Прибуткове оподаткування в системі податків з підприємств

Реферативна робота

1. Прибуткове оподаткування в системі оподаткування підприємств

2. Бюджетне значення податку на прибуток

3. Податок на прибуток як регулюючий чинник економічних процесів

4. Проблеми вдосконалення діючої системи оподаткування прибутку підприємств

Прямі податки належать до найбільш древніх форм оподаткування. Вони є обов'язковим елементом ПС держави майже на всіх етапах розвитку суспільства. Прямими податками вважаються ті, які сплачують юр й фіз особи безпосередньо залежно від розміру майна, одержуваного доходу або прибутку.

Основними видами прямих податків в Україні є ПНП підприємств і особистий ПДФО. Установлення одночасно цих 2 видів прямих податків дає змогу державі охопити оподаткуванням весь створений валовий дохід. Отже, прямі податки мають у своїй основі або особистість, або доходи, незалежно від джерел, або майно, незалежно від доходів.

Оцінюючи прямі податки за ступенем їхньої відповідності основним принципам та тим, наскільки і як вони стосуються інтересів різних верств населення, як виконують своє фіскальне призначення, слід зазначити, що прямі податки:

—дають реальну можливість встановити пряму залежність між доходами платника та його платежами до бюджету;

—сприяють розподілу податкового тягаря так, що значні податкові витрати мають ті члени суспільства, в яких вищі доходи;

—справляють значний вплив на саму державу, яка повинна забезпечити сприятливі умови для ефективного розвитку виробництва, адже якщо обсяг вітчизняного виробництва продукції зростає, то більшими стають надходження до бюджету;

—система стягнення прямих податків коштує дешевше, ніж система стягнення непрямих;

—при прямому оподаткуванні податкові служби вступають у безпосередні взаємовідносини з платниками, що спонукає до розвитку економічної та політичної самосвідомості;

—історія розвитку прямих податків свідчить про те, що вони призводять до кардинальної зміни як структури виробництва, так і структури споживання.

Водночас прямі податки мають певні недоліки:

— при формуванні ДБ пряме оподаткування не може бути стабільним джерелом його доходів, оскільки, наприклад, ПНП — результат ефективної діяльності вітчизняного виробника. І навпаки, непрямим податкам властиве їхнє швидке надходження;

— оскільки прямими податками охоплюються прибутки та доходи підприємств і населення, то досить низькою є ймовірність їхнього повного чи майже повного надходження. Надійнішим об'єктом оподаткування є товари й послуги, процес споживання яких призупинити ніхто не в змозі;

— прямі податки є поблажливішими для платників, ніж непрямі, де одразу вимагається сплата значної суми. Непрямі ж податки менш помітні для споживачів, оскільки вони сплачуються невеликими частками, шляхом включення їх до ціни товарів, що купуються. Крім того, перевага цих податків полягає ще й у тому, що їхнє стягнення не пов'язане з неприємним для платника втручанням податкових органів у його приватне життя. Тому протидія непрямим податкам з боку платників значно менша, ніж прямим;

—пряма форма оподаткування потребує складного механізму стягнення податків, оскільки пов'язана з складною методикою проведення б/о та звітності;

ПНП — продукт цілої епохи економічного і політичного розвитку суспільства, фіскальний інститут, який властивий високій культурі державності з витонченим механізмом функціонування, що потребує від платників усвідомленого ставлення до своїх прав та обов'язків. Усвідомлення того, що цей податок є платою з боку виробництва за сприятливі умови господарювання, тобто вилучаючи частину доходів юр осіб держава гарантує їм ефективніше використання капіталу, що залишається в їх розпорядженні. ПНП має чітко виражений регулювальний характер. Цей аспект податку потребує дуже уважного ставлення при його запровадженні в умовах переходу до ринку.

Розмір ПНП прямо залежить від розміру прибутку платника. Цим самим його вплив на результати господарської діяльності досить істотний.

В Україні цей податок почали застосовувати з 1991 року, проте в окремі періоди перевага надавалась податку на доходи. Підтвердженням цього є розвиток податкового законодавства України в 1991 — 1995 рр. Протягом цього періоду відповідний фінансово-правовий акт неодноразово удосконалювався, вносилися певні корективи в об'єкт оподаткування. Існувало 2 точки зору: 1 — щодо оподаткування доходу, 2 — прибутку. Прихильники 1 вбачали в ПНП 1 із причин нестабільності надходжень до бюджету, можливість ухилення від оподаткування. 2 надавали перевагу податку і вказували на його значні переваги як у фіскальному, так і в регулювальному планах.

Головною його позитивною стороною є те, що він ставить рівень оподаткування у пряму залежність від джерела сплати податків — доходу, всі інші види податків можуть лише наближатись до прямої залежності. Велике значення податку в реалізації принципу справедливості та регулювальному впливі на економіку. Справедливість і регулювальний механізм прямого прибуткового оподаткування реалізується через помірковані ставки й надання пільг.

Світова практика підтверджує, що в розвинених країнах найсуттєвіші надходження до бюджету здійснюються за рахунок прогресивного особистого прибуткового податку і технічно удосконалених податків на товари та послуги, а ПНП корпорацій становить незначну питому вагу в доходах бюджетів. Це зумовлено такими причинами:

— ПНП обтяжує п/д, у результаті чого в кінцевому підсумку зменшує Д і майно платника. А має бути навпаки: п/д вільно розвивається, доходи і майно зростають, розширюючи тим самим базу для прямого особистого і непрямого оподаткування;

— ПНП, з 1 боку, різко скорочує обсяг коштів, що залишаються у розпорядженні господарюючих суб'єктів, які могли б бути інвестовані. З 2 – ПНП знижує зацікавленість в інвестиційній діяльності.

— методологія розрахунку ПНП складна і потребує застосування великої кількості правил, що пов'язані з необхідністю визначення Д і В. Проблемною є оцінка Д у результаті зміни цін фінансових і реальних активів у періоди інфляції та амортизації основних виробничих фондів.

В цілому оподаткування прибутку має стати суттєвим важелем державного регулювання, за допомогою якого можна ефективно впливати на процеси економічного зростання та соціального розвитку.

Як свідчать наведені дані за останні 10 років, при значному зростанні величини ПНП в абсолютних сумах, його питома вага як у ВВП, так і в Д бюджету має тенденцію до зниження.

ПНП підприємств, поряд є елементом ПСУ й інструментом перерозподілу національного доходу.

Відповідно до класифікації ПНП є загальнодержавним податком на доходи, розмір його прямо залежить від величини отриманого доходу (прибутку). ПНП є єдиним податком, де прибуток як об’єкт оподаткування і як джерело сплати повністю збігається.

Податок на прибуток підприємств виконує три найважливіші функції:

1. Забезпечення фінансування державних витрат (фіскальна функція).

ПНП виконує фіскальну функцію по наповненню ДБ, але найбільш ефективно ця функція реалізується за умови досягнення в державі певної стадії економічного розвитку, коли суб’єкти г/д матимуть достатні можливості для одержання прибутку. Але в період фінансової кризи цей податок втрачає своє фіскальне значення, оскільки він не може надходити в бюджет в тих розмірах, в яких планується. Це пов’язано з тим, що багато підприємств на сьогоднішній день є збитковими, працюють не на повну потужність та одержують невисокий прибуток в результаті своєї діяльності.

Дата добавления: 2014-01-07