Національна і глобальна екологічна політика

Самостійно перелік документів, які страховик повинен подати для отримання ліцензії.

Національна екополітика спрямована на розв‘язання екологічних проблем у межах окремої країни. Але багато питань охорони середовища, раціонального природовикористання і екологічної безпеки неможливо розв‘язати у рамках окремих країн. Тому поряд з національною екополітикою, розвиваються міжнародна регіональна екополітика (пошук шляхів розв‘язання великих регіональних екологічних проблем, наприклад, захисту масштабних природних комплексів – морів, гірських систем, басейнів рік; допомога відсталим країнам регіону у розв‘язанні екологічних питань; транзитне перенесення забруднення та ін.) і глобальна екополітика (розв‘язання екологічних питань планетарного масштабу – потепління клімату внаслідок забруднення, руйнування озонового екрану, створення еталонних біосферних резерватів, планетарного моніторингу та багато інших; вироблення міжнародних угод і конвенцій, що є обов‘язковими до виконання і – регулюють міжнародні стосунки у сфері використання світових ресурсів, у сфері зменшення загальних рівнів забруднення та ін.).

Міжнародне співробітництво у галузі охорони навколишнього природного середовища займає одне з важливих місць у зовнішньополітичному курсі України. Українська держава з перших днів незалежності бере активну участь у міжнародних природоохоронних заходах та реалізації екологічних програм і проектів. Сьогодні вона є учасницею понад 20 міжнародних конвенцій, пов'язаних з охороною навколишнього середовища, а також понад 10 двосторонніх угод у цій галузі. Їх кількість у найближчі роки, без сумніву, збільшиться, оскільки існує низка конвенцій, приєднання до яких нашої країни має істотне політичне значення в галузі охорони навколишнього природного середовища, використання та відтворення природних ресурсів. Важливими документами в міжнародних природоохоронних відносинах є Всесвітня хартія охорони природи, котра проголосила та взяла під захист право всіх форм життя на виживання; Конвенція про заборону воєнного та ворожого використання засобів впливу на природне середовище; Декларація про оточуюче людину середовище, котра є зведенням основних принципів міжнародного співробітництва; Конвенція про зміну клімату; Конвенція про біологічну різноманітність, Конвенція про боротьбу зі спустелюванням. Особливе значення має головний документ, прийнятий ЮНСЕД — "Порядок денний на XXI століття**

Основні принципи програми дій на ХХІ століття (матеріали всесвітнього екологічного форуму в Ріо-де Жанейро).

- люди мають право на здорове і плідне життя у гармонії з Природою;

- розвиток на благо нинішнього покоління не повинен завдавати шкоди інтересам розвитку майбутніх поколінь і навколишньому середовищу;

— держави мають суверенне право розробляти свої власні ресурси, але не завдаючи шкоди навколишньому середовищу за межами їхніх кордонів;

— викорінення бідності та нерівності умов життя в різни х частинах світу необхідне для забезпечення сталого розвитку 1 задоволення потреб більшості населення;

— держави співробітничають з метою збереження, захис­ту і відновлення цілісності екосистем Землі;

— держави мають розвивати і заохочувати поширення інформованості, а також участь населення шляхом надання широкого доступу до екологічної інформації;

— держави приймають ефективні національні закони з охорони навколишнього середовища;

— екологічна політика не повинна використовуватися для невиправданого обмеження міжнародної торгівлі;

— той, хто забруднює навколишнє середовище, повинен нести фінансову відповідальність за це забруднення;

— держави повідомляють одна одну про стихійні лиха або діяльність, що може мати шкідливі транскордонні наслідки;

— війна неминуче справляє руйнівну дію на процес ста­лого розвитку. Мир, розвиток та охорона навколишнього се­редовища взаємозалежні і неподільні.

Інтеграція нашої країни у світове співтовариство сприяла міжнародній економічній, технічній та експертній допомозі. Так, відповідно до Закону "Про природно-заповідний фонд України" від 26 листопада 1993 року видано Указ Президента України "Про біосферні заповідники", яким затверджено перелік біосферних заповідників в Україні, що внесені Бюро міжнародної координаційної ради з програми ЮНЕСКО "Людина та біосфера" до міжнародної мережі біосферних заповідників. Станом на листопад 1993 року таких заповідників було три: Асканія-Нова (Херсонська обл.), Чорноморський (Херсонська, Миколаївська обл.), Карпатський (Закарпатська обл.). Міністерству закордонних справ України і Академії наук України доручено підготувати матеріали, необхідні для підписання угоди з Республікою Польща та Словацькою Республікою про створення міжнародного біосферного заповідника "Східні Карпати".

Таким чином, екологічна проблематика все частіше виходить на перше місце в міжнародних відносинах. Першочерговим завданням сьогодення в Україні є приведення національного законодавства у відповідність з існуючими нормами міжнародного права і забезпечення того, щоб нові законодавчі акти молодої незалежної держави узгоджувались з міжнародними вимогами.

У майбутньому Україна розширюватиме свою міжнародну активність у напрямі співробітництва з такими організаціями, як ЮНЕП, МАГАТЕ, Комісія Сталого Розвитку, Глобальний Екологічний фонд та ін., співпрацюватиме у виконанні міжнародних програм з Охорони Чорного моря, Дунаю, Карпат, з проблем утилізації відходів, водного та повітряного перенесення забруднень та ін.

Дата добавления: 2014-01-07