Персонал аграрних підприємств і його кваліфікація

Заміна живої праці капіталом

Досягнутий рівень продуктивності праці і фактори його підвищення

Поняття продуктивності праці і методика її визначення

Персонал аграрних підприємств і його кваліфікація

ПРОДУКТИВНІСТЬ ПРАЦІ

ПЕРСОНАЛ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ І

Про економічну ефективність використання землі судять на основі системи натуральних і вартісних показників.

Інтенсивність та ефективність використання земельних ресурсів

Рівень інтенсивності використання земельних ресурсів визначають за такими показниками:

- ступенем господарського використання землі, яка розраховується діленням площі сільськогосподарських угідь на всю земельну площу;

- ступенем розораності, що обчислюється як частка від ділення площі ріллі і багаторічних культурних насаджень на площу сільськогосподарських угідь;

- ступенем меліорованості, як відношення площі меліорованих земель до загальної площі сільськогосподарських угідь;

- питомою вагою інтенсивних культур (цукрових буряків, овочів, соняшнику, зернової кукурудзи) у загальній посівній площі аграрного формування;

- коефіцієнтом повторного використання землі, який визначається відношенням посівної площі разом з площею повторних посівів до посівної площі господарства.

До натуральних показників відносять: урожайність сільськогоспо- дарських культур; виробництво окремих видів тваринницької продукції на 100 га відповідних земельних угідь (продукцію скотарства і вівчарства – на площу сільськогосподарських угідь, свинарства – на ріллю, птахівництва – на посівну площу зернових культур). До вартісних показників відносять: виробництво валової продукції в порівнянних цінах, товарної продукції в поточних цінах реалізації, чистої продукції і прибутку в розрахунку на гектар сільськогосподарських угідь.

Натуральні показники характеризують продуктивність лише певної частини сільськогосподарських угідь, а вартісні – всієї їх площі. Ці дві групи показників доцільно розраховувати як на гектар фізичної площі, так і з урахуванням грошової оцінки 1 гектара сільськогосподарських угідь, в якій відображена їх економічна родючість. Для останнього потрібно розрахувати показник ефективності використання землі – землевіддачу через відношення вартості валової продукції, одержаної з 1 гектара угідь, до грошової оцінки цих же угідь.

Лекція 5

Праця в сільському господарстві, як і в інших галузях економіки, - це цілеспрямована діяльність людини щодо видозміни і пристосування пред- метів природи для задоволення своїх потреб.

Персонал підприємств – сукупність працівників, які мають необхідний фізичний розвиток, знання, практичні навички для управління виробництвом, якісного і своєчасного виконання передбачених технологією робіт у сфері агропромислового виробництва. Люди, їх знання і майстерність є найбільш важливим складовим елементом продуктивних сил, що визначально впливає на стан економічного розвитку підприємства та конкурентоспроможність його продукції.

Кожне підприємство може ефективно функціонувати за умови, що воно має необхідний професійний і кваліфікаційний склад працівників, доцільну кадрову структуру. При цьому під професією розуміють вид трудової діяльності, що вимагає для її здійснення відповідної суми спеціальних знань. В межах професії можуть виділятися спеціальності – різновиди професії з вужчим характером трудової діяльності.

Результати діяльності трудового колективу підприємства значно залежать від кваліфікації персоналу, яку можна визначити як ступінь підготовленості кожного працівника до виконання ним професійних обов'язків (функцій). Робітників за рівнем кваліфікації поділяють на 4 групи: висококваліфіковані, кваліфіковані, малокваліфіковані і некваліфі- ковані.

Залежно від умов найму працівників (без визначення або з визначенням строку їх зарахування до складу трудового колективу) їх класифікують за такими категоріями:

1. Постійні працівники – ті, які є членами підприємства або прийняті на роботу по найму на тривалий термін без його точного визначення. Засновники (учасники) приватних підприємств - СГВК, СФГ, ТОВ усіх видів виступають членами цих підприємств, а тому їх правомірно відносити до даної категорії працівників.

2. Тимчасові працівники – ті, яких зараховують до складу трудового колективу тимчасово на термін до 2-х місяців.

3. Сезонні працівники – ті, яких зараховують до складу трудового колективу на термін від двох до шести місяців для виконання сезонних робіт.

Загальна кількість працівників, яка є у списках підприємства, називається обліковим складом. В нього включають усі категорії постійних, тимчасових і сезонних працівників, прийнятих на роботу на один і більше днів незалежно від того, знаходяться вони на роботі чи перебувають у відпустці, відрядженні, на лікарняному або тимчасово не працюють з інших причин.

Для аналізу продуктивності праці ї характеристики масштабів можливого залучення підприємством робочої сили (їх трудового потенціалу) розраховують таких показник, як середньооблікова кількість працівників. Вона обчислюється за двома варіантами: середньообліковою чисельністю штатних працівників спискового складу і середньообліковою чисельністю всього персоналу в еквіваленті повної зайнятості.

Для визначення продуктивності праці в сільському господарстві розраховують середньорічну кількість працівників, зайнятих без посеред- ньо в сільськогосподарському виробництві. Для цього середньооблікову кіль- кість працівників множать на питому вагу затрат живої праці в сільському господарстві в усіх затратах живої праці підприємства.

Дата добавления: 2014-01-07