Та творчого шляху Й.-В. Гете. Лірика Гете

Сторінками біографії

ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ Й.-В. ГЕТЕ

1. Сторінками біографії та творчого шляху Й.-В. Гете. Ліри-

ка Гете.

2. Витоки творчості. Автобіографічний зміст роману «Страж-

дання молодого Вертера».

3. Особливості балад Й.-В. Гете. «Вільшаний король», «Ри-

балка». Драматургія Гете. Прозові п’єси.

Гете жив у другій половині ХVІІІ — першій поло-

вині ХІХ століття. 75 років його життя припало на

великі, епохальні зміни в історії країни і народів

Європи. Він був сучасником французьких револю-

цій, наполеонівських війн, війни північноамерикан-

ських штатів за незалежність, повстання декабрис-

тів у Росії.

ХVІІІ століття увійшло в історію як вік Просвіт-

ництва. Цей час позначений великими відкриттями в

галузі науки і техніки: з’явилися вольтова батарея,

ткацький верстат, пароплав, локомотив, залізниця,

гасове освітлення. Було висунуто сміливі наукові

думки — Дальтонова гіпотеза атома, закон Гей-Люс-

сака; здійснено синтез неорганічних речовин, але

жодне з цих відкриттів не було зроблене німцем.

Німеччина у другій половині ХVІІІ століття залишалася відсталою країною,

роздробленою на 300 великих і малих князівств. І все ж загальний економічний

розвиток, який відбувався у світі, торкнувся й її. Передусім він розпочався у про-

мисловості. Поступовий економічний прогрес створив умови для зростання культур-

ного прошарку, у якому цілком закономірною була поява Гете — поета світового

значення.

Його життя пов’язане з великим історичним катаклізмом: Європа феодальна пе-

ретворилася на Європу капіталістичну. Для Німеччини цей процес був складним і

повільним. Незадоволеність соціальними умовами викристалізувалась у творчу ак-

тивність молодих німецьких поетів. У 70—80-х роках ХVІІІ століття у культурному

житті Німеччини відбулася значна подія: на літературну арену вийшла молодь,

утворилося декілька літературних груп: геттінгенська, страсбурзька, швабська.

Історичні обставини зумовили й особливості німецького Просвітництва: першо-

черговим завданням для Німеччини ХVІІІ століття стала боротьба за національне

об’єднання.

Змалювання життя німецького народу в усьому його розмаїтті стало великою

національною справою, поетичним завданням, честь виконання якого і припала на

долю Гете.

Заможному бюргеру Йоганну Каспару Гете, доктору права, було 39 років, коли

його 18-річна дружина Катарина Елізабет Текстор 28 серпня 1749 року народила

йому сина Йоганна Вольфганга (так звали діда з боку матері). Гете народився у

Франкфурті-на-Майні — місті, що користувалося на той час правом самоврядуван-

ня. Мати майбутнього поета — Катарина Елізабет Текстор (насправді прізвище

предків Гете по материнській лінії було Вебер — «ткач» — однак, наслідуючи гу-

маністичну __________традицію, прадід замінив його латинським відповідником — Текс-

тор) — походила із бюргерської родини, у якій традиційно займалися юридичною

практикою. Дід був шульгейтстом — суддею, що підлягав самому цісарю безпосе-

редньо. Батько — Йоганн Каспар Гете, юрист, який приїхав до Франкфурта з намі-

ром дістати якусь посаду у магістраті, але це йому не вдалося, і він змушений був

задовольнятися приватним життям освіченого рантьє.

У подружжя Гете після сина Йоганна Вольфганга народилася дочка Корнелія, а

потім ще дві доньки і двоє синів. На жаль, Корнелія померла у віці 27 років, а реш-

та братів і сестер Гете — у дитячому віці.

На відміну від свого чоловіка, Катарина Елізабет не була такою освіченою. Єди-

ним її захопленням був театр, саме від матері це успадкував Гете.

Навчатися Вольфганг почав у віці 3 років. Це були уроки читання. Вже у семи-

річному віці він вивчав «мертві» мови — латину і давньогрецьку. Потім, аж до

вступу в університет, майбутній поет майже щороку опановуватиме якусь галузь

знань, а саме:

У 9 років — французьку мову і малювання;

у 11 років — італійську мову;

у 13 років — англійську та давньоєврейську мови;

у 14 років — основи юриспруденції та гри на фортеп’яно і флейті;

у 15 років — античну філософію;

у 16 років — фехтування, верхову їзду та латинську літературу.

Крім цього, Гете залюбки грав у лялькових домашніх виставах і займався садів-

ництвом.

Середовище, у якому зростав майбутній письменник, сприяло формуванню його

як універсальної особистості: батько Гете був власником великої бібліотеки (нара-

ховувала близько 2000 томів) та картинної галереї, а бабуся влаштовувала різдвяні

лялькові вистави для дітей.

У віці 16 років (1765) Гете став студентом, вступивши на юридичний факультет

Лейпцигського університету. Там йому судилося провести загалом два роки студе-

нтського життя. Батько щедро забезпечував сина грошима.

На той час Лейпциг різко контрастував порівняно з іншими німецькими міс-

тами, тим паче із Франкфуртом. Стиль життя, люди, оточення — все було ін-

шим. Впевненість до молодого Гете тут прийшла не відразу. Франкфуртський

крій одягу і своєрідний діалект 16-річного юнака спершу викликали у людей

іронічні посмішки. Його вірші здавалися наївними. У місті, відомому своїм яр-

марком, панувала не просто релігійна терпимість, а й поклоніння усьому чужо-

земному. Деякий час Гете перебував на роздоріжжі: чи стати йому зразковим

«франтом», як це було прийнято серед заможних бюргерів, чи спрямовано при-

святити своє життя науковим заняттям. Листи друзів свідчать, що спочатку він

собі ні в чому не відмовляв. У цей час йому посміхнулося і перше кохання, а ра-

зом із ним з’явився і потяг до поезії.

Скоро юнакові стало зрозуміло, що університет не може дати йому чогось сут-

тєво важливого. Встигнувши «цивілізуватися», Гете прагне зберегти свою внутрі-

шню незалежність і не стати таким, як більшість представників бездуховного мі-

щанського оточення.

Влітку 1768 року він відчув себе вкрай виснаженим морально і фізично. У день

свого народження він залишив Лейпциг і на початку вересня повернувся до Франк-

фурта, до батьківського дому, зовсім хворий. Його хвороба ще більше загострилась

узимку і тривала аж до весни наступного року.

Дуже часто саме хвороба пробуджує в людині схильність до роздумів. Без-

сумнівно, в цей час юнак пережив моральний злам, що завершився народженням

особистості.

Наприкінці __________березня 1770 року Гете приїхав до Страсбурга — французького міс-

та з німецьким обличчям, маючи намір одержати ступінь з юриспруденції. Водно-

час із заняттями на факультеті права він слухав лекції з фізики, хімії, анатомії, за-

хоплювався електрикою, відвідував клініку та акушерські курси.

Юнак найняв собі репетитора і вже восени почав складати іспити. Тут, під впли-

вом студентського оточення, до Вольфганга знову повернулась його колись втраче-

на закоханість у життя. Він захоплюється верховою їздою та фехтуванням, навча-

ється танцям, не стримує себе ні щодо любовних зв’язків, ні гучних бенкетів. Його

манери цього часу аж надто вільні, так що одному з друзів він на момент знайомст-

ва здався навіть невихованим.

Але в цей час, із такою ж палкою жагою до всього нового, Гете відвідує універ-

ситетські заняття з анатомії та психології, вивчає хімію, слухає лекції з історії, сту-

діює естетику тощо.

Найближче коло друзів Гете складали десь 20 студентів. Серед них перші

«штюрмери» — Г. Л. Вагнер та Я. М. Р. Ленц.

Єдине, чого не вистачало юнакові в цей час, так це духовного наставника, який

спрямував би його нестримну енергію у певне русло. Невдовзі Гете знаходить його

в особі Гердера. Свої перші зустрічі з Гердером Гете оцінював так: «…мені на долю

випало щастя збагатити, розширити та пов’язати з вищими проблемами все те, про

що я досі мріяв, вивчав і засвоював». Гердер був старшим за Гете на 5 років, однак

був досить відомий своїми роботами в царині літератури. Як би там не було, але він

менш за все походив на наставника. «Йому було властиво більше випробовувати і

спонукати, ніж наставляти чи керувати». Саме ця його риса і сподобалася незалеж-

ному Гете. Знайомство з Гердером сприяло захопленню юнака Шекспіром та німе-

цьким фольклором. У ньому прокинулося гостре відчуття своєї особистості, сти-

хійний протест проти дійсності. «… Гете став з’являтися у товаристві у потертому

капелюсі, неголений. У екстравагантному костюмі, який було зшито за його влас-

ним ескізом», — згадував один із його сучасників.

Таким чином, із випадкової зустрічі у Страсбурзі розпочалася дружба двох ви-

датних людей, яку перервала лише смерть Гердера.

Підготувавши текст дисертації «Про законодавців» на тему релігійного права,

Гете зіткнувся із гострим неприйняттям порушеної проблеми з боку професорів

юридичного факультету. У цій праці він висловив власну думку щодо того, хто має

право встановлювати закони в державі, причому звів нанівець роль у цій справі ду-

хівництва. Декан факультету визнав працю Гете небезпечною і запропонував не

публікувати її як академічну дисертацію, а захищати її в усній формі.

Гете забрав дисертацію (згодом вона зникла) і для захисту підготував 56 тез ла-

тинською мовою. 6 серпня 1771 року (у віці 22-х років), після обов’язкового в таких

випадках диспуту, Гете одержав ступінь ліценціата права. Єдине, що розчарувало

батька Гете, так це те, що син відмовився від претензій на ступінь доктора права.

У вересні 1771 року молодий ліценціат відкрив власну адвокатську контору в

домі свого батька. Він закриває її лише на 5 місяців із нагоди важливої для його

кар’єри поїздки до Вецлара (саме тут виник задум «Вертера»). Лише за п’ять років

(до від’їзду у Веймар) Гете довелося провести 28 процесів.

Зі спогадів друзів перед нами постає образ поета тих років: «Цей чоловік неза-

лежний із голови до п’ят». Розгорнуту характеристику особистості Гете ми знахо-

димо у Й. Кестнера, знайомого у Вецларі: «Він випромінює те, що називають геніа-

льністю, і має зовсім незвичайну, жваву силу уяви. Його почуття палкі. Його

напрям думок шляхетний. Це чоловік із характером. Він химерний, і в його поведінці

та зовнішності з’являється іноді щось таке, що часом робить його неприємним.

Проте діти, дами та багато хто від нього в захваті. Він чинить так, як вважає за по-

трібне, не турбуючись, чи сподобається це іншим, чи відповідає це моді, чи не ви-

ходить за рамки загальноприйнятого. Він ненавидить будь-який тиск...».

Молодого поета все більше обтяжували і адвокатура, і саме перебування в місті,

де друзі його юності стали чужими людьми з прозаїчними інтересами: «Франк-

фурт — це гніздо. Підходить, щоб виводити пташенят, а в усьому іншому, образно

кажучи, — нестерпна діра. Поможи, Господи, мені вибратись із цього болота.

Амінь».

Душу Гете полонили мистецтво, література. Він брав участь у підготовці до

друку «Франкфуртського ученого вісника», де надрукував близько 60 своїх нарисів.

Таким чином, він всіма силами сприяв рішучому оновленню німецького життя.

У листопаді 1775 року Гете прийняв запрошення молодого герцога Карла Авгу-

ста і вирушив до Веймара.

Герцогу було на той час 18 років, Гете — 26. Він сподобався герцогові і майже

одразу став його порадником, товаришем у розвагах. Вибір на користь вищого ари-

стократичного світу Гете зробив не тільки тому, що його приваблювала перспекти-

ва влади: поетові необхідно було подолати душевний неспокій, спричинений роз-

ривом із багатою красунею Анною Елізабет (Лілі) Шенеман.

Дата добавления: 2014-01-07