Позичковий капітал банку та його складові

Сертифікати банку та їх різновиди.

Сертифікати – письмове свідчення банку-емітента про внесок коштів, що засвідчує право вкладника або правонаступника на одержання після закінчення встановленого терміну суми внеску та відсотків по ньому.

Сертифікати бувають:

> Ощадний (депозитний) сертифікат – це письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право власника сертифіката або його правонаступника на одержання після закінчення встановленого строку суми вкладу (депозиту) та процентів, установлених сертифікатом, у банку, який його видав.

Ощадні (депозитні) сертифікати можуть випускатися за ініціативою банку:

> одноразово або серіями;

> іменними або на пред'явника;

> на вимогу або на строк;

> процентні, купонні або безкупонні.

Безкупонний ощадний (депозитний) сертифікат – це сертифікат, який не має окремих відривних купонів, проценти сплачуються разом з поверненням суми вкладу (депозиту).

Купонний ощадний (депозитний) сертифікат - це ощадний (депозитний) сертифікат, що має окремі купони, на кожному з яких зазначено строк здійснення виплата процентної плати. У разі настання цього строку банк відриває купон і виплачує власнику сертифіката дохід згідно з визначеним процентом.

Процентний ощадний (депозитний) сертифікат – це ощадний (депозитний) сертифікат, який випущений банком з визначеною процентною ставкою.

Ощадні (депозитні) сертифікати можуть бути номіновані як у національній валюті, так і в іноземній валюті. Випуск та розміщення банками ощадних (депозитних) сертифікатів, номінованих у банківських металах, не дозволяється.

> Депозитний сертифікат.

Депозитну природу має і банківський вексель – вексель, що засвідчує безперечне право його власника отримати й безумовне зобов’язання векселедавця сплатити після настання домовленого терміну певну суму особі, яка дала гроші в кредит банкові. В Україні банківські векселі зараз не застосовуються.

До запозичених капіталів банку належать кошти, отримані:

1) від емісії та продажу облігацій (облігація – цінний папір, що емітується для запозичення коштів);

2) кредити, отримані в інших банків, у тому числі в НБУ.

Банківські облігації в Україні не набули розвитку.

Одним із джерел поповнення ресурсів банку є міжбанківський кредит. Кредитними ресурсами торгують фінансово стійкі банки, в яких зазвичай є надлишок ресурсів. Такі банки для одержання прибутку прагнуть розмістити вільні ресурси в інших банках. Крім фінансової вигоди, банки-кредитори одержують можливість установлення ділових партнерських стосунків.

Строки запозичення міжбанківських кредитів можуть бути різними – від одного дня до трьох-шести місяців. Процентна ставка за міжбанківськими кредитами, як правило, нижча, ніж за кредитами, наданими підприємницькій сфері, і пов'язана з обліковою ставкою НБУ.

Для ефективного регулювання грошово-кредитним ринком, управління ліквідністю банківської системи, виконання функції кредитора останньої інстанції НБУ застосовує такі механізми рефінансування банків:

> проведення операцій на відкритому ринку;

> надання стабілізаційного кредиту;

> здійснення біржових і позабіржових операцій з купівлі та продажу державних цінних паперів на відкритому ринку.

1. Операції на відкритому ринку НБУ проводить, здійснюючи короткострокове та середньострокове рефінансування банків через кількісний або процентний тендер, а також через постійно діючу лінію рефінансування (кредит "овернайт").

2. НБУ може надавати стабілізаційний кредит банку, переведеному у режим фінансового оздоровлення або який взяв на себе борг банку, що перебуває у режимі фінансового оздоровлення, за наявності його клопотання та висновків відповідного територіального управління НБУ. Стабілізаційний кредит може надаватися банку лише за умови його забезпечення заставою: високоліквідними активами банку-позичальника або гарантією чи порукою іншого фінансово стабільного банку чи фінансової установи. Стабілізаційний кредит НБУ має цільове призначення і для кредитних операцій банку не використовується. Він надається банкам строком до одного або трьох років.

3. НБУ проводить операції на відкритому ринку з купівлі-продажу державних цінних паперів, які перебувають у його портфелі на продаж.

Одним із засобів рефінансування комерційних банків є операції РЕПО.

РЕПО – фінансова операція – за якої одна сторона продає цінні папери іншій, перша сторона бере на себе зобов'язання викупити вказані цінні папери у визначений термін, або на вимогу другої сторони.

Операції РЕПО використовуються як інструмент оперативного управління ліквідністю банківської системи та здійснення НБУ грошово-кредитної політики. Учасниками операцій РЕПО можуть бути банки, які мають ліцензію на здійснення банківських операцій, та письмовій дозвіл НБУ на операції за дорученням клієнтів або від свого імені та на депозитарну діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

НБУ у межах визначених на відповідний період основних монетарних показників для регулювання ліквідності банківської системи може проводити з банками операції "прямого" та "зворотного" РЕПО на визначену суму та на відповідний строк. Продаж і купівля державних цінних паперів при здійсненні операцій "прямого" і "зворотного" РЕПО відбуваються за ринковою або балансовою оцінкою (уразі відсутності активного фондового ринку).

НБУ залежно від строку може здійснювати такі види операцій "прямого" та "зворотного" РЕПО:

>нічне РЕПО (термін дії один день);

>відкрите РЕПО (строк операції в договорі не визначається, кожна зі сторін договору може вимагати виконання операції РЕПО в будь-який час, але з обов'язковим повідомленням про дату завершения дії цього договору);

>строкове РЕПО (термін операцій чітко визначений).

Підвищення ефективності банківської діяльності вимагає на сьогодні збільшення ресурсної бази банків.

Тема 6. Класифікація банківських операцій і послуг

1. Основи класифікації банківських операцій і послуг

2. Пасивні банківські операції та їх характеристика

3. Активні банківські операції та їх характеристика

4. Характеристика банківських послуг

1. Усі банки незалежно від форми власності, величини капіталу та спеціалізації виконують такі базові (обов’язкові) операції:

^ операції із залучення тимчасово вільних грошових коштів у депозити (депозитні операції);

^ операції, пов'язані із розрахунково-касовим обслуговуванням клієнтів (розрахункові та касові операції);

> операції з кредитного обслуговування клієнтів (кредитні операції).

Банківські операції відображаються окремими статтями в балансі банку. Залежно від того, в якій частині балансу вони обліковуються, їх поділяють на пасивні й активні.

Загалом банківська діяльність зводиться до здійснення банківських операцій, надання послуг та пропозиції продуктів.

Банківські операції визначаються як сукупність різних видів і напрямів діяльності банку у сфері фінансово-кредитних відносин з метою одержання прибутку залучення грошових коштів і їх розміщення; здійснення кредитування і розрахунків, емісійна діяльність; купівля і продаж цінних паперів та валютних цінностей; касове обслуговування юридичних і фізичних осіб; зберігання, купівля та продаж банківських металів тощо.

Основу ж банківського продукту формують різного роду послуги.

Банківські послуги - це дії банку, які спрямовані на зростання його прибутковості, або це надані клієнтам різноманітні види банківської діяльності, які супроводжують і оптимізують банківські операції. Банківська послуга ще може розглядатися як переміщення банківської інформації.

Найбільш поширеним є підхід, за яким банківські операції класифікують за такими ознаками:

1. Залежно до специфіки банківської діяльності:

а) специфічні банківські операції (традиційні);

б) неспецифічні банківські операції (нетрадаційні).

2. Залежно від порядку формування і розміщення фінансових ресурсів банку:

а) активні;

б) пасивні.

3. Залежно від суб'єктів, яким надаються банківські операції:

а) дня юридичних осіб;

б) дня фізичних осіб.

Традиційні банківські операції поділяються на три типи виконуваних операцій:

- депозитні;

> кредитні;

> касово-розрахункові.

Нетрадиційні банківські операції - це операції з надання в користування сейфів, консалтингових послуг, довірчих (трастових) операцій тощо.

Водночас, всі банківські операції, незважаючи на таке різноманіття, можуть бути об'єднані за функціональними ознаками у відповідні групи операцій, ключовими серед яких є:

> кредитні;> засновницькі;- розрахунково-касові;> інвестиційні;- депозитні;

- міжбанківські;- емісійні;- комісійні;> посередницькі.

Кредитні операції - це операції з надання банком позичальнику в тимчасове користування вільних грошових ресурсів на умовах платності, забезпеченості, поворотності, строковості та цільового характеру.

За допомогою засновницьких операцій банки беруть безпосередню участь у створенні нових господарських суб'єктів.

Розрахунково-касові операції включають надання таких послуг, як зберігання коштів клієнтів на відповідних рахунках, отримання платежів на користь клієнтів та здійснення грошових переказів за дорученнями власників коштів, прийняття готівкових коштів для зарахування на рахунки клієнтів та видача готівки з цих рахунків через операційну касу банку.

Інвестиційні операції - це операції з вкладання фінансових ресурсів у різноманітні корпоративні та державні цінні папери, інші боргові зобов'язання шляхом придбання цих фондових цінностей на фондових біржах й організованому позабіржовому ринку.

Депозитні операції - це операції із залучення тимчасово вільних коштів юридичних та фізичних осіб на рахунки різних типів: поточні, бюджетні, вкладні, ощадні, кодовані тощо.

Міжбанківські операції - операції з недепозитного залучення ресурсів на міжбанківському ринку: отримання кредитів від центрального банку, позик, одержаних від інших комерційних банків; операції з надання позик банкам та розміщення депозитів у центральному банку.

Емісійні операції - операції банку, пов'язані з формуванням власного капіталу та недепозитного залучення фінансових ресурсів, що здійснюється через випуск банківських акцій, облігацій, векселів та інших боргових зобов'язань.

Комісійні операції – це різноманітні консультаційні, інформаційні, аудиторські, облікові, реєстраторські, трастові послуги(Трастові послуги – послуги пов’язані з управлінням майном), від здійснення яких банки отримують дохід у вигляді комісії.

Посередницькі операції - це послуги банків з розміщення цінних паперів емітентів на первинному фондовому ринку, брокерські та дилерські послуги за операціями з фондовими цінностями, іноземною валютою, інші види операцій на грошовому ринку, в яких банки виступаю як посередники, поєднуючи інтереси різних сторін фінансових угод.

В Україні, згідно з банківським законодавством, банки мають право здійснювати банківські операції на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу НБУ.

2. Пасивні операції - це операції з мобілізації ресурсів банку, які пов'язані з формуванням власного капіталу та ресурсної бази банку, забезпечують проведення активних операцій з метою досягнення запланованих показників доходності та є запорукою ліквідності й платоспроможності.

За видом банківських ресурсів розрізняють пасивні операції з формування: а) власних, б) залучених (депозитних) та в) позичених (недепозитних) ресурсів банку.

Операції з формування власних ресурсів охоплюють:

> операції з формування статутного капіталу банку;

> операції з (формування резервного капіталу банку;

> операції з формування страхового капіталу банку;

> операції з формування іншого капіталу банку спеціального призначення, який створюється за рахунок банківського прибутку і використовуються відповідно до рішення, прийнятого вищою управлінською ланкою банку;

> операції, пов'язані з формуванням і розподілом банківського прибутку.

Операції з формування залученого капіталу називають пасивними депозитними операціями. Вони відображають процес залучення й обліку в банківському балансі тимчасово вільних коштів юридичних, фізичних осіб, банків, які зберігаються на різноманітних рахунках (строкових і до запитання).

Крім мобілізації власних та залучених ресурсів, банки можуть використовувати можливості міжбанківського ринку капіталів, а також залучати кошти інвесторів через емісію та розміщення власних незабезпечених боргових зобов'язань. Мобілізовані у такий спосіб ресурси являють собою позичені ресурси банку або ресурси недепозитного характеру. Ця частина банківських ресурсів є найоперативнішою щодо залучення. Позичені ресурси банку мобілізуються через здійснення пасивних кредитних та пасивних інвестиційних операцій.

Розміщують банки мобілізовані ресурси за різними напрямами через проведення активних операцій.

3. Активні операції - це операції з розміщення банками власного капіталу та залучених ресурсів з метою отримання доходу, забезпечення діяльності й підтримання необхідного рівня ліквідності (кредитні, засновницькі, інвестиційні, міжбанківські). Активні операції банку - це операції з розміщення мобілізованих банком ресурсів у депозити, кредити, інвестиції, основні засоби й товарно-матеріальні цінності. До них належать:

>розрахункові операції, пов'язані з платежами клієнтів;

> касові операції з приймання і видавання готівки;

> кредитні операції, пов'язані з наданням кредитів різних форм і видів юридичним, фізичним особам, банкам;

> фондові операції з купівлі-продажу цінних паперів;

> валютні операції з купівлі-продажу іноземної валюти на внутрішньому та міжнародному валютних ринках;

> операції з купівлі-продажу банківських металів на внутрішньому і міжнародному валютних ринках, тощо

Активні операції банки здійснюють у межах наявних ресурсів, тобто у межах залишку грошових коштів на кореспондентському рахунку в НБУ (при проведенні операцій у безготівковому порядку) та в касі (при проведенні операцій з готівкою).

4. Універсалізація банківської діяльності, зростання конкуренції між банками та необхідність отримання додаткових доходів пов'язано з впровадженням та розвитком банківських послуг, особливість яких полягає у такому:

по-перше, для надання банківських послуг банкам, ж правило, не потрібні додаткові ресурси;

по-друге, найбільшу частину доходів від надання послуг банки одержують у вигляді комісії;

по-третє, при наданні послуг діяльність банків спрямована на вчинення юридичних і фактичних дій, які безпосередньо не пов'язані з матеріальними наслідками.

Виділяють такі банківські послуги.

Посередницькі послуги - це послуги, у наданні яких бере участь третя сторона (банк), що виступає посередником між замовником і виконавцем.

Консультаційні послуги банки надають з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності, зовнішньоекономічної діяльності та інших вцдів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних і юридичних осіб.

Банки, володіючи сучасними засобами телекомунікацій та електронно-обчислювальної техніки, завжди мають різноманітну інформацію, що дозволяє їм надавати інформаційні послуги. До них відносять:

1)одержання, тобто набуття, придбання, накопичення відповідно до чинного законодавства документованої або публічно оголошуваної інформації громадянами, юридичними особами, державою;

2)використання інформації - задоволення інформаційних потреб юридичних та фізичних осіб;

3)поширення інформації;

4)зберігання інформації.

Інформація може бути відкрита і з обмеженим доступом.

Трастові послуги - послуги, засновані на довірчих правовідносинах, коли одна особа - засновник (установник управління), передає своє майно у розпорядження іншій особі - доверительному власнику (управителю), для управління в інтересах третьої особи - бенефіціара (вигодо-набувача).

Факторинг - це послуга банку, яка полягає у викупі платіжних вимог у постачальника товарів (послуг).

Форфейтинг - це купівля на безповоротній основі у кредитора боргу, вираженого у оборотному документі.

Банки також можуть надавати додаткові послуги своїм клієнтам зі зберігання цінностей утрьох формах:

> зберігання цінностей клієнтів у сховищі:

> надання клієнтам сейфів у приміщенні банку (договір про надання індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком):

> надання нічних сейфів клієнтам.

Дата добавления: 2014-01-07