Становление системы социальной работы

План

Тема: Методи навчання. Методи наукового пізнання в школі.

1. Методи пояснення навчального матеріалу (бесіда, лекція).

2. Лабораторне практичне заняття.

3. Математичні екскурсії.

4. Лекційно-семінарська система навчання.

5. Самостійна робота.

1. Метод – слово грецького походження, що означає шлях дослідження або шлях пізнання. Це поняття має багато відтінків, тому ми будемо розрізняти методи для характеристики:

а) системи загально-організаційних форм навчальної діяльності (пояснення вчителя, самостійна робота, екскурсії);

б) системи логічної роботи і викладання матеріалу (індукція, дедукція, аналогія, аналіз, синтез).

Методи пояснення нового матеріалу це бесіда і лекція.
Бесіда може мати евристичний характер, тобто учні разом з вчителем відкривають факти. Майстерність організації бесіди полягає в умінні чітко, правильно формулювати запитання, швидко реагувати на відповідь учня, вміло змінювати запитання. Вчитель обмірковує послідовність запитань.

Задача: знайти сторону квадрата, вписаного в трикутник АВС, основа якого а, а висота h. Одна із сторін квадрата лежить на основі трикутника.

1. Що означає умова: «квадрат, вписаний в трикутник»?

2. Як розміщені вершини вписаного квадрата?

3. Яке взаємне розміщення сторін трикутника і сторін квадрата?

Дано: АВС, MNKL – квадрат, АС=а, ВD=h.

Знайти: MN

4. Які перетини утворяться?

5. Що треба знайти в задачі?

6. Які перетини треба розглянути для розв’язання задачі? ()

7. Які зробимо позначення? (MK=MN=x)

8. Що можна сказати про BD?

9. Як відшукати значення х?

Майстерність вчителя полягає в тому, щоб знайти раціональний елемент у відповіді учня, хоча вся відповідь може бути не вірною. Навіть часткове схвалення стимулює учнів і вони стають активнішими.
Кожну пару (запитання – відповідь) миттєво треба проаналізувати і продовжити бесіду.
Приклад: Що означає ?

Завдання вчителя – продумати найкращі запитання. Треба тактовно ставитись до учня і знаходити причини помилки. Відповідь повинна бути повна. Запитання мають бути послідовні. Спочатку запитання, а потім викликати учня. Причому учнів запитувати до виправлення помилок.

Шкільна лекція – це метод зв’язаного, послідовного викладу матеріалу.
Необхідно послідовно, зосереджено слідкувати за записами під час лекції. Особливо старшокласників. Лекція має великий об’єм інформації.
На оглядових уроках або уроках узагальнення в лекції подаються методи розв’язування рівнянь, історія розвитку деякого поняття, повторення матеріалу: історичних, логічних питань, плюс методи розв’язування задач.

Вимоги до лекції:

1. 15-25 хвилин;

2. План лекції;

3. Лекція містить широкий ідейно-теоретичний зміст, має виховне значення і несе оптимальну кількість інформації;

4. Виділена дохідливість, яскравість матеріалу;

5. Підсумок лекції.

Лектор стежить за темпом лекції, логічністю думок, правильне поєднання абстрактного з конкретним, бездоганні записи на дошці.
В ході лекції треба ставити запитання для активізації уваги і розумової діяльності учнів.

2. Лабораторно-практичне заняття.

Мета: навчити самостійно працювати учнів.
Що робити на таких заняттях?

1. Виготовляти моделі.

2. Проводити вимірювання.

3. Робити обчислення.

4. Вимірювання на місцевості

5. Спостереження

6. Використовувати такі заняття перед вивченням теорії.

7. Підготовку до таких занять можна робити і в домашніх заняттях.

8. Доведення – на уроці.

Потрібно чітко виділити тему, мету і зробити інструктаж.
Результати записані в інструкції. Тут міститься мета, прилади, хід роботи, перевірка, відповідь.

3. Математичні екскурсії.

Щоб показати застосування математики в житті, необхідно проводити екскурсії на виробництві, на транспорт, обчислювальні центри, лабораторії.
Вчитель готує екскурсію на перед. Інструктує учнів.
Урок на виробництві може бути в цеху, в саду, на огороді, полі (знайти приклади екскурсій в літературі). Екскурсії бувають різноманітні: на заводі, на виробництві, на природі.
Якщо математичну екскурсію проводити на природі, то головна її мета – це навчити учнів «на око» визначати відстань між деревами, гілками, тощо. Практикується «провішування прямих» - через уявні точки провести пряму.

4. Лекційно-семінарська система розроблена вчителями-новаторами (Шаталов, Хазанкін Р. Г.)
Типи уроків (за Шаталовим):

1. Уроки-лекції;

2. Уроки розв’язування ключових задач до теми;

3. Уроки-консультації;

4. Залікові уроки;

5. Уроки самостійної роботи.

В лекційно-практичній системі навчання виділяють такі типи уроків:

1. Підготовні уроки

План уроку

· Діагностика;

· Активізація;

· Систематизація;

· Ліквідація помилок;

· Самостійна робота;

· Постановка навчальної проблеми;

· Повідомлення домашнього завдання.

2. Уроки засвоєння нових знань

План уроку

· Перевірка домашнього завдання;

· Повідомлення теми, мети і завдання уроку;

· Мотивізація навчальної діяльності (для чого це потрібно?);

· Сприймання та усвідомлення нового матеріалу;

· Вироблення початкових навичок і умінь;

· Узагальнення і систематизація;

· Підведення підсумків уроку;

· Повідомлення домашнього завдання.

3. Уроки закріплення і формування умінь і навичок

План уроку

· Актуалізація опорних знань, умінь і навичок;

· Мотивація діяльності;

· Повідомлення теми і мети, завдань уроку;

· Самостійна робота;

· Перевірка, аналіз і узагальнення;

· Підведення підсумків уроку;

· Повідомлення домашнього завдання.

4. Уроки узагальнення і систематизації знань

План уроку

· Мета уроку, план повторення і узагальнення матеріалу теми;

· Виступи учнів за матеріалами рефератів;

· Розв’язування задач біля дошки, які складали самі учні;

· Пояснення методики використання виготовленої наочності;

· Узагальнення і систематизація основних теоретичних пояснень до теми;

· Повідомлення підсумків уроку;

· Повідомлення домашнього завдання.

5. Контрольно-залікові уроки

План уроку

· Завдання до заліку;

· Усні приклади (за таблицею);

· Картка для програмованого контролю;

· Картка задач диференціального характеру;

· Тема:

дидактична мета;

тип уроку;

виховна мета;

перевірка теорії;

перевірка умінь;

підсумок уроку;

домашнє завдання.

5. Самостійна робота ділиться на два види роботи:

1. Навчаюча робота;

2. Контролююча робота.

Самостійно, види самостійних робіт (Слєпкань З. І.).

Социальная работа - сложное, многоаспектное понятие. Социальная работа является деятельностью, цель которой оптимизировать осуществление субъективной роли людей во всех сферах жизни общества в процессе жизнеобеспечения и деятельного существования личности, семьи, социальных и других групп и слоев в обществе.

Сегодня социальная работа в России и за рубежом как разновидность деятельности направлена не только на реализацию мер социальной поддержки «слабых» социальных групп, но и на реализацию мер по социальной защите всего населения. В этом широком смысле социальная работа касается каждого человека, всего населения.

Приблизительно к 20-м годах ХХ века в капиталистических странах оформляется государственная система социальной работы, которая изначально имела следующие сферы применения:

· семейное благополучие,

· детское благополучие,

· психиатрическая социальная работа,

· медицинская социальная работа,

· школьная социальная работа.

Так, социальная работа в сфере семейного благополучия предполагает консультации по брачным отношениям, подготовку родителей к воспитанию детей, помощь в решении финансовых вопросов, проблем здоровья, образования, трудоустройства.

Школьная социальная работа имеет в виду помощь учащимся по включению в школьную жизнь, координацию усилий школы, семьи и общины (у нас - общественности микрораона); помощь учащимся, учителям и родителям в решении проблем прогулов, социальной изолированности, сверхагрессивного поведения, недисциплинированности и др.

Сегодня как в России, так и за рубежом помощь осуществляют профессионально подготовленные социальные работники.

Социальный работник - это специалист в области социальной работы; это профессия, специальность, совокупность специальностей в области социальной работы.

Дата добавления: 2014-01-07