Окупаційний режим і рух опору в Україні

Остаточна окупація України

Після розгрому Південно-Західного фронту ворог кинув основні сили на Москву, де з ЗО вересня по 5 грудня йшли важкі оборонні бої. 5-6 грудня радянські війська перейшли в контрнаступ, розгромивши німців і відкинувши їх на захід на 100-250 км. Перемога під Москвою остаточно поховала гітлерівський план «бліцкрігу», розвіяла міф про непереможність вермахту. Успіх під Москвою всупереч пропозиціям військових радників Сталін вирішив використати для розвитку загального наступу. Він дав вказівку про проведення багатьох часткових і розрізнених наступальних операцій. Погано продумані і слабо забезпечені у матеріально-технічному відношенні, всі вони були невдалими.

Трагічні наслідки мала наступальна операція під Харковом військ Південно-Західного фронту на чолі з С.Тимошенком і М.Хрущовим 12-29.05.1942 р.: загинуло три армії, у полон потрапило 240 тис. солдатів і офіцерів. Трагічно завершилася і спроба розгромити гітлерівців у Криму. 4 липня 1942 р. після 250-денної оборони Севастополь захопили німецькі війська.

Поразки в Україні різко змінили воєнно-стратегічну ситуацію, ініціатива знову перейшла до рук ворога. У червні 1942 р. німецькі війська великими танковими з’єднаннями за підтримки авіації почали навальний наступ на воронезькому напрямку. Наслідком цього був прорив фронту вглиб на 200-400 км протяжністю 600-650 км.

22.07.1942 р. після захоплення м.Свердловська Ворошиловградської області гітлерівці остаточно окупували всю територію Української РСР.

«Новий порядок»

1. Захопивши Україну, німці розчленували її на окремі частини:

· Буковина, Одеська та Ізмаїльська області, частина Вінницької та Миколаївської областей були віддані Румунії. Ці землі отримали назву «Трансністрія»;

· Галичина разом з польськими територіями ввійшла до складу окремого генерал-губернаторства;

· більшість українських земель увійшла до складу Рейхскомісаріату «Україна» на чолі з фанатичним нацистом, катом українського народу Е.Кохом. Це адміністративне утворення включало 63,6% всієї території України;

· прифронтові області (Чернігівська, Сумська, Харківська області, Донбас) підпорядковувалися військовому командуванню.

Всі окуповані території підпорядковувалися рейхсміністерству на чолі з А. Розенбергом.

2. Відповідно до «теорії расової винятковості німецької нації» українці підлягали масовому знищенню. Справжній геноцид здійснювався проти єврейського та циганського народів. Україна вкрилася концтаборами, тюрмами, гетто. Практично в кожному українському місті був свій «Бабин Яр»: за роки окупації в Бабиному Яру в Києві загинуло понад 220 тис., в Дробицькому Яру в Харкові - понад 60 тис., в Янівському концтаборі у Львові - понад 160 тис осіб. Переважно це були українські громадяни єврейської національності. А всього в Україні в період окупації було вбито 3,9 млн. мирного населення і 1,3 млн. військовополонених.

3. Гітлерівці грабували матеріальні і людські ресурси України. До Німеччини вивозилися продовольство, обладнання, сировина, коштовності, чорнозем, а також робоча сила. З України на примусові роботи до Німеччини було вивезено 2,4 млн. чоловік. Щоб забезпечити більш «ефективну» експлуатацію українського села, німці зберегли колгоспи. Відправка остарбайтерів до Німеччини

4. Обмежувалися постачання міст продовольством, медичне обслуговування, освіта. Українці перетворювалися на людей «третього сорту».

Таким чином, окупаційний режим відзначався винятковою жорстокістю. Але він виявився неефективним, бо не забезпечив покори українського народу. Навпаки, нацистський «новий порядок» викликав масовий рух Опору в Україні.

Дата добавления: 2014-01-07