Самоорганізація як грунтовний процес природи та її антиентропійна спрямованість

Головною заслугою синергетики вважається відкриття нею процесів самоорганізації та кооперації в природі - це крок вперед у пізнанні світу. І хоча автори синергетики спочатку помітили явища самоорганізації тільки для окремих фізичних і хімічних процесів, але надалі синергетика була поширена практично скрізь. При цьому всі початкові висновки автоматично були перенесені на нові області. В результаті, все наше життя стала нестійкою, а основним фактором її еволюції стала випадковість. Разом з тим аналіз показує, що самоорганізація - це не кооперація під впливом випадкових чинників в стані нестійкості, а процеси, причини яких закладені в природі. Ці процеси відбуваються на всіх рівнях ієрархії Всесвіту і забезпечуються всіма діючими в ній законами і силами.

Самоорганізація проявляється на рівні живої клітини, тканин, утворених з клітин, на рівні органів, систем органів, що виконують певні функції організму, і, нарешті, всього організму в цілому. Не тільки одного організму, а й усієї популяції в цілому.

Як приклад можна привести регулювання чисельності популяції у тварин. При надмірному збільшенні популяції спостерігається ослаблення особин через брак їжі, появи хвороб, хижаків та інших факторів, які регулюють чисельність, доводячи її до оптимального розміру. Те ж можна сказати і щодо до людства. В останні десятиліття набули поширення гомосексуалізм і наркоманія, які ведуть до виродження людства. І тут же з'являється СНІД, жертвами якого стають в першу чергу ці люди.

Розглянуті вище приклади показують, що хоча такі регулюючі чинники, як, наприклад, віруси нових хвороб та ін, виявляються матеріально, але самі вони є проявами Вищих законів, які не можна вивести із законів існування матерії.

У неживій природі ми також бачимо принципи самоорганізації на всіх рівнях. На мікрорівнях це виявляється в законах, за якими існують елементарні частинки, атоми і молекули, за якими вони взаємодіють і створюють складні структури матерії. Хімічні реакції - це процеси самоорганізації на атомно-молекулярному рівні. На макрорівнях самоорганізація проявляється в законах виникнення, розвитку та взаємодії планет, зірок, галактик та інших космічних утворень. І, нарешті, самий вищий рівень самоорганізації - це сукупність всіх законів і сил, які забезпечують еволюцію.

Наука покликана не просто збирати фактичний матеріал, але й прагнути створити цілісну картину світу, цілісний світогляд. Хімік Дмитро Іванович Менделєєв (1834-1907) вперше упорядкував різноманіття існуючих у природі речовин, створивши періодичну систему хімічних елементів. У сучасній атомній фізиці періодична система Менделєєва може вважатися втіленням основного закону будови атомів. У біології, відповідно до відкритих їм законами, відбувається передача від покоління до покоління спадкових ознак при схрещуванні, наприклад, рослин з різним забарвленням квіток або при виведенні нової породи собак. Вже в наш час були виявлені хімічні механізми такої передачі, яка відбувається завдяки гігантським молекулам дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК).

Таким чином, людство невпинно шукає і знаходить все нові й нові закони, єдині для всіх відбуваються в природі. У той час як явища найрізноманітнішого властивості зусиллями вчених зводяться, нарешті, воєдино як прояви деяких законів природи, дослідники виявляють абсолютно нові факти, що стосуються ще більш складних явищ, і часом наука виявляється близька до повного поховання під лавиною видобуваються вченими відомостей. Звідси - нескінченна гонка, боротьба між потоком нових фактів і прагненням учених ці факти систематизувати, зрозуміти і співвіднести з дією єдиних законів світобудови.

Самоорганізація - це основний закон природи, це - механізм управління процесами, що відбуваються на всіх рівнях, спрямований на виникнення і підтримку процесів, пов'язаних з утворенням нових більш високоорганізованих форм і структур, передбачених еволюцією, і придушенням процесів, які знаходяться в стороні від еволюції, протидіють їй. Всі ці сили і закони, механізми управління, закладені в природі, не мають сенсу, якщо спочатку розвиток всього Всесвіту випадково, не має Вищої Мети і забезпечує її Програми.

Про співвідношення синергетики і самоорганізації цілком визначено, що зміст, на яке вони поширюються, і закладені в них ідеї невідривні один від одного. Вони ж мають і відмінності. Тому синергетику як концепцію самоорганізації слід розглядати в сенсі взаємного звуження цих понять на області їх перетину. Ефект самоорганізації є суттєвим, але, тим не менш, одним з компонентів, що характеризують синергетику, і саме цей компонент додає виділений сенсу всьому поняття синергетики і, як правило, є найбільш істотним і становлять найбільший інтерес.

Дата добавления: 2014-01-07