Вимоги до розташування колій у плані

Станції, роз'їзди й обгінні пункти варто розташовувати на горизонтальній площадці, що полегшує умови рушання поїздів в обох напрямках, знижує небезпеку виходу вагонів від поштовху при маневрах чи під впливом вітру. Для зменшення обсягу земляних робіт в окремих випадках допускається розташування роздільних пунктів на ухилах не більш 1,5‰, а у важких умовах – до 2,5‰.

Розташування станційних колій у профілі.

Лекція № 12. Проектування станційних колій у поздовжньому профілі та плані.

Особливості оволодіння іноземною мовою на старшому етапі

Вид МД	Характеристики
Лексика	Завершується формування активного словника школяра та продовжується робота з формування рецептивного словника.
Граматика	Засвоюється тільки до рівня розпізнавання та розуміння при читанні; в 11 класі – систематизація граматичного матеріалу, що вивчався у 5-11 класах.
Усне мовлення	Рівень навичок та вмінь усної мови і писемного мовлення, досягнутий на середньому ступені, має бути підтриманий Збільшується змістовність, природність, вмотивованість та інформативність.
Читання	Займає основну роль. Тексти ускладнюються. Формуються вміння читати суспільно-політичні тексти з метою одержання повної та основної інформації, а також уміння переглянути і вибрати необхідну статтю.
Писемне мовлення	Учні повинні оволодіти вмінням складати план, тези до усного повідомлення, писати анотацію та резюме прочитаного, складати реферат, а також робити письмові повідомлення в межах вимог до монологічного мовлення у 5-11 класах.
Індивідуалізація	Різноманітність інтересів, формування профорієнтації
Самостійна робота	Готувати учнів до самостійного "доучу­вання" та удосконалення володіння ЇМ, уміння працю­вати з довідковою літературою, іноземним текстом, технічними засобами.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

Розкрийте особливості навчання іноземної мови у початковій школі і на початковому етапі (2-4 кл.)

Проаналізуйте особливості навчання іноземної мови на середньому етапі (5-9 кл.)

Виділіть особливості навчання іноземної мови на старшому етапі (10-12 кл.)

Роз'їзди й обгінні пункти напівпоздовжнього і поздовжнього типів, а за узгодженням з Укрзалізницею і проміжні станції аналогічного типу допускається розташовувати на ухилі не більш 10 ‰ у межах частини станційної площадки, де не передбачається проведення маневрів і відчеплення локомотивів чи вагонів від составів. В особливо важких топографічних умовах при відповідному обґрунтуванні і за згодою Укрзалізниці допускається розташовувати на ухилі не більше 10 ‰ усю станційну площадку окремих роз'їздів і обгінних пунктів усіх типів, на яких не передбачене відчеплення локомотивів чи вагонів від составів.

При розташуванні роздільних пунктів на ухилах крутіше 2,5‰ варто передбачити умови рушання поїздів з місця, а також утримання поїздів допоміжними гальмами локомотивів. Перевірка допустимого підйому, на якому можливо рушання з місця:

де F _к.руш – сила тяги локомотива при рушанні з місця, тс; Q - розрахункова вага состава на ділянці, тс; Р - розрахункова вага локомотива, тс; w _кр -додатковий опір від кривих, кгс/тс, w _руш - сумарний (основний і додатковий) опір при рушанні з місця.

На роздільних пунктах, де передбачається проведення маневрових операцій чи відчеплення локомотивів (вагонів) від составів, профіль колії в межах корисної довжини повинен виключати можливість свавільного виходу рухомого складу. Для цієї мети подовжній профіль приймально-відправних колій у межах їхньої корисної довжини варто проектувати трьохелементним увігнутого обрису з однаковими позначками по кінцях корисної довжини колії (мал. 12.1).

Рис. 12.1. Трьохелементний профіль приймально-відправних колій.

Довжина протиухилів з кожної сторони колії, м,

де к - коефіцієнт, що визначає припустимий діапазон глибини зниження (0,45-0,55‰);

L _кор - корисна довжина приймально-відправної колії, м; i - крутість протиухила (1,5-2,5‰).

Станційною площадкою називається ділянка профілю, на якій розміщається станція, роз'їзд чи обгінний пункт. Можна виділити три варіанти розташування станційних площадок у профілі (мал. 12.2). Розташування станційної площадки на височині (на горбі), як показано на мал. 12.2, а, створює сприятливі умови для уповільнення поїздів на підході до роздільного пункту, а також для розгону після зупинки. Створюються більш безпечні умови для одночасного прийому поїздів на одноколійних лініях, і полегшується відвід води з площадки, але погіршуються умови рушання поїзда, затриманого перед вхідним сигналом. Розташування станційної площадки в поглибленнях профілю, «у ямі» (мал. 12.2, б), погіршує умови розгону поїздів після зупинки й одночасного прийому поїздів на одноколійних лініях, але при цьому усувається небезпека виходу вагонів на перегон. Розташування станційної площадки на уступі (мал. 12.2, в) займає по своїх якостях середнє положення між попередніми варіантами.

Довжина станційної площадки встановлюється в залежності від корисної довжини приймально-відправних колій на перспективу і розташування приймально-відправних парків (поздовжнє, напівпоздовжнє, паралельне). При розташуванні підходів до площадки на ухилах довжина станційної площадки виміряється між кінцями сполучних вертикальних кривих (між точками А і В на мал. 12.2, а).

Довжина елементів профілю повинна бути не менш половини корисної довжини приймально-відправних колій. При перебудові існуючих станцій і проектуванні розв'язок у вузлах допускається зменшення довжини елементів профілю до 200 м.

Для скорочення обсягів робіт при перебудові роздільних пунктів можливе застосування полегшених вимог до профілю. Стрілочні горловини розташовують за межами крайнього граничного стовпчика убік перегону на ухилі не крутіше керівного чи найбільшого ухилу кратної тяги зменшених на 2 ‰, а в особливо важких умовах - і на керівному ухилі чи ухилі кратної тяги. На роз'їздах і обгінних пунктах, що переулаштовуються, на яких не провадяться маневри, допускається проектувати подовження приймально-відправних колій на ухилах до керівного включно. За згодою Укрзалізниці частину приймально-відправних колій, що подовжується, на існуючих станціях допускається розміщати на ухилі, що не перевищує 10 ‰. У частині станцій, роз'їздів і обгінних пунктів, що непереулаштовується, допускається зберігати існуючі ухили і довжини елементів профілю.

Суміжні прямолінійні елементи подовжнього профілю головних колій на станціях, роз'їздах, обгінних пунктах варто сполучати у вертикальній площині кривими наступних радіусів: 15 000 м на лініях I категорії, 10 000 м на лініях II і III категорій, 5000 м на лініях IV категорії і 3000 м на під'їзних коліях IV категорії.

При реконструкції існуючих ліній і станцій і проектуванні другої колії, а також під'їзних колій допускається у важких умовах зменшувати радіуси вертикальних кривих до 8000 м для ліній I категорії, 5000 м - II і III категорій, 3000 м - IV категорії і 2000 м для під'їзних колій IV категорії.

Вертикальні криві повинні розміщатися поза перехідними кривими і поза пролітними будовами мостів і шляхопроводів з безбаластовою проїзною частиною. У цьому випадку найменша відстань від точки перелому профілю до кінця перехідної кривої і кінця пролітної будови визначається довжиною тангенсів вертикальних кривих:

де R _в - радіус вертикальної кривої, м; D i - алгебраїчна різниця ухилів, ‰.

Суміжні елементи подовжнього профілю станційних колій (крім головних) на лініях I і III категорій сполучаються у вертикальній площині кривою радіусом не менш 5000 м, а у важких умовах - не менш 3000 м.

Стрілочні переводи на головних і приймально-відправних коліях розташовуються поза межами вертикальної кривої. Але у важких умовах на лініях зі швидкостями руху поїздів до 120 км/год допускається розташовувати їх у межах вертикальної кривої радіусом не менш 10 000 м. На інших коліях, де не передбачений прохід організованих поїздів, при перебудові існуючих роздільних пунктів допускається розташовувати стрілочні переводи в межах вертикальної кривої радіусом не менш 5000 м.

Диспетчерські з'їзди й окремі стрілочні переводи на головних коліях за межами горловин допускається розміщати на ухилах до керівного включно.

Витяжні колії за межами стрілочної горловини проміжної станції розташовуються на спусках не крутіше 2,5‰ убік шляхів, що обслуговуються ними, чи на горизонтальній площадці. У важких умовах допускається розташовувати витяжні колії на підйомі не крутіше 2‰ убік шляхів, що обслуговуються ними. На проміжних станціях подовжній профіль витяжних колій, що використовуються для роботи зі збірними та вивізними поїздами, у важких умовах допускається проектувати відповідно до поздовжнього профілю суміжної головної колії.

Розташування пасажирських зупинних пунктів допускається на ухилах, що допускають рушання з місця пасажирських поїздів. Колії біля навантажувально-розвантажувальних платформ і площадок, для стоянки вагонів чи составів без локомотивів, екіпірування і стоянки локомотивів розташовуються на горизонтальній площадці чи на ухилах не крутіше 1,5‰, а у важких умовах - до 2,5‰. На пасажирській і пасажирській технічній станціях колії для стоянки пасажирських составів чи вагонів розташовуються на горизонтальній площадці чи на ухилі не крутіше 1,5‰. Колії в будівлях повинні бути тільки горизонтальними.

Колії, по яких передбачається пересування тільки локомотивів і моторвагонних секцій, допускається розташовувати на ухилах, що не перевищують 40‰. Довжина елементів профілю ходових і з'єднувальних колій, а також під'їзних колій до тягових підстанцій повинна бути не менш 50 м.

Колії на підходах до будівель, навантажувально-розвантажувальних фронтів, естакад розташовуються так, щоб відстань від воріт будівлі або вантажного пристрою до початку вертикальної кривої в профілі була не менш довжини найбільш довгого вагона (секції локомотива), подаваного на ці колії; у важких умовах на коліях, що переулаштовуються, ця відстань може бути скорочена до 2 м.

Роздільні пункти з колійним розвитком, окремі парки і витяжні колії повинні розташовуватися в плані на прямих ділянках, що поліпшує умови видимості при русі поїздів і маневровій роботі, а також рушанні поїздів з місця. У важких умовах допускається розміщати їх на кривих радіусом не менш 1500 м, в особливо важких умовах – не менш 600 м, і в гірських умовах – не менш 500 м.

При реконструкції існуючих станцій, роз'їздів і обгінних пунктів допускається зберегти в частині, що непереулаштовується, криві радіусом, меншим, чим зазначено вище, а при відповідному обґрунтуванні зберегти радіуси існуючих кривих і в частині, що переулаштовується.

При необхідності розмістити на кривій станцію, роз'їзд чи обгінний пункт з поперечним розташуванням колій, колії слід розташовувати на кривих, звернених в одну сторону. На лініях II, III і IV категорій станції, роз'їзди й обгінні пункти з поздовжнім і напівпоздовжнім розташуванням приймально-відправних колій допускається у важких умовах розташовувати на зворотніх кривих, але колії кожного з напрямків руху, у межах корисної довжини, повинні розміщатися на кривій, зверненій в одну сторону. Допускається при перебудові існуючих станцій у виняткових випадках зберігати протилежні криві в окремих парках.

Витяжні колії на протилежних кривих проектувати не допускається.

Головні колії на підходах до станції слід проектувати на прямих чи кривих можливо більшого радіуса, що створює кращі умови забезпечення безпеки і плавності руху поїздів; величина радіусів кривих від 2500-4000 м для ліній I категорії зі швидкостями руху поїздів більш 120 км/год до 400-1000 м для ІV категорії.

Криві на головних і приймально-відправних коліях, по яких передбачається безупинне пропускання поїздів, сполучаються з прямими ділянками за допомогою перехідних кривих. Довжина перехідних кривих рекомендується БНіП від 20 до 160 м, збільшуючись зі зменшенням радіуса кривої і ростом швидкостей руху поїздів. Інші станційні колії, по яких не планується безупинне пропускання поїздів, можуть розташовуватися на кривих без узвишшя зовнішньої рейки і без перехідних кривих.

На підході до станції, у розв'язках і при розсуненні колій може бути кілька кривих на одній колії. Між початковими точками перехідних кривих, а при їхній відсутності - кругових кривих передбачаються прямі вставки не менш зазначених у табл. 12.1.

На роздільних пунктах, де головні колії розташовані на кривій, для укладання стрілок виділяються прямі ділянки. При цьому перехідні криві проектуються по нормах, передбачених для перегонів, а прямі вставки між кривими - по табл. 12.1.

Таблиця 12.1.

Категорія лінії	Довжина прямих вставок, м, між кривими, спрямованими
	у різні сторони	в одну сторону
I категорії при русі поїздів зі швидкістю
більш 120 км/год	150 (50)	150 (75)
до 120 км/год	75 (30)	100 (50)
II і III категорій	75 (30)	100 (50)
IV категорії	50 (20)

Примітка. У дужках зазначені значення для важких умов.

На станційних коліях, по яких не передбачений безупинне пропускання поїздів, але планується прохід організованих поїздів, слід між зверненими в різні сторони кривими радіусом 250 м і менш проектувати прямі вставки довжиною не менш 15 м. На коліях, де не планується прохід організованих поїздів, зазначені вставки можуть не передбачатися.

Радіуси захрестовинних кривих повинні бути не менш радіуса перевідної кривої стрілочного переводу. Радіуси кривих з’єднувальних і ходових локомотивних колій проектуються не менш 200 м, а у важких умовах – не менш 180 м і на під'їзних коліях до 150 м.

Колії біля платформ і навантажувально-розвантажувальних фронтів укладаються на прямій, а у важких умовах на кривих радіусом не менш 600 м и в особливо важких умовах - не менш 500 м. Колії біля високих пасажирських платформ укладаються на прямій чи на кривій радіусом не менш 1200 м, а в особливо важких умовах - не менш 600 м.

Перед воротами ремонтних стійл локомотивного депо передбачається пряма вставка не менш 25 м. Перед іншими будівлями, вантажно-розвантажувальними фронтами, естакадами пряма вставка до початку кругової кривої повинна бути не менш довжини найбільш довгого вагона, подаваного на ці колії. На коліях, що переулаштовуються, у важких умовах пряма вставка може бути зменшена до 2 м.

Дата добавления: 2014-01-07