Особливості етнічної анімації

Останнім часом все більшої популярності серед туристів набуває етнічний туризм. Це пояснюється тим, що автентична культура народів, відступаючи під тиском науково-технічного прогресу та глобальної урбанізації, стає раритетним явищем. Між тим інтерес до цієї культури збільшується. Людей, що на якийсь проміжок часу відірвалися від своїх коренів, знову починають хвилювати питання ідентифікації себе з народом, з його глибинною культурою. Зрозумівши свої внутрішньокультурні процеси, людина відчуває потребу у пізнанні культур інших народів.

Етнічну культуру можна порівняти з унікальними екосистемами, які зберігаються переважно на природоохоронних територіях.

Унікальні етносистеми теж стають важкодоступними і потребують уваги до себе з боку державних, регіональних, місцевих органів влади, громадських, культурологічних організацій, фондів і окремих меценатів.

Одним з чинників, що може позитивно впливати на відновлення культури етносів і народів, є туризм.

Етнічний туризм – поїздки для побачення з родичами, відвідання батьківщини своїх предків, знайомства з автентичною культурою, звичаями народу. Туристам, що користуються таким видом туризму можна запропонувати:

- відвідини елементів етнічного характеру;

- дегустацію характерних, етнічних, кулінарних блюд;

- розважальні програми, що складаються із звичаїв і традицій, що збереглися у відповідних громадах.

Елементи, які будуть використані:

- характерна архітектура;

- етнічні музеї;

- етнічні традиції;

- релігійні будівлі, побудовані та відвідувані членами етнічних общин;

- меморіальні будівлі та пам'ятники, побудовані на честь деяких осіб етнічних громад.

Мотивацією до вибору етнічного туризму стає унікальність, неповторність культури того чи іншого етносу, її автентичність і атрактивність. У зв’язку зі зменшенням кількості носіїв цієї культури і, як наслідок – осередків її функціонування, мотиваційним чинником стає важкодоступність деяких поселень. Подорож до такого поселення поєднується з пригодами і екстримом (наприклад, подорож до індіанських поселень Амазонії).

Далеко не завжди осередки автентичної культури розташовані у джунглях або високо в горах. Інколи до них дуже легко і швидко можна дістатися автомобілем чи поїздом.

Але тут постає основна проблема, що перешкоджає масовим туристичним потокам „захоплювати” села і помешкання носіїв унікальної культури. Це небажання представників етносів перетворювати своє життя на суцільний спектакль для туристів. Вони хочуть жити так, як жили їх пращури. Цей консерватизм і став причиною збереження традиційної культури етносу. Щоб вирішити проблему популяризації етнокультур, при цьому не порушуючи етносистему, доцільно зменшити сюди турпотоки до рівня етнографічних експедицій.

Основні ж туристичні потоки повинні спрямовуватись у спеціально створені етнічні та етнографічні центри, здатні прийняти велику кількість туристів. Натепер такими є етнографічні музеї, де представлені народні архітектура, побут, вірування, святкова культура, національні кухня та костюм. Нині подібні музеї функціонують по всьому світу. Серед найпростіших – поселення бедуїнів чи берберів у Північній Африці та Аравії. Різноплановими і ґрунтовними на їх фоні постають західні музеї типу „скансен” з великим розмаїттям атракцій, серед яких чи не найголовнішими є анімаційні дійства. Подібні дійства пропонують африканські, східноазійські, австралійські й американські етноцентри. Різниця лише в тому, які етноси і народності представлені у програмах цих центрів.

Як правило, етноаніматорами у подібних закладах виступають представники місцевих етносів.

Анімаційні програми, що використовуються в етнічному туризмі дозволяють:

- посилити враження від побаченого;

- підвищити атрактивність матеріального об’єкту;

- розширити кругозір туриста;

- підвищити загальний рівень культури туриста;

- прискорити рекреаційні процеси;

- ширше ознайомити туриста з культурою народу, використовуючи всі засоби виразності (слово, музику, спів, танець, гру, костюм).

Етнічна анімація формується на базі таких складових:

- етноанімація як частина етнічної чи етнографічної екскурсії (туру);

- етноанімація як частина культурної програми для туристів, які подорожують з пізнавальною метою;

- етноанімаційні програми музеїв народної архітектури та побуту;

- етноанімація під час проведення виставок, ярмарок, конференцій;

- етноанімаційні програми, що поєднуються з процесом харчування і відпочинку туристів (проводяться переважно у ресторанах);

- свята, фестивалі національної культури, що відбуваються у регіонах її розповсюдження.

При підготовці анімаційних програм етнічної екскурсії аніматори повинні враховувати наступне:

– загальний термін часу, що виділяється на проведення екскурсії;

– частка екскурсійного часу, що виділяється для анімаційної складової;

– кількість, місця і час анімаційних вкраплень під час екскурсії;

– можливості матеріально-технічної бази анімаційної діяльності (анімаційні майданчики, приміщення, звукотехнічна апаратура, інструменти, костюми, транспорт);

– якісний склад екскурсантів;

– місце організації етноанімаційних дійств (просто неба, у приміщені, на сцені, на танцювальному майданчику тощо).

Кожна екскурсія має свою тему та ідею. Виходячи з цього, формується тема та ідея анімаційної програми. Якщо, наприклад, тема екскурсії „Родзинки гуцульської культури”, є сенс при підготовці анімаційної програми спиратися на особливості гуцульської дозвіллєвої культури, до яких належать побутові і календарні свята, музика, танець, гумор. До нематеріальних проявів культури доцільно додати й матеріальні, наприклад, унікальні костюми та інструменти (особливо трембіту).

Ідея подібної екскурсії полягає, як правило, у бажанні художніми методами донести до туриста сутність культури народу, її самобутність і неповторність. Саме тому аніматори повинні володіти достатнім рівнем знань і умінь щоб професійно репрезентувати етноанімаційний продукт, яким у цій ситуації можуть стати:

- елементи народних і релігійних свят;

- виступи самодіяльних і професійних фольклорних колективів і солістів;

- побутові ритуали і обряди;

- народні ігри і забави;

- програми спільної участі у фольклорних дійствах туристів, носіїв культури та аніматорів.

Анімаційний продукт, що стає частиною екскурсії, може бути спеціально створеним на замовлення фірми-розробника екскурсії. У цій ситуації всі витрати по забезпеченню технологічного процесу створення анімаційного блоку бере на себе керівництво фірми. Менеджери фірми виділяють кошти на розробку сценарію і забезпечення репетиційно-постановчого процесу, на організацію простору сценічно-ігрового майданчика (чи майданчиків) і його художнє оформлення, на костюми і реквізит, на розміщення і харчування.

Більш спрощений варіант поєднання анімаційного блоку з екскурсією є використання вже існуючої фольклорної програми як її складової. Подібний варіант запроваджується в ситуації, коли маршрут екскурсії пролягає через місця компактного проживання носіїв певної культури або ж в умовах культурно-етнографічних центрів.

У цій ситуації менеджери фірми лише погоджують свої дії з творчим колективами, які представляють той чи інший етнос.

Досить часто анімація стає складовою програми перебування туристів у країні чи регіоні. Ці програми передбачають різні форми ознайомлення з культурою того чи іншого народу. Серед них основними стають пізнавальні екскурсії по осередках культури, історії, архітектури. Як додаткову послугу в підприємствах розміщення доцільно пропонувати туристам анімаційні програми у вигляді етнічних шоу.

Ефективними з точки зору популяризації народної культури стають етноанімаційні програми, представлені етнографічними музеями, особливо музеями народної архітектури і побуту.

Ці музеї мають, як правило, всі умови для відтворення різного роду святковостей, обрядів, ритуалів, що яскраво характеризують національну культуру.

На прикладі Державного музею народної архітектури та побуту України можна пересвідчитися в ефективності музейної анімації. Щоправда, постійно діючої анімаційної групи, як у західних музеях типу „Скансен”, у цьому музеї немає, але анімаційна діяльність на його території відбувається регулярно і досить ґрунтовно.

Музей протягом року пропонує відвідувачам цілу низку анімаційних заходів, серед яких слід виділити основні релігійні і дохристиянські свята: Різдво, Великдень, Трійця, Зелені свята, свято Івана Купала тощо.

На території музею відбувається багато виставок, ярмарків, культурологічних акцій, важливою складовою яких є анімація.

Так, щорічно у травні тут відбувається виставка-ярмарок сільського туризму „Українське село запрошує”.

Представники регіональних осередків сільського туризму презентують на виставці свій туристичний продукт. Однією з основних форм презентації виступає етношоу. Кожен регіон представляє етноанімаційну програму, з якої гості дізнаються про особливості культури того чи іншого регіону. Спектр засобів виразності, запропонований етноаніматорами, включає фольклорні музику і танець, слово і пісню, обрядові дійства і ритуали. Як аніматори виступають самодіяльні артисти – члени фольклорних колективів, які входять до регіональних делегацій. Вони представляють свою культуру яскраво, емоційно, використовуючи раритетні інструменти, національні костюми, інколи – кухню.

Подібні виступи фольклорних колективів практикуються і під час міжнародних конференцій, семінарів, конгресів. У невимушеній, розважальній формі представники національних культур знайомлять гостей країни з автентичним мистецтвом свого народу.

Так, у програмі міжнародної науково-практичної конференції „Великий шовковий шлях”, яка щорічно відбувається в м. Судак (АР Крим), у 2004 р. був представлений фольклорно-етнографічний блок, в якому презентували свою культуру представники різних етнічних груп Криму: росіяни, українці, кримські татари, греки, чехи та ін. Захід пройшов на найвищому рівні і був високо оцінений учасниками конференції.

Багато туристичних фірм при розробці екскурсійних та рекреаційних турів пропонують урізноманітнити процес відпочинку анімаційними програмами, що поєднуються з процесом харчування.

Як правило, це відбувається під час вечері або після неї. Базою для проведення подібних заходів стає ресторан готелю, де проживають туристи. В окремих випадках організатори пропонують туристам за додаткову плату відвідати спеціальні шоу-центри, які функціонують у багатьох туристичних і курортних містах світу. Тут виступи професійних фольклорних колективів відбуваються в залах типу вар’єте (зі столиками), де гостям пропонують скуштувати національні страви, солодощі і напої.

Так, розважально-культурний центр „1000 і одна ніч”, що в єгипетській Хургаді, пропонує спочатку вечерю в національному стилі, а потім чудову програму з танцями у стилі орієнтал: „танець живота”, берберське шоу – з неповторними піснями і рухами.

Багато грецьких готелів пропонують туристам взяти участь у вечірніх шоу у стилі сиртакі, що відбуваються в ресторанах і барах готелю.

Яскраві враження у туристів залишаються після відвідин масштабних фольклорних свят і фестивалів народної творчості, що відбуваються у регіонах її розповсюдження.

Багато країн, що мають розвинену туристичну галузь, приділяють значну увагу організації етноанімаційних заходів. Особливо популярними серед туристів вони стали в Іспанії і Фінляндії, Шотландії й Уельсі, Греції та Австрії, Польщі й Угорщині.

Так, кожного літа в північноугорському місті Парад, географічному центрі землі полоців, відбувається Полоцький фестиваль народної творчості. Туристи стають активними учасниками автентичних ритуалів і обрядів минувшини. Програма фестивалю побудована таким чином, що люди, не знайомі з особливостями угорської культури, можуть за один день перебування у вирі святкових подій відчути душу угорського народу, силу його глибинної культуру.

Подібні святковості проводяться і в Україні.

Щороку у липні у с. Шешори Косівського району Івано-Франківської області відбувається міжнародний фестиваль етнічної музики та ленд-арту „Шешори”. У 2005 р. ньому брали участь делегації з Болгарії, Молдови, Польщі, Росії, Чехії, Франції (усього 5 тис. гостей). З кожним роком популярність цього свята зростає як в Україні, так і за її межами.

Дуже важливо, що на це свято з’їжджається багато молоді.

Значною подією у культурному житті Західної України став Міжнародний фестиваль гуцулів, що відбувається в різних містах – центрах компактного проживання цього етносу: Верховині, Рахові, Косові, Путилі.

Кількість гостей фестивалю і туристів з кожним роком збільшується. Це породило проблему розміщення, оскільки готельний фонд у цих містечках або обмежений, або взагалі відсутній, а кількість осель, що можуть розмістити учасників фестивалю і туристів, недостатня. Крім того, існує проблема якості послуг, що надаються господарями цих осель. Ці та інші проблеми не дозволяють фестивалю ефективно розвиватися і стримують динаміку збільшення туристичних потоків у місця його проведення.

Подібний стан речей характерний для більшості заходів етнічної анімації в Україні.

Прикладом вирішення проблем розміщення став Всеукраїнський фестиваль молдавської культури „Дністровська хвиля”, що відбувається у серпні на курорті Сергіївка в Одеській області. Тут гості розміщуються у курортних готелях, санаторіях і пансіонатах.

Незважаючи на складнощі, етноанімаційна діяльність в Україні активно розвивається.

Фестивальний рух набуває популярності як серед українців, так і серед закордонних гостей.

З 2001 р. успішно функціонує щорічне “Свято семи культур”, що залучає велику кількість туристів у його колиску – м. Кам’янець-Подільський. З 2004 р. свято носить назву „Міжнародний фестиваль національних культур”. У ньому беруть участь до двадцяти делегацій різних діаспор: вірменської, білоруської, болгарської, угорської, єврейської, литовської, молдавської, німецької, польської, російської, румунської, турецької та ін.

Досвід подолян може бути використаний іншими регіонами України, де пліч-о-пліч віками жили різні народи і етноси. До таких регіонів у першу чергу належать Закарпаття, Буковина, Одещина і Крим. У Криму в період незалежності України створено Кримськотатарський фонд культури, який переймається проблемами відродження татарських свят.

Існують, наприклад, плани відродити одне з найбільших народних свят Дервіз (свято урожаю).

Грецька община Криму підтримує і розвиває свою традиційну культуру, в тому числі і засобами організації свят. Так, у грецькому селі Чернопілля Білогородського району щорічно відбувається свято Панаір з його традиційними обрядами, піснями і танцями.

Великим фольклорним святом українців став Сорочинський ярмарок.

Головною темою ярмаркової анімації у Сорочинцах стало життя українського села. На спеціально облаштованих майданчиках реконструюються побутові події, виступають колективи художньої самодіяльності.

Попри досить яскраву палітру етноанімаційних подій, Україна лише на шляху до створення належних умов для розвитку і популяризації традиційних форм національної культури через анімаційну діяльність у туризмі.

Дата добавления: 2014-01-07