість для доведення створеного нематеріального ресурсу до стану, придатного для використання або реалізації, необхідну інформацію для достовірного визначення витрат на його розробку, а також коли є реальна можливість отримання від такого нематеріального активу майбутньої економічної вигоди. Якщо створений нематеріальний актив не відповідає хоча б одному з цих критеріїв визнання, то витрати на його розробку відносять до витрат звітного періоду, а сам нематеріальний актив на баланс підприємства не береться.

Спосіб придбання нематеріальних активів безпосередньо впливає на грошову оцінку, за якою вони відображаються на балансі підприємства. Так, куповані нематеріальні активи оцінюються за первісною вартістю, яка складається з ціни придбання з доданням витрат на приведення їх до стану, придатного для практичного використання (витрати на одержання консультацій; витрати, пов'язані з захистом певних прав; інші витрати, що можуть виникнути при впровадженні; витрати на сплату мита, непрямих податків, нематеріального ресурсу може тиражуватися і реалізовуватися іншим підприємствам, даючи економічну вигоду їх власникові.

Первісною вартістю нематеріальних активів, отриманих у результаті об'єднання підприємств, є їх справедлива вартість. Первісна вартість нематеріального активу, створеного підприємством, формується із прямих нематеріальних витрат, пов'язаних з розробкою і приведенням матеріального активу до стану, придатного для використання.

Незалежно від способу придбання нематеріальних ресурсів їх надходження і введення в експлуатацію повинне бути оформлене відповідними документами, що описують даний ресурс як об'єкт власності, визначають порядок його використання, а також підтверджують майнові права підприємства на таке використання. Наприклад, якщо при створенні спільного підприємства один з учасників як внесок до статутного фонду передає своє право користування землею, водою чи іншим природним ресурсом, це право повинне бути підтверджене документом, який засвідчує, що, скажімо, ця земельна ділянка є власністю даного учасника. Таким документом повинен бути Державний акт на право приватної власності на землю. При придбанні ноу-хау підприємство повинне одержати і детальний його опис (словесне обгрунтування, необхідні формули, креслення тощо), зміст якого має бути достатнім, щоб дане підприємство-покупець змогло ефективно використовувати цей нематеріальний ресурс. Придбання прав на використання товарних знаків, винаходів повинне бути підтверджене відповідними патентами.

В процесі використання нематеріального активу його первісна вартість може бути збільшена на суму витрат, пов'язаних з таким поліпшенням (удосконаленням) вказаного активу, за якого досягається збільшення первісно очікуваної майбутньої економічної вигоди від його використання. Таке збільшення може бути представлене через подовження строку корисного використання нематеріального активу і зростання його можливостей (віддачі). Витрати на підтримання нематеріального активу у придатному для використання стані й одержання від нього первісно визначеної економічної вигоди відносять до складу витрат звітного періоду.

3. Амортизація нематеріальних активів (ресурсів)

Амортизація нематеріальних активів нараховується протягом строку їх корисного використання, але не більше 20 років. Кожне підприємство самостійно визначає цей строк, враховуючи при цьому моральний знос нематеріальних активів, правові обмежен­ня щодо тривалості використання, а також можуть братися до уваги строки корисного використання подібних нематеріальних активів. В окремих країнах установлена верхня межа строку на­рахування спрацювання: в США і Канаді — 40 років, в Австралії — 20, в Швеції і Голландії — 10, в Японії — 5 років. Законодавст­вом США, Канади та Японії забороняється негайне списання вартості ділової репутації (ціни) фірми.

Особливістю визначення вартості нематеріального активу, яка амортизується, є те, що ліквідаційна вартість, як правило, не передбачається. Отже, вартість, що амортизується по даному ресурсу, дорівнює первісній або переоціненій вартості. Підприємства, згідно з П(С) БО 8, самостійно вибирають метод нарахування амортизації на нематеріальні активи, враховуючи при цьому ди­наміку одержання економічної вигоди по роках строку їх корисного використання. В разі, коли неможливо передбачити таку динаміку, використовується прямолінійний метод.

В кінці кожного звітного року підприємства можуть переглядати термін корисного використання нематеріального активу, а також метод нарахування амортизаційних відрахувань, але така дія можлива в тому разі, коли передбачається зміна вказаного терміну або зміна обставин отримання майбутньої економічної вигоди. Умови, за яких починається і припиняється нарахування амортизацій на нематеріальні ресурси, ідентичні тим, що прита­манні для основних засобів. Важливо також пам'ятати, що в процесі використання нематеріального активу можливе зменшення його корисності. В цьому випадку втрати від такого зменшення включаються до складу витрат звітного року з одночасним збільшенням у балансі суми зносу такого нематеріального активу.

Згідно з вимогами закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (1997 р.) податкова амортизація на нематеріальні активи нараховується лінійним методом протягом строку їх корисного використання, але не більше 10 років безперервної екс­плуатації або терміну діяльності підприємства.

Наведемо наступний приклад нарахування амортизації на нематеріальний ресурс прямолінійним методом. Підприємство придбало патент на виготовлення певного харчового продукту відповідно до результатів оцінки його корисності. Підприємство вирішило використовувати цей патент 6 років, після чого планує перейти на виробництво інших видів харчових продуктів. Використовуючи ці дані, визначаємо річну норму амортизації:

100%: 6 = 16,7 %, звідки місячна норма зношеності станови­тиме 16,7: 12 = 1,39 %. За умови, що вартість придбання патенту становить 11200 грн, річна сума амортизації дорівнюватиме 1867 грн, а місячна — 156 грн.

В ринковій економіці великих масштабів набула комерціалізація інтелектуальної власності. Найбільш розповсюдженим способом такої комерціалізації є ліцензування, під яким розуміють надання прав суб'єктам господарювання на використання об'єктів інтелектуальної власності — винаходів, товарних знаків, промислових зразків, досягнень селекції, програмного забезпечення, ноу-хау тощо.

Отже, щоб суб'єкт господарювання набув право використання нематеріального активу, який є власністю іншого суб'єкта господарювання, він повинен придбати ліцензію за певною ціною. Ці­на ліцензії — це сума коштів, яку виплачує ліцензіат (покупець ліцензії") продавцю ліцензії — ліцензіару.

Дата добавления: 2014-01-07