УРСР у роки «відлиги» ( 1956 – 1964 рр.)

Рух Опору в західноукраїнських землях

Населення Західної України в цілому вороже поставилося до комуністичного режиму і вело боротьбу проти нього. Цю боротьбу очолювали дві сили: греко-католицька церква та ОУН-УПА. 1.11.1944 р. помер митрополит УГКЦ А. Шептицький, замість нього – Й. Сліпий. 8-10.03.1946 р львівський собор (ліквідації Унії 1596, перехід під владу Москви). Боротьба ж проти ОУН-УПА виявилася надзвичайно кровопролитною і тривала до сер. 50-х рр. Свої головні цілі ОУН-УПА вбачала в боротьбі проти сталінського деспотичного режиму та створенні незалежної української держави. Великі надії покладалися на швидку радянсько-американську війну. УПА користувалася широкою підтримкою місцевого населення, проти якого апарат НКВС розгорнув масові каральні акції. Лише за період 1946-1948 рр. за «зв’язок з УПА» було вислано до Сибіру понад 500 тис. західних українців, переважно селян. Діяльність УПА стала занепадати після загибелі у 1950 р. її головнокомандувача Р. Шухевича. Окремі загони повстанців діяли до сер. 50-х рр. Але і після цього опір тоталітарному режиму не припинявся, набувши інших форм.

Смерть Й. Сталіна 5 березня 1953 р. відкрила нову добу в історії СРСР. Три десятиліття після смерті Сталіна можна поділити два періоди:

І – це час «відлиги» (1956 – 1964 рр.), коли була зроблена спро­ба частково реформувати тоталітарну радянську систему, пере­творити її на більш життєздатний суспільний організм.

II – період (1965 – 1985 рр.) – став часом політичної та ідеологічної реакції, прогресуючого занепаду тоталітарної системи.

Створена в 30-ті рр. ХХ ст. політична й економічна система вичерпала свої можливості. Країна прагнула змін, але нове керівництво не мало чіткого уявлення як вибратися з цієї ситуації. Вакуум влади, що утворився відразу після смерті Сталіна, було заповнено так званим колективним керівництвом. Жоден з верхівки не міг претендувати на роль офіційного спадкоємця Сталіна, оскільки не користувався таким авторитетом. Проте згодом переможцем у боротьбі за владу став М. Хрущов. Вже навесні 1953 р. були проведені зміни в складі партійного і державного керівництва. Секретаріат ЦК партії очолив М. Хрущов, головою Ради Міністрів був призначений Г. Маленков. 26.06.1953 р. був заарештований Л. Берія (обіймав посаду міністра внутрішніх справ), як «ворог народу» був засуджений і розстріляний.

Характерними рисами початкового періоду десталінізації було припинення кампанії проти націоналізму, уповільнення процесу русифікації. Почалася робота з реабілітації невинних жертв репресій. На кінець 50-х років органами КДБ республіки було переглянуто справи 5,5 млн. чол., з них реабілітовано було лише 58%. Поза процесом реабілітації залишилися більшість жертв репресій 20 – початку 30-х рр., а також учасники ОУН – УПА, тобто ті які були пов’язані із звинуваченням в «націоналізмі». Отже національне питання й надалі залишалося найболючішою, найгострішою проблемою суспільно-політичного життя СРСР і, зокрема, України. Разом з тим, протягом 1954 – 1959 рр. в Україні до судової відповідальності за «антирадянську діяльність» було притягнуто близько 3,5 тис. чол.

У 1954 р. було відзначено 300-річчя возз’єднання України з Росією. Центральною подією свята стала передача Криму УРСР. 19.02.1954 р. Верховна Рада СРСР мотивуючи своє рішення спільністю економіки, територіальною близькістю та тісними культурними зв’язками, прийняла указ «Про передачу Кримської області із складу РРФСР до складу УРСР». За статистичними даними на 1959 р. в Криму проживало 22,3 % українців та 71,4 % росіян.

Важливою подією в процесі десталінізації став XX з’їзд КПРС, що відбувся у Москві 14 лютого 1956 р. На його закритому засіданні з доповіддю «Про культ особи, та його наслідки» виступив М. Хрущов. Це був важливий і сміливий крок на шляху десталінізації, який стимулював процес лібералізації суспільного життя. Разом з тим, це була і політична перемога М. Хрущова, хоча її не можна назвати переконливою. Доповідь викликала шокову реакцію в залі. Жорсткій критиці був підданий ідол десятків мільйонів людей. Цей момент є точкою відліку початку процесу часткової лібералізації деяких сфер життя суспільства, передусім духовної. Ці часи дістали назву «відлига». «Відлига» була викликана не лише особистим бажанням М. Хрущова, змін вимагало життя. Західний світ вступив в еру модернізації та науково-технічної революції. «Змагання двох систем» вимагало нових темпів у розвитку радянського суспільства, прискорення економічного розвитку, підвищення життєвого стандарту. Однак, більшість партійних функціонерів які зробили кар’єру за часів Сталіна зрозуміли, що процес десталінізації може викрити їх. Найбільше цього боялися В. Молотов, Л. Каганович і Г. Маленков. На червневому Пленумі ЦК КПРС (1957 р.) вони підняли питання про відставку М. Хрущова. Однак, ЦК виступив на підтримку М. Хрущова, опозиціонерів було звинувачено в створені «антипартійної групи» і позбавлено керівних посад. У цьому ж 1957 р. М. Хрущов став головою Ради Міністрів, тобто очолив уряд СРСР.

У 1954 р. була проведена велика пропагандистська кампанія з нагоди 300-річчя «возз’єднання» України з Росією. 19 лютого 1954 р. Президія Верховної Ради СРСР за згодою з Президіями Верховних Рад Росії та України прийняла рішення про передання Криму зі складу РРФСР до складу УРСР. Після 1954 р. на території Криму було збудовано нові промислові підприємства, прокладено велику кількість комунікацій, повністю забезпечено півострів водою, газом, електроенергією. Саме після цього Крим став головною всесоюзною здравницею. Внаслідок цього населення Криму швидко зростало, особливо російськомовна частина.

В інтересах самозбереження тоталітарної системи було проведено реформування певних її структур, звільнення від тягаря надцентралізму та духовної скутості. Найпомітніше атмосфера змін, новизни далася взнаки у духовному житті. У другій половині 50-х першій половині 60-х рр. було розпочато видання фундаментальних наукових праць, на українській мові – «Українська Радянська Енциклопедія», «Історія української літератури», «Словник української мови» тощо. Почали виходити фахові журнали з природничих і гуманітарних наук на українській мові. Разом з тим в 1958 р. був прийнятий закон про зв’язок школи з життям. Батьки не мали права відмовитися від вивчення їхніми дітьми російської, англійської чи німецької мов, однак могли відмовитися від вивчення української. У результаті українська мова стала в Україні непрестижною і непотрібною для життя. У жовтні 1964 р. М. Хрущов в результаті справжньої змови був усунутий з посади першого секретаря ЦК КПРС. До влади прийшла консервативна частина партії на чолі з Л. Брежнєвим і М. Сусловим.

Дата добавления: 2014-01-07