Деградація водозбору

Проблеми раціонального природокористування на водозбірних територіях

Водозбір є невід'ємною частиною геоекосістеми річкового басейну, розвиток якої визначається системою енергетично пов'язаних динамічних процесів. Перетворення водозбірних просторів під впливом їх антропізаціі призводить до трансформації не тільки геоекосістеми водозбору, але і в цілому річкових систем, а саме: до зміни величини стоку, порушення гідрохімічного та гідрологічного режимів водних об'єктів,погіршення якості поверхневих вод,перебудові структури водних біоценозів.

У зв'язку з погіршенням стану водних об'єктів під впливом істотного зростання антропогенних навантажень на річкові басейни виникла необхідність сконцентрувати увагу на проблемах водозбору, оскільки саме там починається формування поверхневих і підземних вод,і закладаються основи їх якісного складу.

Як відомо, гідрологічний і гідрохімічний режими водних об'єктів, а також якість природних вод в значній мірі визначаються станом водозбірних територій. У зв'язку з цим в останні роки назріла гостра необхідність розробки екологічно оптимальних методів господарської діяльності та вироблення стратегії управління водними ресурсами заходами на водозборі, спрямованість яких не суперечить принципам,лежать в основі функціонування природних ландшафтів.

Активізація господарської діяльності на водозборах водотоків і водойм, що супроводжується великомасштабними впливами на природні комплекси, веде до несприятливих змін у навколишньому природному середовищі і завдає їй величезної шкоди.

Вирубка лісів, розорювання земель, осушення боліт і перезволожених земель, зростання урбанізованості, розвиток промисловості та інші види господарської діяльності призводять до зміни характеру підстилаючої поверхні, перебудові природних ландшафтів, забруднення грунтового покриву,а отже,руйнування геоекосістем. Цей факт змушує характеризувати сучасний стан водозборів як «деградацію», тобто поступове погіршення, занепад, зниження якості (від лат. «degradation» - зниження). Ризики, що виникають внаслідок деградації водозбірних просторів, в залежності від генезису і об'єкта впливу можна розділити на три основні групи:

- ризики, пов'язані з посиленням шкідливого впливу вод (почастішання повеней, зсуви, активізація ерозійних процесів,підтоплення міст і т.д.);

- ризики, пов'язані з погіршенням гідрологічного режиму водозбірних територій (погіршення агрогідрологічних режиму грунтів, опустелювання, заболочування, виснаження малих річок);

- ризики, пов'язані із забрудненням водозбірних територій продуктами техногенезу, що представляють загрозу для якості поверхневих і підземних вод.

В останні десятиліття деградація водозбірних територій внаслідок посилення антропогенних навантажень призводить до зниження стокорегулірующей здібності водозборів. Це проявляється в перерозподілі схилового та підземного стоку, збільшення витрат води в період повені і зменшення в період межені. Порушення гідрологічного режиму водозбірних територій може також супроводжуватися їх заболочуванням, опустелюванням і виснаженням малих водотоків.

За масштабами впливу і ступеня поширення істотну роль відіграють ерозійні процеси. Активізація ерозійних процесів, що спостерігається в останні роки, обумовлена нераціональним використанням земельних угідь,а також різким зниженням обсягу протиерозійних і грунтозахисних заходів.

Ерозійні процеси призводять до погіршення екологічної обстановки, в річкових басейнах у зв'язку з акумуляцією продуктів змиву в гідрографічної мережі. Наноси, відкладаючись в руслах річок, погіршують руслові процеси, прискорюють замулення ставків, водосховищ та особливо малих річок.З продуктами ерозії у водні об'єкти надходить значна кількість біогенних речовин, що призводить до посилення процесів антропогенного евтрофірованія.

Господарська діяльність на водозборах неминуче супроводжується збільшенням вмісту в грунті різних полютантів техногенного походження, таких як мінеральні сполуки, органічні й металоорганічні з'єднання, а також радіоактивні речовини.

В міру зростання забрудненості грунтів поступово зменшується їх природна здатність до самоочищення, що призводить до забруднення інших компонентів екосистем, у тому числі і водних об'єктів.Рівень забрудненості поверхневих вод більшості водних об'єктів не знижується, незважаючи на те, що у зв'язку зі спадом промислового виробництва обсяги скидання стічних вод значно скоротилися.

В останні роки погіршення якісних показників природних вод в значній мірі пов'язане з дифузним надходженням в гідрографічну мережу забруднюючих речовин (від різних об'єктів, розосереджених по водозбірних територій).

Встановлено, що для багатьох річкових басейнів частка неорганізованих скидів, що формуються на водозбірних територіях, складає більше половини у забрудненні водних об'єктів.

Значний внесок у дифузне забруднення водних об'єктів вносять сільськогосподарські угіддя (в основному за рахунок виносу біогенних і зважених речовин). Особливо це стосується регіонів з високим ступенем сільськогосподарської освоєності, як правило, розташованих у лісостеповій та степовій зонах.Вклад сільськогосподарської складової у забруднення річкових басейнів біогенними речовинами в цих зонах може досягати більше 90% від їх загальної маси.

Навіть в лісовій зоні, де сільськогосподарська освоєність незначна, надходження поживних речовин з сільськогосподарських угідь вносить істотний внесок у забруднення водних об'єктів. Наприклад, виявлення вкладу сільськогосподарських навантажень в забруднення р. Тури і її приток показало, що з сільськогосподарських угідь, розташованих у цьому річковому басейні, у водні об'єкти в середньому за рік надходить 57% азоту і 33% фосфору від загальної їх кількості, обумовленого господарською діяльністю.

На сучасному етапі соціально-економічного розвитку України триває поглиблення екологічних проблем, пов'язаних з посиленням ерозії, дегумификации, переущільнені і підвищенням кислотності грунтів. В результаті загострення цих проблем спостерігається катастрофічне зниження грунтової родючості, а отже, різке скорочення продуктивності агроценозів. Деградація грунтового покриву відображається і на формуванні природних водних ресурсів та їх якісних характеристиках. Погіршення фізико-хімічних властивостей грунтів у результаті активізації господарської діяльності на водозборах призводить до порушення процесів перерозподілу вологи в річкових басейнах. Знижується здатність грунтів затримувати і трансформувати забруднюючі речовини, що сприяє їх виносу у водні об'єкти.

Основними причинами виникнення цих проблем є:

- відсутність науково-обгрунтованої нормативно-правової бази регламентації антропогенних навантажень на річкові басейни;

- слабка координація між землекористуванням і водокористуванням;

- недостатній облік регіональних природно-кліматичних особливостей;

- екстенсивне використання земельного фонду;

- суттєве скорочення обсягів агромеліоративних заходів.

Таким чином, сучасний стан водозборів вимагає вдосконалення механізмів регулювання господарської діяльності. Вони повинні бути націлені на зниження негативних антропогенних впливів, а також відновлення чистоти і стокорегулірующей ролі водозбірних територій.

Дата добавления: 2014-01-07