Становлення пенітенціарної системи в США

Вступ

Висновок

Міжнародне співробітництво з проблем виконання покарань та його періодизація. Міжнародні тюремні конгреси та їх рішення.

Становлення системи виконання покарань у Великій Британії.

Становлення пенітенціарної системи в США.

Вступ

ПЛАН ЛЕКЦІЇ

МЕТА ЛЕКЦІЇ:формування загального уявлення про процес становлення зарубіжних пенітенціарних систем.

ЗАВДАННЯ ЛЕКЦІЇ:

- ознайомити з процесом становлення пенітенціарної системи в США

- визначити основні етапи становлення системи виконання покарань у Великій Британії;

- висвітлити міжнародне співробітництво з проблем виконання покарань та його періодизацію;

- охарактеризувати діяльність міжнародних тюремних конгресів та їх рішення.

Література

Як місце попереднього ув'язнення, в'язниця існувала з давніх часів. В'язниці використовувалися переважно для тимчасового тримання злочинців, полонених, рабів та боржників.

Як зазначає Ю. Чакубаш, місця ув'язнення використовували для реалізації таких завдань: 1) для тимчасового тримання злочин¬ців до моменту проголошення вироку до покарання, яке не було пов'язане з позбавленням волі (для загального населення); 2) для тримання заможних і титулованих осіб з метою виконання вироку у виді позбавлення волі; 3) для тимчасового тримання політичних заручників або заможних військовополонених з метою отримання викупу або здійснення рівноцінного обміну; 4) для тримання політичних супротивників титулованих осіб, факт перебування яких на свободі призвів би до політичної нестабільності в державі; 5) для тримання боржників з різних прошарків населення до моменту виплати боргу.[1] Сучасною в'язниця є лише упродовж останніх двох століть. Серед формально-проголошеними цілей пенітенціарної системи чільне місце посідає виправлення та ресоціалізація засуджених. Саме сучасна пенітенціарна школа, за висловленням видатного італійського кримінолога Енріко Феррі, відображає наявність трьох елементів: 1) ізоляція; 2) праця; 3) освіта (зокрема, релігійна).[2] Розглянемо як вібувався процес становлення сучасних зарубіжних пенітенціарних систем.

Сполучені Штати Америки внесли вагомий вклад у світовий розвиток пенітенціарної системи в XVIII — XIX століттях. У ряді країн були впроваджені в практику виконання покарань Пенсільванська і Оборнська системи.

Пенсільванська (Філадельфійська) тюремна система. У 1876 р. у Філадельфії (США, штат Пенсільванія) була відкрита тюрма із системою одиночного ув'язнення, яка називалася пенітенціарій. Засобами виправного впливу в цій тюрмі були визначені жорстка ізоляція злочинців в одиночних камерах, режим мовчання і тиші, одиночна праця в камері і читання релігійної літератури. Цілями тюремного ув'язнення називалися духовне відродження злочинця і спеціальна превенція.

За таким же зразком створювалися тюрми й у ряді інших міст і штатів США. Там же, у Філадельфії, в 1829 р. була побудована тюрма нового, модернізованого, типу, що дістала назву "Вишневий пагорб". Тюрма мала сім камерних блоків, що розходилися від одного загального центру, як спиці в колесі. До кожного блока примикав дворик для прогулянок, розбитий на маленькі ізольовані ділянки, що відповідали кількості одиночних камер. Персонал тюрми повинен був також дотримуватися абсолютної тиші і не вступати в розмови з ув'язненими.

За своєю архітектурою ця тюрма стала зразком для будівництва інших тюрем, причому не лише в Америці, ай в європейських країнах — Росії, Німеччині, Франції (у Берліні — Маобіт, Сенжиль — у Брюсселі, "Хрести" — у Санкт-Петербурзі, Мацас — у Франції).

Оборнська тюремна система. У 1816 р. у м. Оборн (США, штат Нью-Йорк) була побудована тюрма, яка за своїми цілями і завданнями була аналогічна пенсільванській. У тюрмі була введена система мішаного ув'язнення: засуджені вдень працювали в загальних майстернях, а на ніч та інший неробочий час розселялися в одиночні камери.

Система реформаторіїв. Реформаторій (перетворення, поліпшення), власне, містив у собі дві ідеї: ідею перетворення, зміни самої тюремної системи та ідею виправлення (реформації) злочинців, які в них перебувають. При цьому в основу виправлення покладається так звана прогресивна система обліку й оцінки поведінки ув'язненого, яка спонукує його до самовиправлення.

З середини 70-х років XIX сторіччя в США спочатку в Нью-Йорку, а потім і в інших штатах почали виникати особливі тюрми реформатори. Перший такий реформаторій був відкритий у м. Зль-Майре (штат Нью-Йорк) у 1876 р.

Важливою ознакою реформаторію є поділ ув'язнених на класифікаційні групи залежно від виправлення і переведення з однієї групи до іншої. Усіх засуджених поділяють на три класи. Засуджені у вищому класі можуть бути достроково звільнені. Особливу групу складають так звані невиправні, котрі утримуються в одиночних камерах без виведення на роботу. Таких осіб намагаються перевести з реформаторію до звичайної тюрми з одиночним ув'язненням.

Іншою ознакою реформаторію є система стимулів і пільг, яка спонукає засуджених "виправлятися". Ці стимули диференціюються згідно з тим, до якого класу-розряду належить той чи інший засуджений. Існує марочна система, що "регулює" усі ці переходи з класу в клас та надання пільг.

Особливістю реформаторію є також проведення різних занять із засудженими: шкільних, ремісно-професійних, гімнастичних, військових.

Дата добавления: 2014-01-07