Загальні положення трудового права

План.

1) Трудове право України як галузь права (поняття, принципи, джерела, система.

2) Поняття і зміст трудових правовідносин.

3) Поняття, зміст і порядок укладання колективного договору.

4) Поняття і зміст трудового договору. Загальний порядок укладання трудового договору.

5) Контракт як особлива форма трудового договору.

6) Підстави припинення трудового договору

7) Розірвання трудового договору з ініціативи працівника

8) Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу

1) Як галузь права ТП зародилось за капіталістичної формації, перехід до якої, зумовлений розвитком суспільних відносин, призвів до ліквідації кріпосницької залежності, відокремлення великих мас людей від засобів виробництва і тим самим, вирішивши питання власності на користь певної, значно меншої частини суспільства, змусив інших для забезпечення своєї життєдіяльності пропонувати на ринку єдине, що в них було, - свою здатність до праці; спричинив появу найманої робочої сили.

Саме в такій ситуації, за умов зосередження власностіі на засоби виробництва в одних руках і свавільного використання найманої праці безправних робітників, та під тиском їх організованих виступів за поліпшення свого становища, держава втрутилася і взяла на себе функцію регулювання суспільних трудових відносин, метою якого було зменшити напруження класової боротьби.

Таке регулювання проявлялось прийняттям законодавчих актів, змістом яких були деякі соціальні гарантії для трудящих, і проводились в рамках цивільного права. Перші нормативні акти з питань праці регулювали тривалість часу роботи і відпочинку, оплату і охорону праці, соціальне забезпечення робітників.

Згодом регулювання трудових відносин, зазнавши змін і вдосконалення, виділилось у самостійну правову галузь – трудове право.

Трудове право – це сукупність зведених в систему правових норм, які регулюють суспільні трудові відносини і пов’язані з ними відносини з приводу реалізації громадянами їх здатності до праці.

Предмет трудового права – це комплекс суспільних відносин, основу якого складають трудові відносини, що виникають у результаті укладення трудового договору, і до якого входять також відносини, тісно пов’язані з трудовими та які існують для забезпечення функціонування останніх.

Отже предмет ТП становлять:

1) трудові відносини, що виникають в результаті укладання трудового договору.

2)відносини, що пов’язані з трудовими і які спрямовані на забезпечення ісування 1):

- відносини працевлаштування;

- відносини з приводу навчання на виробництві;

- з приводу підвищення кваліфікації;

- щодо вирішення трудових спорів;

- відносини соціального партнерства і встановлення умов праці.

Система ТП – це структурне групування і об’єднання взаємопов’язаних правових норм з питань регулювання суспільних трудових відносин.

Принципи ТП – це керівні положення, які виражають його суть і вказують на основні напрямки політики держави в області правового регулювання суспільних відносин.

Основні принципи ТП закріплені у Конституції України і знайшли своє подальше відображення в законодавчих актах ТП.

1) Принцип свободи праці (ст..43 Конституції);

2) Принцип договірного характеру праці;

3) Принцип єдності та диференціації умов праці;

4) Принцип стабільності трудових відносин;

5) Пр-п матеріальної зацікавленості у результатах праці;

6) Пр-п забезпечення охорони праці і здоровя працівників у ТПУ;

7) Принцип свободи обєднання і активної участі трудящих у встановленні умов праці та захисті своїх інтересів.

Джерела ТПУ:

1) Конституція України: ст..43 – право на працю; ст..44 – право на страйк; ст..45 – право на відпочинок; у ст..36 закріплено право на участь у проф..спілках, тощо.

2) КЗПП 10.12.71р.

3) ЗУ: «Про державну службу»; «Про зайнятість населення», «Про оплату праці»; тощо.

4) Укази През-та;

5)Постанови КМУ: «Порядок оформлення іноземцям та особам без гром-ва дозволу на працевлаштування в Україні»;

6) Інструкції та роз’яснення Мін.праці та соціальної політики Укр.

7) Акти договірного характеру, тобто договори, до яких належать і міжнародні (конвенції Міжнародної організації праці).

8) Докальні норми. Суб’єктами локальної правотворчості можуть виступати роботодавець і профспілка, роботодавець. (колективний договір, правила внутрішнього трудового розпорядку; графіки відпусток; положення про преміювання тощо).

2. Трудові правовідносини – це відносини, які формуються між працівником і власником або уповноваженою ним особою і базуються на змісті трудового договору.

Ознаки трудових правовідносин:

1) Одним із учасників є працівник

2) Предметом зобов’язань працівника є виконання ним певної трудової функції в середині кооперації праці

3) Праця виконується на умовах певного правового режиму, працівник підкоряється внутрішньому трудовому розпорядку, який визначає умови спільної діяльності всіх працівників

До трудових правовідносин входять:

1) Власне трудові правовідносин - правовідносини робочого часу і часу відпочинку, оплати праці, трудової дисципліни і охорони праці;

2) Організаційно-управлінські правовідносини між трудовим колективом і роботодавцем (правовідносини соціального партнерства і встановлення умов праці на підприємстві);

3) Правовідносини навчання і перекваліфікації на виробництві.

4) Правовідносини, що виникають з приводу розгляду трудових спорі в.

Усих суб’єктів трудових правовідносин можна поділити на дві групи:

!) головн. Сюди входять:

- роботодавці і працівники;

- органи нагляду і контролю за дотриманням трудового законодавства та органи зайнятості;

- профспілкові або інші органи, уповноважені представляти найманих працівників у трудових правовідносинах.

2)і другорядні – такі суб’єкти, які беруть участь у труд.правовідносинах тільки, якщо виникає потреба або ж якщо їхня участь є тимчасовою, після чого вони припиняють чвоє існування (комісії по трудовим спорам; Національна рада соціального партнерства, профспілкові обєднання…)

Трудова дієздатність настає з 18 років, а у деяких випадкам законом можуть бути встановлені спеціальні правила настання дієздатності(суддя КСУ – з 40р.)

Сутність трудових правовідносин полягає в тому, що одна їх сторона, набуваючи статус працівника конкретної організації чи підприємства, зобов’язується виконувати роботу за обумовленою спеціальністю, кваліфікацією чи на певній посаді, а інша – власник зобов’язується створити для працівника необхідні для виконання покладеної на нього роботи умови і відповідно її оплачувати.

Труд.правовідносини виникають на підставі юр.фактів, найпоширенішими серед яких є трудовий договір; наказ, розпорядження керівника.

3. Колективний договір – угода, що укладається на основі чинного законодавства, на підприємствах, в установах та організаціях, які використовують найману працю з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Сторони колективного договору:

1) власником або уповноваженим ним орган (особа), з однієї сторони,

2) профспілковою організацією, а у разі її відсутності – представниками трудящих, вільно обраними на загальних зборах найманих працівників або уповноважених ними органів, з другої сторони.

Якщо на підприємстві, в установі, організації створено кілька первинних профспілкових організацій, вони повинні на засадах пропорційного представництва (згідно з кількістю членів кожної первинної профспілкової організації) утворити об'єднаний представницький орган для укладення колективного договору. В цьому разі кожна первинна профспілкова організація має визначитися щодо своїх конкретних зобов'язань за колективним договором та відповідальності за їх невиконання.

Зміст колективного договору. Становлять взаємні права та зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин

Зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції.

Зокрема, до питань, що становлять зміст колективного договору відносяться:

- зміни в організації виробництва і праці;

- забезпечення продуктивної зайнятості;

- нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.);

- встановлення гарантій, компенсацій, пільг;

- участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підпр-ва, установи, організації (якщо це передбачено статутом);

- режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку;

- умов і охорони праці;

- забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників;

- гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій трудящих; умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці.

Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги. Забороняється включати до колективних договорів умови, що погіршують становище працівників порівняно з чинним законодавством, колективними договорами і угодами

Процес створення та укладення колективного договору:

1) Створення проекту;

2) Використання примирних процедур для врегулювання розбіжностей під час ведення колективних переговорів;

3) Обговорення у трудовому колективі і внесення на розгляд загальних зборів (конференції) трудового колективу.

4) Схвалення проекту загальними зборами (конференцією) трудового колективу.

5) Підписання уповноваженими представниками сторін не пізніше як через 5 днів з моменту його схвалення, якщо інше не встановлено зборами (конференцією) трудового колективу.

6) Реєстрація. Колективні договори підлягають повідомній реєстрації місцевими органами держ.виконавчої влади.

Колективний договір набирає чинності з дня його підписання представниками сторін або з дня, зазначеного у ньому. Після закінчення строку чинності колективний договір продовжує діяти до того часу, поки сторони не укладуть новий а боне переглянуть чинний, якщо інше не передбачено договором. Колективний договір зберігає чинність у разі зміни складу, структури, найменування уповноваженого власником органу, від імені якого укладено цей договір.

У разі реорганізації підприємства, установи, організації колективний договір зберігає чинність протягом строку, на який його укладено, або може бути переглянутий за згодою сторін.

У разі зміни власника чинність колективного договору зберігається протягом строку його дії, але не більше 1-го року. У цей період сторони повинні розпочати переговори про укладення нового чи зміну або доповнення чинного колективного договору.

У разі ліквідації підпр-ва, установи, організації колективний договір діє протягом усього строку проведення ліквідації.

На новоствореному підприємстві, в установі, організації колективний договір укладається за ініціативою однієї із сторін у 3-місячний строк після реєстрації підприємства, установи, організації, якщо законодавством передбачено реєстрацію, або після рішення про заснування підприємства, установи, організації, якщо не передбачено їх реєстрацію

Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства, установи, організації.

Контроль за виконанням колективного договору провадиться безпосередньо сторонами, що його уклади, чи уповноваженими ними представниками. Якщо власник або уповноважений ним орган (особа) порушив умови колективного договору, профспілки, що його уклали, мають право надсилати власнику або уповноваженому ним органу (особі)подання про усунення цих порушень, яке розглядається у тижневий строк. У разі відмови усунути порушення або недосягнення згоди у зазначений строк профспілки мають право оскаржити неправомірні дії або бездіяльність посадових осіб до суду.

Штраф = 100 неоподатков.мінімумів доходів громадян + дисциплінарна відповідальність.

Сторони, які підписали колективний договір, щорічно в строки, передбачені колективним договором, звітують про його виконання.

4. Трудовий договір - угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фіз.особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підпр-ва, установи, організації або уповноважений ним орган чи фіз.особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені зак-вом про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий договір може бути:

1) безстроковим, що укладається на невизначений строк;

2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Для трудового договору законодавством передбачено письмову форму. (ст.24). Додержання письмової форми є обов'язковим:

1) при організованому наборі працівників;

2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я;

3) при укладенні контракту;

4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;

5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім;

6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Укладаючи трудовий договір, сторони зазначають свої права та обов’язки, тобто зміст трудового договору: безпосередні, що визначаються сторонами, та похідні, що передбачені в законодавстві, поділяються на необхідні умови, без досягнення домовленості яких договір не буде укладено (узгодження місця роботи, спеціальності, кваліфікації, посади і розміру заробітної платні), та додаткові – умови випробування під час прийняття на роботу, суміщення професій, інші соціально-побутові пільги (житло, дит.садок …)

Подання письмової заяви працівником, який влаштовується на роботу, і видання наказу про прийом на роботу є оформленням взаємної згоди укласти трудовий договір в усній формі.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший док-нт, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених зак-вом, -також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші док-ти.

У разі укладення трудового договору між прац-ком і фіз..особою - труд.договір підлягає реєстрації у державній службі зайнятості в тижневий строк після його укладання.

Ст..26 – випробування при прийнятті на роботу;

Ст..27 – строк випробування;

ст.29 - Обов'язок власника або уповноваженого ним органу проінструктувати працівника і визначити йому робоче місце.

5. Контракт займає особливе серед трудових договорів. Своє юридичне оформлення він отримав у березні 1991 року, коли було внесено доповнення до статті 21 КЗпП України.

Відповідно до ч.3 ст.21 КЗпП контракт – особлива форма трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (втому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

Контракт обов’язково укладається у письмовій формі.

«Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників» затв. Постановою КМУ від 19 березня 1994р. №170.

Контракт оформляється у 2-х примірниках, що мають однакову юридичну силу і зберігаються у кожної із сторін контракту.

За згодою працівника копію укладеного з ним контракту може бути передано профспілковому чи іншому органові, уповноваженому працівником представляти його інтереси, для здійснення контролю за

додержанням умов контракту.

Контракт набуває чинності з моменту його підписання або з дати, визначеної сторонами у контракті, і може бути змінений за згодою сторін, складеною у письмовій форм і.

Зміст контракту. У контракті передбачаються:

- обсяги пропонованої роботи та вимоги до якості і строків її виконання,

- строк дії контракту,

- права, обов'язки та взаємна відповідальність сторін,

- умови оплати й організації праці, підстави припинення та розірвання контракту,

- соціально-побутові та інші умови, необхідні для виконання взятих на себе сторонами зобов'язань, з урахуванням специфіки роботи, професійних особливостей та фінансових можливостей підприємства, установи, організації чи роботодавця;

- умови та обсяги оплати праці.

- Режим робочого часу і часу відпочинку прац-ка.

У контракті може бути передбачено додаткові пільги, гарантії та компенсації, не встановлені чинним законодавством, за рахунок коштів роботодавця.

6. Стаття 36 КЗпП визначає наступні підстави припинення трудового договору:

1) угода сторін; Ініціатива за цією підставою може виходити від будь-якої з сторін.

2) закінчення строку; ТД вважається припиненим, якщо сторони за взаємною згодою не поновлять його термін. П.2 ст.36 визначено, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення. Також нез’явлення працівника на роботу на наступний день після закінчення строку ТД свідчить про його волевиявлення припинити ТД;

3) призов або вступ працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу;

4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45);

5) переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду;

6) відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці;

7) набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи;

8) підстави, передбачені контрактом.

Зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.

7. Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за 2 тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин ), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Строковий трудовий договір (пункти 2 і 3 статті 23) підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених частиною першою статті 38 цього Кодексу. Спори про дострокове розірвання трудового договору вирішуються в загальному порядку, встановленому для розгляду трудових спорів.

8. ТД, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках:

1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;

2) виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само вразі скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці;

3) систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення;

4) прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;

5) нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством невстановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади)при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

6) поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;

7) появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння;

8) вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.

Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках:

1) одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності(філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю зацінами;

1-1) винних дій керівника підприємства, установи, організації, внаслідок чого заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати;

2 ) винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу; 3) вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи

Дата добавления: 2014-01-07