Основні економічні угруповання Африки

Процес економічного розвитку країн Африки в цілому характеризується суперечливими тенденціями. Вузькість внутрішніх ринків, зростання соціальної напруженості, дефіцит власних кваліфікованих кадрів, низькі виробнича культура та дисципліна праці – всі ці проблеми, пов’язані з незадовільним станом споживання, стали негативно позначатися на загальній динаміці капітальних вкладень, на їх структурі. Уповільнився приплив до ключових галузей капіталів, що суттєво знижувало темпи економічного зростання.

Через орієнтованість економік країн Африки на закордонні ринки важлива роль у забезпеченні їх економічного розвитку належить зовнішньоторговельним зв’язкам, тобто вирішенню питань спільного ринку та ефективному розвитку їх зовнішньоекономічної діяльності.

Найбільшою з африканських інтеграційних груп країн є ЕКОВАС (Економічне співтовариство країн Західної Африки). До його складу входять 16 країн Африки: Бенін, Гамбія, Гана, Гвінея, Ліберія, Малі, Мавританія, Нігерія, Буркіна-Фасо, Кот-д’Івуар, Кабо-Верде, Гвінея-Бісау, Нігер, Сенегал, Сьєра-Леоне, Того.

Основні зусилля співтовариства спрямовані на ліквідацію внутрішніх тарифів та встановлення єдиного зовнішнього тарифу, що повинно перетворити ЕКОВАС у митний союз на зразок Європейського Союзу. Проте вирішення даного питання є доволі проблематичним, оскільки в регіоні існують й інші види міждержавного співробітництва, а також те, що країни-учасниці цієї організації не в повній мірі зацікавлені в успішній її діяльності.

До інших інтеграційних угруповань Африки належать:

а) Митний та економічний союз Центральної Африки (ЮДЕАК); об’єднує 6 країн: Габон, Камерун, Конго, Центральноафриканську Республіку, Чад, Екваторіальну Гвінею;

б) Спільний ринок Східної і Південної Африки (КОМЕСА); об’єднує 20 країн регіону;

в) Південноафриканське співтовариство розвитку (САДК); об’єднує 11 країн регіону.

Африканські країни настільки бідні, а їх економічна активність настільки низька, що бази для їх співробітництва поки що практично нема. Майже всі африканські країни сподіваються в першу чергу на сільське господарство та мінеральні ресурси як основні джерела доходу і прибутку від експорту. Тому відсутні серйозні підстави для зниження бар’єрів на шляху просування первинних ресурсів. Промисловість у переважній більшості країн перебуває на дуже низькому рівні розвитку, тому більше потребує захисту, ніж відкриття ринків для вільної конкуренції, що суттєво ускладнює процеси створення зон вільної торгівлі. Відповідно існуючі групи намагаються співробітничати й в інших сферах, зокрема у наданні транспортних послуг, розвитку інфраструктури, реалізації дрібних промислових проектів тощо.

Література

1. Авдокушкин Е. Ф. Международные экономические отношения: Учеб. пособ. – М.: Маркетинг, 2000.
2. Балабанов И. Т., Балабанов А. И. Внешнеэкономические связи: Учеб. пособ. – М.: Финансы и статистика, 1998. – 512 с.
3. Боринець С. Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини: Підруч. для студ. вузів. – К.: Знання, 1999.
4. Боринець С. Я. Міжнародні фінанси. – Київ: Знання-Прес, 2002.
5. Гаврилюк О. В., Румянцев А. Економічна інтеграція у сучасному світі. – К.: Наук. думка, 1991.
6. Дахно І. І., Бовтрук Ю. А. Міжнародна економіка: Навч. посіб. – К.: МАУП, 2002. – 216 с.
7. Європа – 2000. Ч. 1. Економіки країн-членів Європейського Союзу. – Тернопіль: Економічна думка, 2001.
8. Європа – 2000. Ч. 2. Економіки країн-претендентів на вступ до Європейського Союзу. – Тернопіль: Економічна думка, 2001.
9. Журнал європейської економіки. – Тернопіль, ТАНГ: Економічна думка, Т. 1, № 1, 2002.
10. Кандыба А. Н. Мировая экономика, международные отношения и внешнеэкономическая деятельность. – К.: Аграрная наука, 1996. – 213 с.
11. Кириченко О., Кавас І., Ятченко А. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності. – К.: Фінансист, 2000.
12. Козак Ю. Г., Ковалевський В. В., Ржепішевський К. І. Міжнародна економіка: в запитаннях та відповідях: Навч. посіб. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004. – 676 с.
13. Козак Ю. Г., Лук’яненко Д. Г., Макогон Ю. В. та ін. Міжнародна економіка: Навч. посіб. – Вид. 2-ге, перероб. та доп. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004. – 672 с.
14. Козик В. В., Панкова Л. А., Даниленко Н. Б. Міжнародні економічні відносини: Навч. посіб. – 4-те вид. – К.: Знання-Прес, 2003.
15. Коломойцев В. Є. Сучасний етап економічного розвитку країн та світовий досвід структурних зрушень. – Київ, 1997.
16. Лук’яненко Д. Г., Поручник А. М., Циганкова Т. М. Міжнародна економіка: Навч. посіб. – К.:КНЕУ, 1999. – 73 с.
17. Луцишин З. О. Міжнародні валютно-фінансові відносини. – Тернопіль, 1997.
18. Международные экономические отношения: Учебник / Под ред. Жукова Е. Ф. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 1999.
19. Мировая экономика: Учебник / Под. ред. А. С. Булашова. – М., 1999.
20. Міжнародна економіка: Навч. посіб. / За ред. Козака Ю. Г., Новацького В. М. – Київ: АртЕк, 2002.
21. Міжнародні економічні відносини: Навч. посіб. для студ. вузів / В. В. Козик та ін. – Львів: Львівська політехніка, 1999.
22. Новицький В. Є. Міжнародна економічна діяльність України: Підруч. – К.: КНЕУ, 2003. – 948 с.
23. Носкова И. Я., Максимова Л. М. Международные экономические отношения. – М.: ЮНИТИ, 1995.
24. Овчинников Г. П. Международная экономика: Учебн. пособ. – СПб: Изд-во Михайлова В. А., 1999.
25. Панфілова Т., Меркотав К. Теоретико–методологічні аспекти регулювання зовнішньої торгівлі // Зовнішня торгівля. – 1998. № 2–3.
26. Пахомов Ю. М., Лук’яненко Д. Г., Гунський Б. В. Національні економіки в глобальному конкурентному середовищі. – К.: Україна, 1997.
27. Рогач О. І., Шнирков О. І. Країни, що розвиваються, і транснаціоналізація світової економіки. – Київ, 1998.
28. Рогач О. І., Шнирков О. І. Транснаціоналізація світового господарства та перехідні економіки. – Київ, 1999.
29. Рокоча В. В. Міжнародна економіка: Навч. посіб. у 2-х кн.: кн.1: Міжнародна торгівля: теорія та політика. – К.: ТАКСОН, 2000. – 320 с.
30. Ростов Є. Ф. Економіка країн світу: Довідник. – Київ, 1998.
31. Румянцев А. П., Румянцева Н. С. Международная экономика. – К.: МАУП, 1999.
32. Рут Ф. Р., Філіпенко А. С. Міжнародна торгівля та інвестиції: Підручник. – Київ: Основи, 1998.
33. Савельєв Є. В. Міжнародна економіка: теорія міжнародної торгівлі і фінансів: Підручник для магістрантів з міжнародної економіки і державної служби. – Тернопіль: Економічна думка, 2001.
34. Сакс Дж. Д., Ларрен Ф. Б. Макроэкономика. Глобальный поход / Пер. с англ. Москва, 1996.
35. Сиденко В. Р. Внешнеэкономическая деятельность: проблемы системной трансформации при переходе к рынку. – Киев, 1998.
36. Устинов И. Н. Мировая торговля: статист.-аналит. справочник. – М.: Экономика, 2000.
37. Філіпенко А. С., Рогач О. І., Шнирков О. І. Світова економіка – К.: ЛИБІДЬ, 2001.
38. Філіпенко А. С. Економічний розвиток сучасної цивілізації: Навч. посіб. – Київ, 2000.
39. Фомичев В. И. Международная торговля: Учебн. – М.: ИНФРА-М, 1998.
40. International trade statistics 2004 / World Trade Organization – http://www.wto.org.

Дата добавления: 2014-01-07