Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

HyperText Markup Language




HyperText Markup Language (HTML) — це мова маркерів, що використовується для створення гіпертекстових документів для Веб і яка дозволяє створювати гіпертекстові зв’язки, заповнювати форми, включати малюнки, які можна вибирати мишкою, тощо.

Написання HTML документа включає такі два аспекти, як технічний (правильне конструювання HTMLдокумента) і дизайнерський (візуальне представлення документа). Перший аспект пов'язаний зі знанням основ мови HTML і правил конструювання HTML документа. Другий аспект пов’язаний зі смаком розробника HTML документа, а також з досвідом роботи з іншими зразковими HTML документами.


3.20. Поняття Веб юзабіліті (WEB — usability): Що таке юзабіліті інженірінг (usability engineering)?

Юзабіліті інженірінг — це прикладна дисципліна, яка досліджує і допомагає врахувати при розробці продукту — наприклад, веб-сайта або програми — так званий людський фактор, тобто психологічні, соціальні, фізіологічні та інші особливості користувачів продукту. Ціль юзабіліті — зробити продукт максимально доступним, зручним, комфортним, корисним та ефективним, тобто максимально підвищити споживчі властивості продукту, його якість і конкурентоздатність.

Оскільки фахівець з веб-юзабіліті (далі будемо його називати просто юзабіліст, або юзабіліті-інженер, або ю-інженер) має враховувати людський фактор, то освіта у нього має бу­ти, безсумнівно, гуманітарна — зі сфери прикладних наук про людину. Ідеальний варіант — це має бути фахівець з інженерної психології або ергономікі. Прикладні антропологи, етнографи і соціологи також можуть виконувати окремі роботи, пов'язані з юзабіліті-дослідженнями.

З іншого боку, оскільки дана спеціальність все-таки інженерна, юзабіліст повинен добре розбиратися в сучасних технологіях виробництва програмного забезпечення, розуміти основи створюваної інформаційної архітектури, бути на „ти” з комп’ютером і вміти розмовляти з розробниками на їх мові.

3.21. Роль юзабіліті-інженера в процесі проектування Веб-сайта

Юзабіліті-інженер відіграє роль свого роду „моста” між програмістом і користувачем, веб-дизайнером і відвідувачем сайта.

Юзабіліст досліджує діяльність користувача ще на етапі предпроектного аналізу. Він формалізує завдання користувача у вигляді алгоритмів або описів бізнес-процедур. Для подібного роду досліджень юзабілісту необходимо володіти методами збору і аналізу інформації про предметну область, про користувача, його діяльность та його робоче оточення. Це так звані польові методи дослідження інтерв’ю, анкетування, опитування, спостереження та ін.

Наступне завдання юзабіліста — трансформація описаних процедур спочатку в концептуальну схему інтерфейсу користувача, потім у специфікації для програмістів і дизайнерів і, нарешті, у розробку посібників і стандартів з проектування.

На етапі детального проектування юзабіліст створює макети (прототипи) інтерфейсу користувача, готує ескізи екранних форм, визначає формати відображення, навігацію, структуру меню, техніку і засоби взаємодії користувача з продуктом і багато чого іншого. Подібна робота вимагає як володіння технічними засобами для розробки подібних прототипів, так і знання безлічі ергономічних вимог і рекомендацій із проектування інтерфейсів користувачів. Підготовлені макети разом зі специфікаціями передаються розробникам, що будуть втілювати інтерфейс користувача у життя.

Для того, щоб оперативно випробувати розроблювальні макети на майбутніх реальних користувачах, юзабіліті-інженер може використовувати техніку швидкого створення прототипу (rapid prototyping). Вона дає йому можливість на підставі результатів проведених експериментів (usability testing) внести необхідні корективи в проект ще до початку реалізації інтерфейсу користувача.

На етапі тестування (як внутрішнього, так і зовнішнього) юзабіліст проводить повноцінну ергономічну експертизу проекту, що організується за участю як реальних користувачів, так і експертів з ергономіки. У ході цієї експертизи дається оцінка таким важливим споживчим критеріям, як зручність інтерфейсу користувача, ефективність вирішення завдань користувачів, продуктивність роботи і суб’єктивне задоволення користувача, а також ряд інших. Поряд з якісними оцінками, результатом ергономічної експертизи є перелік модифікацій, рекомендацій та проектних рішень, що покликані виявити ергономічні протиріччя і підвищити юзабіліті-якість продукту.

Нарешті, на етапі супроводження проекту юзабіліті-інженер організує збір і аналіз відгуків користувачів про якість роботи створеної системи. Практичний досвід, накопичений У ході розробки, він фіксує у відповідних проектних документах — посібниках і стандартах з юзабіліті-проектування.

Виявляється, що в Україні юзабіліті-фахівець — професія рідка. З одного боку, професія дефіцитна (грамотних фахівців одиниці), а з іншого боку — „не розкручена”, що не користується попитом.

Щоб переконатися в цьому, досить порівняти попит та пропозиції на закордонній дошці оголошень www.ida.liu.se/~miker/hci/jobs або на сайті професійної асоціації юзабілістів www.upassoc.org/html/job_bank.html з попитом та пропозицією на єдиній російській біржі (в Україні такої немає), що котирує юзабілістів, www.job.design.ru.

Які ж причини такого положення?

1. Фінансові. Ергономіка — річ дорога. Тримати юзабіліста в штаті (тим більше команду юзабілістів) далеко не кожній команді, яка виконує проект, по кишені. Багато проектів створюються за принципом „Аби працювало”. Ефект від поліпшення споживчих якостей продукту не є очевидним, він важко вимірюється, тому часто розробники заощаджують на цьому.

2. Культурні. На жаль у нас не прийнято піклуватися про клієнта. Часто переважає психологія „Нехай користувач мучиться — адже це йому потрібно. А розробники виконують свою роботу формально, по мінімуму”.

3. Технологічне відставання. Згідно технології виробництва, фахівець з юзабіліті, за замовчуванням, включається в проект, що розробляється. Важливість в цьому людського фактора не заперечується. Проблема в тому, що виробництво програмного забезпечення в Україні тільки починає виростати з „дитячих штанців”, багато проектів розробляються кустарно, келійно. Перехід від кустарного виробництва до масовоіндустріального створить попит на даних фахівців, а у відповідь виникне і пропозиція.

Як ми бачимо, усі три проблеми легко вирішуються, для цього необхідний час. Обсяги виробництва і технології будуть рости і через кілька років в Україні наступить бум попиту на юзабіліті-послуги.

За кордоном є кілька великих професійних співтовариств, що поєднують десятки тисяч фахівців в сфері ергономіки і юзабіліті, наприклад Usability Professional's Association (www.upassoc.org). Фахівці організують конференції, навчання, розробляють стандарти, методологію проектування, організують біржу праці, професійне спілкування і т. ін. Професіонали спілкуються на форумі, організовують очні семінари та курси підвищення кваліфікації, обмінюються знаннями, розміщують статті, ведуть освітню і агітаційну діяльність з ліквідації юзабіліті-безграмотності. Сайт www.usability.ru є місцем, навколо якого формується професійне співтовариство російських юзабілістів.

3.22. Пошук інформації в Інтернеті

Обсяги і темпи росту Веб-ресурсів вражають уяву. Швидкий та інтенсивний розвиток Інтернету породив ряд парадоксів, основний з яких такий: експонентний ріст обсягів інформації в Інтернеті приводить одночасно і до ускладнення пошуку дійсно необхідної інформації, і все більшої актуальності цього процесу. Іншими словами, даних усе більше, а знайти їх все складніше.

Зараз навіть за самих витончених методів побудови пошукових запросів могутні пошукові системи видають часом сотні, а іноді й тисячі посилань. У цих випадках високий рівень інформаційного „шуму” (тобто документів, формально релевантних, але не відповідних інформаційним потребам користувача) знижує ефективність наявних механізмів пошуку.

Цілком резонно виникає питання, як конкретному користувачу знайти та відібрати в мережі необхідні дані?

Існує кілька тактичних підходів.

Перший з них умовно називається „серфінгом”.

Зачепивши одну з Веб-сторінок, адреса якої була відома, можна пройти по посиланням з цієї сторінки на будь-яку глибину, намагаючись задовольнити свої інформаційні потреби. Варіант досить розповсюджений, однак його навряд чи можна вважати оптимальним.

Другий підхід, прийнято називати „браузингом”.

Це розширення серфінгу в тім сенсі, що користувач використовує Інтернет каталог, як стартову сторінку, тобто один з Веб-серверів, на якому представлена класифікація мережевих ресурсів і знаходяться відповідні гіпертекстові посилання.

Третій підхід складається у використанні мережевих інформаційно-пошукових систем.

Інформаційно-пошуковою системою називається програма, що дозволяє швидко знайти потрібну інформацію в базі даних.

У цьому випадку користувач може самостійно з клавіатури свого комп’ютера вводити запити в інтерактивному режимі, аналізувати результати пошуку, здійснювати переходи до необхідних ресурсів.

Саме третій підхід, тобто виявлення необхідних відомостей в Інтернеті за допомогою спеціальних пошукових засобів, найкращий для знаходження необхідних даних у мережі. У рамках цього підходу для запобігання інформаційного шуму широке поширення одержала практика звуження області пошуку до деякого прийнятного рівня шляхом підключення різних фільтрів на стадії побудови запиту. З цією метою, як правило, використовуються багаторівневі тематичні класифікатори. Деякі системи дозволяють користувачеві задавати додаткові параметри — діапазони дат документів, доменні імена посилань і т. ін. За установки такого роду фільтрів, пошук здійснюється на підмножині документів, що задовольняють заданим умовам. Як і за другого підходу (але не так явно), проблема полягає в тому, що класифікатори будуються розробниками пошукових систем, відповідно до їх суб'єктивних представлень про приналежність конкретного документа до певної рубрики, що далеко не завжди збігається з представленнями користувача.

3.23. Запит для інформаційно-пошукових систем

При виконанні пошуку в Інтернеті центральним завданням користувача є побудова запиту.

1. Практично у всіх інформаційно-пошукових системах застосовується метод ключових слів. А саме, відбираються документи, що містять (або ж не містять) слова, зазначені в запиті, або їх визначені сполучення. При цьому найчастіше практично неможливо зафіксувати семантичні характеристики документа, але саме вони, у кінцевому рахунку, визначають його істінну релевантність. Наприклад, у документі, присвяченому шаховій темі, саме слово „шахи” може бути відсутнім, зате воно може фігурувати як метафора в політичному памфлеті. Навіть проблема синонімів (з погляду комп’ютера „футболіст” і „гравець у футбол” є різними інформаційними елементами) ефективно вирішується далеко не у всіх інформаційно-пошукових системах. У той же час, за запитом „коза” користувач цілком може одержати посилання з зоології, з сільського господарства, з історії мафії („Коза Ностра”), а також на роман Д. Дефо „Робінзон Крузо” у повному обсязі.

2. Крім проблеми інформаційного шуму, важливу роль у технології пошуку відіграє повнота інформації.

Практика показує, що за допомогою однієї пошукової системи можна знайти не більш третини розміщених у Веб-просторі документів. Причому, як це на перший погляд не парадоксально, російський та український сегменти Веб-простору представлені на пошукових серверах значно повніше, що пояснюється їх відносно невеликими інформаційними обсягами і наповненням.

3.24. Можливості інформаційно-пошукових систем

1. Пошук за словом, усіканнями і словоформами

Усі пошукові системи забезпечують пошук хоча б по одному слову. Засоби навігації в Інтернеті, що не забезпечують такого пошуку, називаються інакше — каталогами, колекціями посилань і т. ін. Інакше справа стоїть з усіканнями слів. Наприклад, система InfoSeek розглядає всі слова запиту як праві усікання. У деяких відомих системах можливість пошуку за усіканням просто не реалізована (наприклад, Lycos). Однак у більшості систем (наприклад, AltaVista, Rambler) для маскування правого усікання слова досить поставити символ «*».

Пошук за словоформами є результатом серйозного лінгвістичного аналізу і реалізований, наприклад, у двох російськомовних системах „Апорт” і Яндекс. У системі „Апорт” граматична форма слова в запиті особливого значення не має — воно зберігається в базі даних у всіх своїх формах. У цій системі запит „ребенок шел” еквівалентно запитові „дети идут”.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 457; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.021 сек.