Систематизація пормативно-правових актів

Систематизація нормативно-правових актів — це діяль­ність щодо впорядкування і вдосконалення змісту нормативно-правових актів, зведення їх у певну внутрішньо узгоджену систему.

Необхідність систематизації нормативно-правових актів обумов­лена потребою забезпечення ефективного здійснення правотворчої і правозастосовної діяльності, зокрема встановлення й усунення дублювання, колізій і прогалин у чинних нормативно-правових актах, поліпшення інформаційного впливу права на правосвідо­мість його суб'єктів.

Існує декілька видів систематизації нормативно-правових актів: інкорпорація, кодифікація, консолідація і звід законів.

Інкорпорація — це спосіб систематизації, за яким нормативно-правові акти повністю або частково об'єднуються у збірки чи зібран­ня в алфавітному, хронологічному, предметному або в будь-якому іншому порядку.

При інкорпорації нормативний зміст нормативно-правових актів не змінюється, але вони можуть піддаватись певній зов­нішній обробці. Ця обробка полягає в тому, що форма викладення змісту нормативно-правових актів іноді може зазнавати деяких змін, а матеріал, що об'єднується, підлягає більш-менш складній зовнішній обробці: до тексту актів вносяться наступні офіційні зміни, виключаються статті й пункти, що втратили чинність, або мали тимчасове значення, або містять явні суперечності. Виключаються також статті та пункти, що передбачають зміни чи відміну раніше прийнятих актів, оскільки вони відображені в тексті цих актів.

Інкорпорація буває:

а) офіційна; вона здійснюється суб'єктами, які ухвалили акт, чи спеціально на те уповноваженими (наприклад, публікація за­конів у "Відомостях Верховної Ради України", що за своєю сут­ністю є офіційною хронологічною інкорпорацією законодавства). Створені в результаті офіційної інкорпорації збірники видають­ся від імені держави, вірність текстів нормативно-правових актів, що містяться в них, гарантується державою і тому на них можна посилатись при вирішенні конкретних юридичних справ;

б) неофіційна; ця інкорпорація може здійснюватися науковими та навчальними закладами, видавництвами, окремими особами і взагалі будь-якими суб'єктами з їх власної ініціативи. Створені в результаті неофіційної інкорпорації збірники видаються від імені установи або особи, що її здійснила, а тому вірність текстів нормативно-правових актів, що містяться в них, не гарантується державою і на них не можна посилатись при вирішенні конкретних юридичних справ. Такі збірники використовуються в інфор­маційних або навчальних цілях.

Прикладом неофіційної інкорпорації може бути збірник нор­мативно-правових актів, що регламентують суспільні відносини, пов'язані з набуттям і втратою громадянства України, який видає вищий юридичний навчальний заклад з метою сприяння успішному вивченню студентами-правознавцями теми "Грома­дянство України".

Таким чином, інкорпорація — це така обробка нормативно-правових актів, яка не вносить до їх змісту нічого нового. Це зов­нішня систематична обробка, яка полегшує користування нор­мативно-правовими актами, розташовує їх у систематичному порядку, але залишає без змін внутрішній зміст і лише надає старому змісту нову форму.

Кодифікація — це спосіб систематизації, за яким нормативно-правові акти зі змінами їх змісту об'єднуються в єдиний внут­рішньо узгоджений акт. Отже, кодифікація супроводжується переробкою змісту норм конкретних нормативних актів, що ста­ли об'єктом кодифікації. В її процесі усуваються колізії між конкретними нормативними актами, змінюються і скасовуються застарілі правові приписи, усуваються прогалини. Кодифікація здійснюється виключно уповноваженими державними органами й може бути лише офіційною. У результаті кодифікації створюють­ся єдині систематизовані нормативно-правові акти, як правило, кодекси, що складаються із загальної частини, в якій закріплю­ються принципи й положення, що мають значення для даної галузі законодавства, та особливої частини, в якій регулюються кон­кретні суспільні відносини. Крім кодексів шляхом кодифікації створюються статути, положення, які здебільшого є відомчими актами, що регламентують діяльність певного виду.

Створені в результаті кодифікації кодекси мають однакову юридичну силу з поточними законами. Але, враховуючи, що вони закріплюють найважливіші юридичні особливості відносин, що регулюються певною галуззю законодавства і врегульовують найбільш стійкі та стабільні з них, практика і значне коло дослідників розглядають кодекси як своєрідні "конституції" тієї або іншої галузі. Тому нові закони, які приймаються у відповідній сфері, як правило, чітко відповідають нормативним приписам, що містяться в кодексах, і тим самим запобігають створенню колізій у правовому регулюванні.

При кодифікації не обмежуються приведенням у порядок тексту чинних актів; виходячи із загальних принципів даної правової системи та враховуючи предмет і метод правового регу­лювання, не просто об'єднують і систематизують наявні правові акти, а перероблюють їхній зміст, в одному зведеному акті чітко й внутрішньо узгоджено викладають правові приписи, які мак­симально повно регулюють певну галузь суспільних відносин. При цьому припускається критична переоцінка чинних правових норм, перегляд нормативних актів, усунення неузгодженостей та суперечностей між ними, заповнення прогалин у праві, заміна застарілих норм новими.

Кодифікація має тільки офіційний характер і поділяється на види:

а) загальну, в результаті чого утворюється кодифікований нормативний акт, зміст якого охоплює основні галузі права (Звід законів);

б) галузеву, що охоплює нормативно-правові акти певної галузі законодавства (основи законодавства, кодекси);

в) міжгалузеву та інституційну, що відповідно охоплює кілька галузей чи інститутів.

Основні відмінності між інкорпорацією та кодифікацією як основними формами систематизації законодавства наведено у таблиці 2. Однак за наявності суттєвих відмінностей між ін­корпорацією та кодифікацією вони як форми упорядкування і вдосконалення законодавства не протиставляються в практич­ній діяльності, а взаємодіють одна з одною.

Третім способом систематизації нормативно-правових актів є консолідація, сутність якої полягає в об'єднанні декількох нор­мативних актів у єдиний новий акт.

Консолідація здійснюється з метою усунення множини нор­мативних актів, що регламентують одні й ті ж самі відносини. У її результаті кілька окремих актів, що присвячені врегулюванню одних і тих самих відносин, об'єднуються в один. Розділи й статті таких нормативно-правових актів групуються в розділи і статті нового, об'єднаного акта за певною системою в логічному зв'язку й послідовності. При об'єднанні актів у їхніх текстах усуваються повторення, явні суперечності, помилки, виправля­ється застаріла термінологія, в необхідних випадках дається нова редакція окремих статей.

Таким чином, за своїм змістом консолідація є специфічним видом упорядкування (систематизації) нормативних актів. Та ос­кільки внаслідок консолідації створюється новий нормативний акт, який може набрати чинності тільки за умови додержання передбачених відповідних процедур, можна зробити висновок, що консолідація є не тільки формою систематизації, а й формою правотворчості.

Специфічне місце серед актів систематизації посідає звід за­конів, який у ряді випадків розглядається як вища форма систе­матизації законодавства даної держави. За своєю історичною і фактичною основами, звід законів є актом офіційної система­тичної інкорпорації. Звід законів покликаний сприяти зміцненню правової основи державного та суспільного життя, забезпечува­ти найбільшу стабільність і доступність законодавства для всіх громадян, подальше зміцнення законності, посилення охорони правопорядку, інтересів суспільства, прав і свобод громадян.

При визначенні кола нормативних актів, які повинен об'єд­нувати звід законів, у літературі існує два підходи. Згідно з першим у зводі повинні розміщуватися виключно закони, тобто акти вищої юридичної сили, що приймаються парламентом або в резуль­таті всенародного референдуму. Таким чином, звід законів об'єднує і відповідно систематизує всі закони по всіх без винятку сферах законодавчого регулювання суспільних відносин, що, звичайно, робить їх доступними та сприяє вдосконаленню їхнього змісту.

Інша точка зору полягає в тому, що звід законів повинен об'єднувати нормативні акти законодавчого органу та органів управління, тому що обмеження його вмісту лише законодавчими кодифікаційними актами надзвичайно звузить обсяг зводу законів, залишить за його рамками велику кількість актів вищих органів державного управління, які регулюють найважливіші сторони державного та суспільного життя. Такий нормативний зміст зводу законів надасть йому значення вищого етапу загальної система­тизації законодавства у широкому його розумінні.

Порівняно з іншими видами систематизації, звід законів має низку особливостей:

а) відрізняється підвищеним рівнем офіційності: виходячи від законодавчого органу (або одночасно від законодавчого органу та вищого органу державного управління) він не лише є офіційним виданням і не тільки має високий юридичний і суспільно-по­літичний авторитет, а й у перспективі допускає суттєву переробку нормативного матеріалу, що міститься в ньому;

б) являє собою вищий різновид систематичної інкорпорації: охоплюючи широке коло врегульованих правом найважливіших суспільних відносин, звід законів допускає найбільш широку, глобальну класифікацію нормативного матеріалу, за предметним критерієм — класифікацію, яка в принципі однотипна з тою, що застосовується при кодифікації;

в) формування зводу передбачає попередню якісну обробку чинного законодавства, усунення багатоманітності актів, прогалин в регулюванні, вдосконалення та розвиток і відповідно до цього проведення досить значної правотворчої роботи з кодифікації та консолідації законодавства;

г) зміст зводу законів характеризується єдністю. Він складається з Конституції і головним чином з консолідованих і кодифікова­них актів, прийнятих чи доопрацьованих згідно з Конституцією та об'єднаних за основними сферами життєдіяльності суспільства.

Усе це свідчить про те, що звід як акт інкорпоративного типу містить разом з тим кодифікаційні елементи або в будь-якому разі елементи, близькі до кодифікаційних. Звідси й відкри­вається (з техніко-юридичного боку) можливість розвитку зводу законів як акта інкорпоративного типу в "кодекс кодексів" — в єдиний кодифікований акт. Прийнята у зводі організація нормативного матеріалу на роз ємних зошитах І здійснення наступ­ного поточного законодавства, головним чином шляхом внесення доповнень і змін у звід законів, роблять перспективу розвитку зводу законів цілком імовірною.

Дата добавления: 2014-01-07