Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Ерозійна діяльність підземних вод

Карст – явище та процеси хімічного і частково механічного впливу поверхневих та підземних вод на розчинні гірські породи. Прояви карсту найпоширеніші у вапняках, доломітах, гіпсах, ангідритах, кам’яній та калійній солях. В результаті дії карстових процесів виникають поверхневі та підземні карстові форми рельєфу, карстові порожнини, а також утворюються карстові відклади.

У районах розповсюдження мінералів з найлегшою розчинною здатністю вода, проникаючи по порах та тріщинах, розчиняє окремі зерна мінералів і після встановлення наскрізного стоку виносить їх у розчиненому вигляді. Процеси розчинення мінералів повторюються багаторазово, аж поки в гірському масиві не утвориться ціла система з’єднаних порожнин і каналів, які в подальшому збільшуються до значних розмірів. Так виникають карстові печери.

Передумовами розвитку карстових процесів є наявність рухомої агресивної води й порова або тріщинна водопроникність розчинних гірських порід.

Карстові підземні води живляться за рахунок інфільтрації та конденсації в голому карсті та інфільтрації й інфлюації – у покритому. Питома вага джерел живлення залежить від пори року. Карстові води містяться в порових, тріщинних, кавернових і мішаних колекторах. Основними типами гідрогеологічних резервуарів у карстових районах є карстові басейни та карстові масиви.

За потужністю гірських порід, що піддаються карстуванню, та глибиною залягання карстових підземних порожнин розрізняють глибокий і неглибокий карсти. Залежно від ступеня покриття гірських порід, які карстуються, грунтами, розсипчастими утвореннями або нерозчинними скельними породами виділяють задернований, покритий, броньований та похований (викопний) карсти. Карст з відсутнім грунтово-рослинним покривом називається голим.

Карстові печери іноді досягають надзвичайно великих розмірів. Вони широко відомі в США, Україні, Росії, Франції, Італії, Угорщині, Югославії та інших країнах. Значна кількість печер (більше сотні) міститься в кавернозних вапняках, які складають плато Кентуккі у США. Тут розташована Мамонтова печера, яка складається з 5 ярусів, каналів і гротів загальною протяжністю понад 300 км. В печері протікають три ріки з 8 водоспадами. Тут розташовано три підземних озера. Вся ця підземна гідросистема пов’язана з наземною річкою Грін-Рівер.

В Європі великі печери, довжина яких досягає 40-60 км, відомі в Швейцарії (Хельхох) і Австрії (Айсрізенвельт). Великі печери зустрічаються в Угорщині, Югославії, ФРН.

В межах України розвинуті всі типи карсту. Карстовими процесами охоплено близько 30% території країни. Тут виділено 14 карстових областей і 55 районів. Поверхневі карстові форми рельєфу поширені практично в усіх областях, а підземні відомі лише в 10 карстових областях і 34 карстових районах. Площа карстових областей змінюється від 0,12 до 45 тис. км2. Загальна площа карстових областей України становить 2065 км2. Найбільшими в межах України є Гірсько-Кримська та Подільсько-Буковинська карстові області.

Гірсько-Кримська карстова область розміщена на Головному пасмі Кримських гір із загальною площею 1200 км2. Загалом для неї характерний вапняковий карст, переважно голий і задернований. Загальна потужність вапняків змінюється від 100-200 м до 1-1,3 км. Утворення карсту пов’язане з місцевим стоком. Поверхневі карстові форми представлені майже всіма різновидами, численними карстовими лійками, розташованими на площі 342 км2.

Подільсько-Буковинська карстова область охоплює західні схили Подільської височини і Розточчя. В породах переважно неогенового і крейдового віку поширений платформовий покритий, задернований і голий карст сульфатного і карбонатного типу. Серед поверхневих карстових форм переважають лійки, часто з понорами, карстові котловини, озера, давні долини.

Відомо понад 130 карстових печер, переважно у лівобережному Придністров’ї і межиріччі Дністер–Прут. Більшість печер, у тому числі найбільші, розвідані у 15-30-метровій гіпсовій товщі, невеликі печери є у вапняках та пісковиках. Сумарна протяжність 11 гіпсових печер – 412 км, п’ять з них є найдовшими у світі.

В Подільсько-Буковинській карстовій області знаходяться дві найдовші у світі печери – Оптимістична та Озерна.

Карстова печера Оптимістична – найдовша у світі гіпсова печера-лабіринт. Протяжність її досягає 165 км, площа – 215 км2, об’єм – 500 тис. м3.

Карстова печера Озерна має протяжність 107 км і займає друге місце у світі за довжиною. Площа її складає 312 тис. м2, а об’єм – 646 тис. м3.

Для поверхневих площ розвитку карсту характерні мілкі борозни і заглиблення карри – замкнуті пониження у вигляді воронок, котловин, сліпих ярів і долин. Найтиповішими є конічні, котло- і блюдцеподібні або у вигляді ям неправильної форми воронки діаметром від 1 до 200 метрів і більше і глибиною від 0,5 до 50 м, а іноді й значно глибші. На дні воронок та інших заглиблень зустрічаються водопоглинаючі отвори – понори, які часто є початком шахт або колодязів, прірв, що досягають глибини понад 1000 м. Найглибшу прірву Жан-Бернар виявлено в Альпах (Франція), максимальна глибина якої становить 1410 м. Змикаючись між собою, понори утворюють більш великі форми поверхневого карсту – котловини і провалля. Останні також можуть виникнути в результаті провалу покрівлі печер. В рельєфі провалля виділяються своїми великими розмірами, мають вигляд замкнутих западин з крутими бортами і відносно плоским дном. Часто такі депресії заповнюються водою, утворюючи карстові озера.

Території розвитку карстових процесів надзвичайно небезпечні для промислового та цивільного будівництва. Карстові процеси ускладнюють промислове, житлове і транспортне будівництво, спорудження гідроелектростанцій, водосховищ та ін. При видобутку корисних копалин в закарстованих масивах особливу увагу необхідно приділяти вибору системи розробки родовищ, водному режиму тощо.

В районах розвитку карсту застосовуються різні способи протикарстової меліорації. Сюди належать регулювання поверхневого і підземного стоків, тампонування карстових порожнин шляхом нагнітання цементного, глинистого і бітумного розчинів, спеціального обладнання і спорудження (фундаменти з врахуванням специфіки території, армування, обмеження поверховості та щільності забудови), будівництво протифільтраційних перегородок та ін.

 

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Типи підземних вод | Акумуляційна діяльність підземних вод
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 448; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.011 сек.