Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Свобода особистості




Однією з істотних ознак людського буття, що являє собою необхідну умову існування суспільства виявляє вищу духовну суть людини і цінність людського життя, форму її життєдіяльності є свобода особистості. Забезпечення свободи особистості, тобто стану, адекватного природі людини, її буттєво-екзистенціальному змісту – покликання державної влади в будь-якому суспільстві. З іншого боку, свобода особистості є засобом самокорекції особистістю власного розвитку.

Концептуальне осмислення свободи особистості сягає своїми коренями часів Відродження і Просвітництва, які підняли на щит індивіда, розвиток його духовного світу, ціннісну систему закономірностей руху культурної свідомості. Уявлення про свободу особистості неодноразово змінювалося, наповнювалося субстанціональним змістом, стало предметом спеціального аналізу політико-філософських досліджень зарубіжних і вітчизняних учених.

Так, визначаючи самоцінність людини, Дж. Локк стверджував, що згідно із законами природи всі люди рівні й незалежні, ніхто не може позбавити людину здоров’я, свободи і майна. Саме Дж. Локком була розвинена ідея про “природні права людини”: життя, свободу, незалежність. На думку Дж. Ст. Мілля, цінність держави визначається цінністю її громадян. У доробку Джона Дьюї специфіка свободи особистості розглядається через соціальну значущість людського “Я”, незалежності особистості і репрезентується у формулі: “спільний досвід є найвище благо самореалізації людини”. Для Ф. Хайєка свобода особистості є основоположною і найвищою цінністю, а закони й інститути культивують індивідуальність, творчу сутність особистості. Запорукою свободи особистості в такому контексті є визнання та дотримання законів, зміст яких відповідає природному стану індивіда. На вітчизняному грунті поняття “свобода особистості” розвивали П. Струве, Б. Чичерін, М. Туган-Барановський, І. Франко та ін.

У політико-філософській думці ХХ ст. розробка проблематики свободи особистості не втрачає своєї актуальності, а, навпаки, виявляє різноманітну палітру причетності до найзлободенніших питань сучасності, зокрема до кризових явищ. Згідно з таким підходом держава повинна створювати соціокультурні відносини, які б відкривали простір для реалізації здібностей людини, долати відчужені форми діяльності, сприяти формуванню духовного процесу життя людини взагалі. У такому розумінні свобода особистості – це внутрішня свобода, за якої людина виявляє занепокоєність щодо власної долі як фундаментального виміру людського буття.

Свобода особистості як особливого роду цінність з її буттєво-екзистенціальним станом пов’язана з якісним змістом особистості, вона розкриває волю індивіда до самореалізації, духовного виявлення світу, самодіяльності особи, яка прагне злитися, ототожнитися із творчими основами буття. Головне у свободі особистості – визнання за людиною її унікальності, неповторності, самоцінності. Саме тому в самореалізації особистості та її самодіяльності міститься ключ до вирішення всіх проблем людства.

Свобода особистості як сукупність внутрішніх станів індивіда пов’язана із самоосмисленням свого соціального стану, усвідомленням змісту свого життя, особистої відповідальності за свою долю і долю всієї цивілізації, визнанням абсолютної суверенності “Я”, особистих поглядів, нахилів. Останнє означає, що кожна людина повинна реалізувати свої творчі здібності, знайти духовно-теоретичне підгрунтя, на основі якого може відбутися очищення чуттєвості від сурогатів цивілізації і “репресивної культури”; розкриття світоглядних сенсів нової духовності та світосприймання. Вияв духовної діяльності людини пов’язаний з визволенням індивіда від різного роду перепон і умовностей, які сковують його повсякденну діяльність, від оков зовнішнього пригнічення, усіх форм економічного, політичного і духовного рабства.

В сучасних умовах свобода особистості є мірилом того, яке місце людина посідає у світі, універсальним виміром людського способу буття, засобом реалізації внутрішнього світу людини з її специфічними підходами до понять добра, честі, совісті, справедливості, милосердя, гідності, творчості.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 1184; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.007 сек.