Сутність та особливості міжнародного туризму

Основи менеджменту туризму

Лекція 8.

VII. Домашнє завдання

VI. Підсумки уроку

V. Закріпелення знань, умінь та навичок

1) Яких нових знань ви набули на цьому уроці?

2) Як ви вважаєте, якою може бути ваша особиста роль у становленні та розвитку громадянського суспільства в Україні?

Завдання

Із перелічених нижче рис назвіть ті, що належать громадянському суспільству.

1) Вільні та рівноправні громадяни.

2) Керівництво армією та оборонною промисловістю.

3) Керівництво прокуратурою та судами.

4) Регулювання сфери приватних відносин громадян.

5) Створення асоціацій, об'єднань громадян, творчих спілок

6) Створення міністерств та відомств

7) Незалежні ЗМІ

6) Створення міністерств та відомств.

7) Незалежні ЗМІ,

Необхідною умовою демократичного розвитку суспільства є такий інститут, як громадянське суспільство. Громадянське суспільство — це крок до утворення правової держави. На жаль, в Україні цей інститут розвинений недостатньо, що має негативні наслідки для країни. Подолання причин, які не дають можливості розвиватися громадянському суспільству, є одним із завдань суспільства й держави.

В Україні сьогодні відбувається поступове становлення громадянського суспільства, яке ще надто далеке від завершення. Численні міністерства, відомства, комітети, підкомітети комісії тощо поки що демонструють неспроможність вивести країну із системної кризи, а тому зрозумілим є динамічний процес відчуження громадян від держави, влади і політики. За висновками вітчизняних політологів і соціологів, Україна є лідером серед постсоціалістичних європейських держав за рівнем недовіри населення владним структурам. Нерозвиненість громадянського суспільства в Україні простежується у загрозливо низькому рівні залученості громадян до організованої громадсько-політичної діяльності і дуже низькому рівні політичної ефективності (оцінка суб'єктом своєї змоги впливати на політичні події та рішення), що пов'язано із слабким розвитком правової системи у державі і правової свідомості у людей.

1.Опрацюйте відповідний параграф підручника.

2.Підготуйте творчу дослідну роботу на тему «Що необхідно зробити для становлення та розвитку громадянського суспільства в Україні».

3.Визначте зміст понять «політична система», «політичний режим», «політична партія».

1. Сутність та особливості міжнародного туризму.

2. Класифікація видів туризму.

3. Основи менеджменту туризму.

У другій половині ХХ ст. міжнародний туризм набув значних масштабів. Якщо в 1950 р. до нього вдавалися 25 млн. осіб, то наприкінці ХХ ст. — півмільярда. Туризм — це найбільша індустрія світу, що має приблизно 3,5 трлн. доларів оборотного капіталу, роботодавець для 127 млн. чоловік є провідним платником податків.

Туризм є різновидом подорожі.

Подорож — це переміщення людей у просторі.

Туризм — це подорож у вільний час. Туризм — це форма відпочинку (рекреації).

Рекреація — це діяльність (або стан бездіяльності), спрямована на відновлення сил людини.

За тривалістю рекреації розрізняють туризм та екскурсії.

Екскурсії — це рекреаційна діяльність, що займає менше 24 год. Туризм — це рекреаційна діяльність, що займає більше 24 год. Звідси випливає, що турист — це людина, яка провела хоча б ніч у країні перебування, при цьому лише витрачаючи гроші.

Суб’єктом туризму є людина, яка користується туристичними послугами, тобто турист.

Об’єктом туризму є організації, що надають туристичні послуги.

Міжнародний туризм — це реалізація туристичних послуг або для іноземців в певній країні, або для мешканців певної країни за кордоном.

Відповідно до напрямків потоків туристів туризм є виїзний (або зарубіжний, пасивний) та в’їзний (або іноземний, активний).

Виїзний туризм — це відвідування громадянами однієї країни іншої.

В’їзний туризм — це відвідування будь-якої країни особами, які в ній не проживають.

Всесвітня організація туризму (засновано в 1975 р. зі штабквартирою у Мадриді) виділяє країни, що є джерелом походження туристичного попиту — країни-постачальники (виїзний туризм), та країни, що є об’єктом туристичного інтересу — приймаючі країни (в’їзний туризм). Країни постачальники — це країни з високим рівнем життя та прибутками громадян (США, Бельгія, Данія, Німеччина, Швеція, Велика Британія, Нова Зеландія, Канада). Приймаючі країни — це Австралія, Греція, Кіпр, Мексика, Португалія, Франція, Туреччина, Єгипет, Таїланд, Швейцарія.

Доходи від туристичного бізнесу розподіляються так: Західна Європа — 70 %, Америка — 20 %, Азія, Африка, Австралія — 10 %.

Види туристичних послуг.

1. Організація туристичних поїздок.

2. Продаж турів та путівок.

3. Доставка туристів до місця призначення, а також забезпе чення пересування по країні візиту.

4. Розміщення туристів у готелях, кемпінгах тощо.

5. Харчування.

6. Оздоровлення і відпочинок.

7. Медичне обслуговування.

8. Організація культурної та видовищної програм, екскурсій, розваг.

9. Створення умов для реалізації ділових інтересів — ділових зустрічей, участі в конгресах, симпозіумах, наукових конференціях, виставках, ярмарках.

10. Страхування.

11. Продаж сувенірів, карт, довідково-рекламної продукції.

12. Оформлення віз, документів.

13. Здійснення реклами, доведення інформації.

Туристичні послуги переважно є “невидимими” товарами, але це умовно, оскільки з туризмом пов’язаний супутній бізнес — сувеніри, буклети, одяг, товари місцевого виробництва.

Туристичні послуги мають життєвий цикл, що складається з таких фаз:

1. Розробка — період дослідження ринку, аналізу інформації, розрахунку вартості послуг на конкретний час, пошуку партнерів, налагодження зв’язків.

2. Запуск — період поширення рекламних оголошень, завоювання потенційних клієнтів.

3. Зрілість — період, коли продукт стає відомим, з’являються постійні клієнти, збільшується обсяг продажів.

4. Занепад — період, коли попит на продукт падає.

Як і будь-яка діяльність, туризм має свої мотиви. Основна мотивація туризму є такою:

· оздоровча — піклування про стан здоров’я, поїздки в санаторії;

· утилітарна — мисливство, рибальство, збирання грибів і ягід у лісі тощо;

· психологічна — зміна обстановки, відпочинок після психологічної втоми від повсякденності;

· культурна — притаманна людям допитливість, бажання побачити і дізнатися про щось нове, ознайомитися з культурою, історією, архітектурою іншої країни;

· розважальна — прагнення людей до різноманітних розваг, у тому числі спортивних — чемпіонатів, олімпіад, ігор, серед них і азартних, танців, музики тощо;

· ділова — реалізація певних ділових інтересів;

· змагальна — бажання людей брати участь у змаганнях, спортивних іграх тощо.

Цілями іноземних туристів у країні тимчасового перебування може бути:

· культурна програма або неорганізоване тимчасове проживання з метою ознайомлення з історичною спадщиною, духовним, повсякденним життям людей;

· активний відпочинок та розваги;

· оздоровлення та отримання комплексу медичних послуг;

· проведення ділових зустрічей та налагодження бізнесових контактів;

· участь у наукових заходах, налагодження контактів з метою обміну інформацією;

· зустріч з родичами, знайомими.

Функції туризму:

1. Соціально-культурна — створює можливість для людей ознайомитися

з історичними, культурними, соціальними цінностями. В Манільській декларації зі світового туризму зазначається: “Соціальне значення туризму обумовлене можливістю задоволення однієї з найважливіших потреб людини — відновлення і поповнення її фізичних, духовних та емоційних сил”.

2. Медико-біологічна — можливість оздоровлення людини, зняття психологічної втоми.

3. Економічна — полягає у:

· відновленні робочої сили;

· створенні нових робочих місць;

· вирівнюванні нерівномірностей економічного розвитку;

· попиті і споживанні туристів.

Потреби туристів, які мають постійне місце проживання, можна звести до:

· основних — це потреби у пересуванні, проживанні і харчуванні;

· специфічних — це ті потреби, що є метою поїздки (розваги, враження, ділові контакти тощо);

· додаткових — це потреби в послугах підприємств торгівлі, сервісу, культурних і розважальних установ.

На економіку країни туризм впливає прямо та опосередковано.

Прямий вплив — це витрати туристів на придбання туристичних послуг і товарів. З точки зору міжнародного туризму витрати туристів мають такі наслідки:

· збільшення валютних надходжень у країну;

· зміцнення бюджету держави;

· зростання зайнятості;

· підвищення рівня доходів населення й добробуту нації.

Опосередкований вплив проявляється в тому, що отримані доходи туристичні підприємства вкладають в інші сфери економіки, наприклад, у комунальні, будівельні організації, банки, страхові компанії, що, в свою чергу, спричиняє підвищення доходів цих секторів економіки і економічного розвитку країни (регіону) в цілому.

Таким чином, в економічному аспекті туризм впливає на:

· платіжний баланс (якщо доходи від туризму більші за витрати, платіжний баланс за статтею “туризм” є додатним (профіцит), якщо витрати переважають над доходами, то баланс є від’ємним (дефіцит) і відбувається відтік грошей

з країни);

· зайнятість населення;

· регіональний розвиток.

На міжнародний туризм впливають два види факторів — внутрішні (ендогенні) та зовнішні (екзогенні).

До внутрішніх факторів відносяться тенденції та явища, що виявляються безпосередньо в сфері туризму, а саме:

· розвиток засобів транспорту, зв’язку, розміщення підприємств харчування, побутового обслуговування, роздрібної торгівлі;

· зміна споживацьких переваг — перехід від масового туризму до диференційованого;

· збільшення кількості працівників у сфері туризму, підвищення їхньої кваліфікації;

· зростання питомої ваги засобів масової інформації в рекламі туристичних послуг;

· сезонність — здатність туристичних потоків концентруватись в певних місцях протягом незначного проміжку часу.

Сезон — це час інтенсивного притоку туристів. Час найбільшого притоку туристів називається гарячим сезоном, час майже повної відсутності туристів — мертвим сезоном.

До основних зовнішніх факторів відносяться:

· природно-географічні — клімат, море, ліси, гори, рослини, тварини тощо. Природні явища (затемнення сонця, повені, землетруси) можуть сприяти як зростанню кількості туристів, так і їх зменшенню;

· культурно-історичні — музеї, пам’ятники історії, культури, архітектури;

· економічні — туризм є галуззю економіки, і між ним та станом економіки країни є тісний взаємозв’язок. Від того, наскільки держава є розвинутою, залежить інфраструктура (обслуговуючі галузі) туризму та його матеріально-технічна база. На поїздки впливає рівень національного доходу країни, темпи інфляції, процентні ставки, коливання обмінних курсів, а звідси і добробут населення. Міжнародний туризм є чутливим не тільки до стану національної, але й світової економіки;

· політико-правові — зміни в політичній ситуації в окремих країнах і в світі, політика відкриття кордонів, адміністративний контроль, прийняття нових законів і нормативних актів стосовно міжнародного туризму, а також воєнні дії, тероризм, екстремізм тощо;

· соціальні:

- у населення з’являється більше вільного часу через скорочення робочого і збільшення тривалості відпусток;

- зростання значення розумової праці, посилення психологічної та фізичної перенапруженості, що веде до пошуку засобів відновлення працездатності;

- виникнення “подорожей з інтервалами”, тобто вони стають менш тривалими, але частішими;

- підвищення рівня культурних, освітніх, естетичних, духовних потреб населення.

· демографічні — чисельність населення, кількість жінок/чоловіків, сімейний стан. В демографічному аспекті на міжнародний туризм впливають такі тенденції:

- зростання чисельності населення в світі, що тягне за собою збільшення кількості туристів;

- урбанізація — збільшення частки міського населення, яке подорожує активніше від сільського, що пов’язано з перевантаженням та нервовим напруженням;

- старіння населення, що пов’язано зі зниженням народжуваності, внаслідок чого серед туристів збільшується питома вага людей похилого віку;

· технологічні — науково-технічний прогрес підживлює виробництво нових туристичних послуг, стимулює їх збут (наприклад, через Інтернет), сприяє вдосконаленню обслуговування клієнтів;

· екологічні — природа є необхідною умовою існування туризму, який суттєво впливає на довкілля або негативно (забруднення ландшафту, водоймищ, повітря), або ж позитивно (вирішення проблем захисту і збереження природи, культурних та історичних пам’ятників, розв’язання екологічних проблем).

Вимоги держав до туристів у міжнародному туризмі:

а) паспорт та візи;

б) валютний контроль і контроль за обміном валюти;

в) митні правила;

г) медична формальність.

Туристичні корпорації — це великі підприємства, вони об’єднують значну кількість фірм, що надають туристичні послуги (Німеччина — “ТУІ”, “Ніккерман”, Франція — “АККОР”, “Глоб медитерранс”, Швейцарія — “Куоні”, Голландія — “Хінт”).

Міжнародний туризм дає можливість відносно швидко акумулювати інвестиційні кошти, вирішити проблему зайнятості, розвивати малий бізнес та кустарне виробництво.

Фактори, що лежать в основі розвитку сучасного туризму:

· економічне зростання і соціальний прогрес, що веде до розширення обсягу ділових поїздок з пізнавальними цілями;

· підвищення рівня матеріального забезпечення працівників у розвинутих країнах;

· інтенсифікація праці й отримання працівниками триваліших відпусток;

· послаблення обмежень на ввіз валюти та спрощення прикордонних формальностей;

· встановлення міжособистісних стосунків внаслідок розширення міждержавних зв’язків і культурного обміну між країнами;

· удосконалення усіх видів транспорту, здешевлення поїздок;

· прогрес у сфері телекомунікацій.

Туризм зараз переживає справжній бум: очікується, що надалі люди подорожуватимуть ще більше.

Фактори, що впливають на зростання туризму:

· збільшення тривалості життя;

· гнучкий робочий графік — люди працюють по 10 год/доб., щоб подовжити відпочинок наприкінці тижня;

· ранній вихід на пенсію — все більше людей у світі, що проробили 30 років, можуть виходити на пенсію в 55 років;

· розвиток усіх видів транспорту;

· тенденція брати коротшу відпустку, але частіше;

· підвищення життєвого рівня населення в розвинутих країнах світу.

Дата добавления: 2014-01-07