Структура спілкування

В єдиному процесі спілкування можна виділити три взаємопов'язані сторони: комунікативну (передача інформації), інтерактивну (взаємодія) і перцептивну (взаємосприймання).

І. Коли говорять про комунікативну сторону спілкування, то мають на увазі той факт, що в спільній діяльності люди обмінюються уявленнями, інтересами, ідеями, настроями, почуттями, установками тобто інформацією. Людська комунікація має свою специфіку,тому що в умовах людського спілкування інформація не лише передається, а й формується, уточнюється, розвивається. Обмін інформацією між двома особистостями має суб'єкт-суб'єктний характер: посилаючи інформацію, ми орієнтуємось на іншого суб'єкта, враховуємо ЙОГО ЦІЛІ, МОТИВИ, установки, одержуємо нову інформацію, тобто

прагнемо виразити загальний смисл, а це можливо лише за умови, що інформація не просто прийнята, а й зрозуміла, осмислена. Тому в кожному комунікативному процесі реально представлені діяльність, спілкування і пізнання. Взаєморозуміння можливе лише за наявності єдиної системи значень для всіх членів групи (так зва­ного "тезаурусу"). При цьому мають на увазі не лише розуміння значення слів, а й розуміння значення ситуації. Відомо, що пряме висловлювання і його розуміння не завжди збігаються. Окрім того, в умовах людської комунікації можуть виникати абсолютно специ­фічні бар'єри, пов'язані з соціальними, політичними, релігійними, професійними обмеженнями або з індивідуальними психологічними особливостями тих, хто спілкується (сором'язливість, некомуніка­бельність, ворожість, недовіра тощо).

ІІ. Спілкування як міжособистісна взаємодія являє собою сукупність зв'язків між людьми і взаємовпливів, які виникають і закріплюють­ся в процесі їх спільної життєдіяльності. Регулятором цих зв'язків є суспільні соціальні норми, порушення яких приводить в дію ме­ханізми соціального контролю (несхвалення, осуд, покарання).

Очікуваний від людини спосіб поведінки залежно від її статусу чи позиції в суспільстві називають роллю. Ролі бувають:

- соціальними — визначаються об'єктивними соціальними відноси­нами;

- міжособистісними — залежать від місця людини в системі міжо­собистісних відносин;

- внутрішньогруповими — суддя, арбітр, опікун та ін.;

- індивідуальними — визначаються власними очікуваннями та ви­могами до себе особистості. Кожна людина виконує набір різних ролей. Взаємодія людей ре­гулюється рольовими очікуваннями. Умовою безконфліктного спілкування є відповідність його учасників взаємним рольовим очікуванням.

ІІІ. Перцептивний компонент спілкування — це сприймання, розу­міння і оцінка людини людиною. Сприймання іншої людини озна­чає співвіднесення її зовнішніх ознак з її особистісними характерис­тиками і інтерпретацію на цій основі її вчинків. Процес переходу міжособистісного сприймання в розуміння і в оцінку іншої людини є особистісним психологічним завданням.

У процесі розуміння людини виокремлюють два рівні. На пер­шому відбувається усвідомлення цілей, мотивів, настанов іншої лю­дини. Другий рівень взаєморозуміння характеризується здатністю прийняти цілі, мотиви, настанови іншої людини, як свої власні. Точність міжособистісної перцепції зумовлена такими чинниками: 1) чим краще, точніше людина знає себе, тим краще і точніше во­на може сприйняти іншого; 2) чим більше особистостей знає люди­на, тим краще вона може зрозуміти конкретну особу; 3) тільки за доброзичливого ставлення одна людина може краще пізнати іншу.

Механізмами міжособистісного сприймання є:

- ідентифікація — спосіб розуміння іншої людини через усвідомле­не чи неусвідомлене ототожнювання її з собою;

- рефлексія — усвідомлення суб'єктом, як він сприймається і оці­нюється іншими індивідами або спільностями;

- емпатія — здатність проникати в психічний стан іншої людини та спрямованість емоційного відгуку на її проблеми (співпереживання, співчуття).

У сприйманні людини людиною виявляються стереотипи. Стереотип — це відносно стійкий і спрощений образ об'єкта, який складається в умовах недостатньої інформації або є результатом узагальнення власного досвіду особистості. Стереотипи сприймання можуть відігравати як позитивну, так і негативну роль. Щоб подолати недоліки сприймання в учня, вчитель повинен добре вивчити дитину, вміти поставити себе на її місце, володіти психологічною культурою спілкування.

Дата добавления: 2014-01-07