Значення виробництва зерна

ЕКОНОМІКА ВИРОБНИЦТВА ЗЕРНА

1. Значення виробництва зерна

2. Розвиток і розміщення зернового виробництва

3. Економічна ефективність виробництва зерна

4. Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва зерна

Особливе місце у структурі агропромислового комплексу України і Миколаївської області посідає зерновий підкомплекс, як основа продовольчої безпеки держави.

З незапам'ятних часів людство пізнало, що хліб – найкращій з усіх видів рослинної їжі. Сівши за стіл, всі люди найперше беруть у руки хліб тому, що в ньому є всі потрібні поживні речовини в найкращому співвідношенні. В історії людства є багато великих відкриттів, але хліб – найбільш вражаючий винахід людини.

Як відмічено у Державній цільовій програмі "Зерно України – 2008 - 2015" - зерновий сектор агропромислового комплексу України є стратегіч- ною галуззю економіки держави, що визначає обсяги пропозиції та вартість основних видів продовольства для населення країни, зокрема продуктів пере- робки зерна і продукції тваринництва, формує істотну частку доходів сільсь-

когосподарських виробників, визначає стан і тенденції розвитку сільських те-

риторій, формує валютні доходи держави за рахунок експорту. Зерновироб-

ництво є базою та джерелом сталого розвитку більшості галузей агропроми-

слового комплексу України

Виробництво зерна має вирішальне значення для розвитку всіх галузей сільського господарства. Зернові займають найвищу пито­му вагу в структурі посівних площ та валових зборів продукції се­ред інших сільськогосподарських культур. Це пояснюється їх ви­нятковим значенням та різнобічним використанням.

Зерно та продукти його переробки входять до раціону харчуван­ня людини. Зерно споживається людиною у вигляді хліба, крупи, макаронів, кондитерських виробів та ін. Хліб - один з найважливі­ших продуктів харчування людини, але при цьому рівень його спожи­вання з підвищенням добробуту населення закономірно повинен зменшуватися. Нині споживання хліба і хлібних продуктів у країні зменшується, хоча в значній тому, що теж дорожчає. Так, у 1990 р. на душу населення споживалось 141 кг, а в 2010 р. -111,3 кг, або на 21,1 % менше, але все ж таки ця цифра перевищує науково-обгрунтовану норму (104 кг).

Останнім часом для розвитку зернового ринку України характерна нестабільність. Протягом 2005 – 2009 років щорічні валові збори складали 36,1 млн. тонн зерна, що на 15 млн. тонн або на 29,4 % менше, ніж у 1990 році.

Така ж нестабільність за згаданий період мала місце і у зерновиробництві Миколаївської області. У середньому за 2005 – 2009 роки валовий збір зерна склав 1,93 млн. тонн, що на 0,749 млн. тонн, або на 27,9 % менше, ніж у 1990 році. Валовий збір зерна по області у 2007 році склав відповідно 0,64 млн. тонн, що менше, ніж у 1990 році, у 4,1 рази. Урожайність зернових культур при цьому склала 12,3 ц з гектара, що менше, ніж у 1990 році у 2,9 разів.

Зерно є головним і незамінним кормом для тварин. Воно має значно вищу поживну цінність порівняно з іншими видами кормів, характеризується високим вмістом кормових одиниць, перетравле­ного протеїну, макро- та мікроелементів. Кожна тваринницька галузь потребує великої кількості комбікормів, а такі галузі, як свинарство і птахівництво, практично не можуть існувати без комбінованих кормів, основою яких є зерно.

Продукція зернових культур - сировина для переробної про­мисловості. В результаті переробки зерна одержують спирт, крохмаль, іншу продукцію, із соломи - целюлозу, папір тощо

Зерно є важливим експортним товаром, який може забезпечити значні надходження валютних коштів. При зберіганні воно практично не втрачає своїх якостей і тому придатне для створення державних продовольчих і
кормових резервів.

Загальна потреба країни в зерні визначається кількістю що витрачається на харчування, переробку на спирт, корми, насіння на експорт та створення державних резервів. В Україні від загальне кількості виробленого зерна на корм худобі і птиці використовується 52-57 %, на харчування-15-17, насіння- 8-10, переробку – 3 - 4 і втрачається при зберіганні і доробці - 6-8 %.

Виходячи з науково обґрунтованих норм споживання хліба та хлібопродуктів і зростаючих потреб тваринництва у концентрованих кормах, а також з урахуванням зменшення залежності країни від імпорту зерна та намагання вийти на світовий ринок зерна в ролі одного з головних експортерів, виробництво зерна з розрахунку на душу населення необхідно довести до 1 т.

Як свідчать статистичні данні, такі показники в Україні та на Миколаєвщіні можуть бути досягнуті (табл. 1).

1. Виробництво зернових і зернобобових культур на душу населення (кг)

Україна
Миколаївщина

У 1989 році цей показник в Україні сягнув до 1033 кг. В в середньому за останні п'ять років на душу населення по Україні вироблялося по 864 кг, за 2008 – 2009 роки вже по 1077 кг, а в середньому по Миколаївській області – відповідно по 1520 і 2021 кг. Отже, як Украї­на в цілому, так і Миколаївщіна внаслідок своїх природно-кліматичних та відповідних економіч­них умов цілком спроможні забезпечити себе необхідною кількістю зерна і вийти на світовий ринок як потужний експортер цього продукту.

Дата добавления: 2014-01-07