Тепер розглянемо основні форми буття і їх діалектику (взаємозв’язки)

Розглядаючи проблему буття, ми робимо висновок, що воно містить різноманітну конкретність і цілісність речей, процесів, організмів та їх станів. Усі вони унікальні, неповторні в їх внутрішніх і зовнішніх умовах існування. Разом з тим визнання їх унікальності потребує, щоб будь-яке одиничне явище включалося в систему зв’язків, об’єднувалось у групи, узагальнювалось у всеосяжну цілісність. Визначаючи подібність умов, способів існування одиничних явищ, філософія об’єднує їх у різноманітні групи, яким притаманна загальність буття. Зупинимося детальніше на основних формах буття.

1. Буття матеріальне:

 буття природи як цілого;

 буття окремих природних предметів;

 буття природних процесів (дощ, виверження вулканів);

 буття станів природи (зима, літо);

 буття речей, створених людиною або, як його ще називають, штучне середовище (автомобіль, будинок).

У сучасних умовах проявляється глибока незлагодженість між штучним середовищем та природним світом, у якому зазнають страждань обидві сторони антропогенна діяльність руйнує екологічну цілісність природи, а порушена гармонія загрожує непередбаченими катаклізмами. Сьогодні навколишній світ не гарантує людині безтурботного життя, оскільки із засобу захисту він перетворився на джерело глобальної небезпеки.

2. Буття людини:

 буття людини як матеріального тіла;

 буття людини як живого організму;

 буття людини як Homo Sapiens.

Зрозуміло, що аналітичне розмежування різновидів буття людини не означає їх реальної ізоляції. Навпаки, вони спроможні існувати лише разом.

Буття людини приречене “виробитися” в небуття з усуненням хоча б однієї з цих форм.

3. Буття соціального:

 буття індивіда в окремому суспільстві;

 буття окремого суспільства;

 буття людської спільноти загалом.

Людина є суспільною істотою, вона не може стати людиною поза соціальним оточенням, вижити в повній ізоляції від інших людей, без запозичення знань та знарядь праці. Тому людство докладає чимало зусиль, щоб створити оптимальний для життя соціальний устрій.

4. Буття ідеального, духовного (специфічна форма буття):

 буття індивідуальної свідомості;

 буття суспільної свідомості.

Характеризуючи цю форму буття, ми можемо зазначити, що ідеальне:

 є нічим іншим, як буттям матеріального, опанованим психікою людини;

 висловлює ставлення людини до навколишнього світу;

 має матеріального носія – мозок людини.

За допомогою форм буття здійснюється інтеграція різнобарвного світу “як цілого”. Світ існує як безмежна та неодмінна цілісність; природне й духовне, індивіди та суспільство існують у різних формах; їх різне за формою існування – передумова єдності світу; об’єктивна логіка існування та розвитку світу породжує сукупну реальну дійсність.

Дата добавления: 2014-01-07