Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

В основі цінності — оцінка корисності




Дане розходження випливає з поняття суб'єктивної корисності, введеною австрійською школою (К. Менгером. Е. Бем-Баверком), на відміну від об'єктивної оцінки корисності на основі трудової теорії вартості класиків (Д. Сміта, Д. Рікардо).

Своєрідно критикував трудову теорію вартості, яку запропонували представники класичної школи К. Менгер. Класики запевняли, що вартість будь-якого товару визначається кількістю затраченої на його виготовлення праці (робочого часу). К. Менгер у свою чергу запитує: а чи не однакову цінність (вартість) буде мати алмаз у 1000 карат, на пошуки якого було затрачено працю тисячі робітників й величезну кількість часу й алмазу у ті ж 1000 карат, але якого випадково знайшов випадковий прохожий прогулюючись у парку?

Таким чином, на думку представників австрійської школи, до оцінки корисності варто підходити як би з двох сторін. Одна справа — загальна корисність (хліба, алмазів, бензину) відповідно до їх властивостей і принесеної ними користю, інша справа — корисність конкретного товару, який потрібен даному споживачу.

Конкретні кількості води для пиття, зауважує Менгер, не мають звичайно ніякої цінності для людей, які займаються господарством, тому що вода є в достатку. Конкретні ж кількості золота або алмазів мають досить високу цінність, тому що вони існують в досить обмеженій кількості. У пустелі ж, де від одного ковтка води нерідко залежить життя мандрівника, можна уявити собі зворотний випадок, коли від ковтка води залежить задоволення самих невідкладних потреб. У цьому випадку цінність фунта води повинна бути для такої людини більшою, ніж фунта золота. На ціну (і на попит) впливає саме конкретна корисність. Якщо води багато, ціна її знижується; якщо алмазів надзвичайно мало, ціна злітає вгору (цінність на острові).

(Приклад А)

Проблема, пов'язана з парадоксом вартості алмаза і води, послужила однієї з передумов аналізу граничних величин. Прагнучи знайти відповідь на питання, чому самі потрібні людині блага аж ніяк не самі коштовні, один із засновників австрійської школи К. Менгер зробив висновок, що цінність залежить від суб'єктивної оцінки людей, що «найбільше високо цінуються відносно найбільш рідкі товари і послуги».

Менгер запропонував скласти шкалу різних благ відповідно до їх конкретної корисності. Така шкала корисностей одержала назву «таблиці Менгера».

 

Кількість споживаних благ (ступенів) А (хліб) В (сир) С (банани)
І (одне) ІІ (два) ІІІ (три) ІV (чотири) V (п'ять)      

Вертикальний ряд (позначений римськими цифрами) показує різні способи вживання тих чи інших благ (А, В, С — різні блага, що задовольняють три різні потреби, наприклад, А — потреба в хлібі, В — потреба в сирі, С — потребу в бананах).

Цифри показують поступове зниження конкретної потреби в міру збільшення запасу благ, а також неоднакову гостроту потреб у благах.

Припустимо (як це випливає з таблиці), цінність, або корисність, блага А (буханки хліба) дорівнює 10 од., тоді корисність другої буханки буде дорівнює 9 од., третьої — 8 од. і т.д. Подібним же чином знижується корисність сиру (блага В): корисність першої порції дорівнює 9 од., другий — 8 од., третьої — 7 од. і так далі. Аналогічно відбувається убування граничної корисності бананів (блага С).

Якщо ми хочемо визначити граничну корисність п'яти бананів, то, відповідно до таблиці Менгера, вона дорівнює 4 од. Гранична корисність чотирьох порцій сиру відповідає 6 од.

Порівняння значень потреб, вибір потреб, що підлягають задоволенню у залежності від наявних засобів, визначення пріоритетності потреб, за словами Менгера, «складають саме ту частину економічної діяльності людей, яка більш всякої іншої займає їхні розуми й впливає на їхні економічні прагнення».

Цінність товарів у ринковій економіці, по Менгеру, обумовлюється не кількістю трудових витрат, не витратами виробництва, а граничною корисністю. Її визначає гранична одиниця товару. Від її корисності залежить і корисність попередніх одиниць товару.

(Приклад В)

Менгер проводить розходження між благами першого порядку (предметами споживання) і благами вищого порядку (засобами виробництва, які використовуються для виробництва предметів споживання). На відміну від колишніх підходів, згідно з якими цінність предметів споживання визначалася вартістю (ціною) засобів виробництва (сировини, що комплектують, напівфабрикатів), що використовувались для їхнього створення, австрійський економіст виходить з того, що цінність виробничих факторів носить похідний характер. Цінність благ вищого порядку визначається їхньою участю в створенні благ першого (нижчого) порядку, тобто споживчих благ.

Подібний підхід випливає з принципу корисності благ. Цінність благ, по Менгеру, визначається не витратами виробництва, а участю в задоволенні людських потреб. Дійсна потреба в продукції шліфувальника оптичного скла, виробника деталей зі слонової кісти і бронзи обумовлена цінністю бінокля (споживчого блага першого порядку), для створення якого призначені зазначені деталі, тобто цінність бінокля визначає цінність скла та деталей. Таким чином, цінність факторів виробництва визначається не на основі виробничих витрат, а відповідно до принципу зобов'язання. Цінність засобів виробництва обумовлюється тією роллю, що вони грають у створенні споживчих благ: «Потреба в благах вищого порядку обумовлена... потребою в благах першого порядку», — затверджує автор «Основ політичної економії».

Карл Менгер — один з перших розроблювачів теорії цінності на основі граничної корисності благ. Йому не були відомі публікації Г. Госсена і Г. Тюнена, Поряд з ним і незалежно від нього в створенні цієї теорії брали участь Стенлі Джевонс і Леон Вальрас.

 

Візер Фрідріх (1851–1926) – австрійський економіст, професор Віденського університету. Основні праці “Походження і основні закони господарської цінності” (1884), “Природна цінність” (1889), “Закон влади” (1926). В історію світової економічної думки увійшов як автор терміну “маржиналізм”, теорії альтернативних витрат виробництва й оригінального трактування концепції вмінення (приписування) цінності. Теорія альтернативних витрат (закон Візера)полягає у вимірюванні реальної вартості будь-якого блага неотриманою корисністю інших благ, які могли бути вироблені за допомогою ресурсів, витрачених на виробництво даного блага. За даних обсягів виробничих факторів конкуренція розподіляє їхні послуги так, щоб вирівняти їхні граничні продукти в грошовому виразі на всіх напрямах використання цих ресурсів. У рівноважному стані граничні продуктивності ресурсів і витрати відмови від альтернативних виробництв повинні бути рівні. Концепція вміненої цінності Візера є нематематичним розв’язанням проблеми ціноутворення на фактори виробництва. Він доводить, що сума всіх часток доходу, вмінених певному поєднанню факторів виробництва, повинна дорівнювати цінності самого продукту.

Бем-Баверк Ейген (1851–1914) – австрійський економіст, професор Віденського університету. Основні праці – “Капітал і процент” (1884), Основи теорії цінності господарських благ (1886), “Позитивна теорія капіталу” (1889). Бем-Баверк дає розгорнутий виклад маржиналістської теорії корисності: від індивідуальних конструкцій “суб’єктивної” граничної корисності до формування “об’єктивної” цінності в результаті вирівнювання суб’єктивних оцінок під впливом попиту та пропозції на ринку. Теорія вмінення Бем-Баверка полягала у тому, що кожному виробничому благу повинна бути приписана відповідна частка споживчих благ, що вироблені цими факторами, з врахуванням граничної корисності виробничих благ, яка визначається граничною корисністю споживчих благ. Вперше до А.Маршалла Бем-Баверк звертає увагу на фактор часу. Він створює психологічну теорію проценту: поточні блага цінуються вище, ніж майбутні, і тому відмова від поточних благ потребує винагороди. Фізична продуктивність капіталу сама по собі дисконтує цінність майбутнього блага: чим нижчою є ставка проценту, тим довший прибутковий період виробництва, оскільки за низької ставки поточна цінність майбутніх благ зростатиме, а надбавка до цінності наявних товарів зменшуватиметься.

 

Лондонська школа – сформувалася у 80-х роках XIX ст., засновником школи був один із фундаторів маржиналізму та математичної школи Вільям Джевонс.

Джевонс Вільям (1835–І882) – англійський економіст, професор Манчестерського і Лондонського університетів. Основна праця – “Теорія політичної економії” (1871). Незалежно від інших авторів, Джевонс розробив власну версію теорії граничної корисності, згідно з якою співвідношення між товарами, що обмінюються, дорівнює оберненому співвідношенню їх граничних корисностей.Праця впливає на мінові пропорції благ опосередковано – збільшення витрат праці збільшує кількість даного блага і зменшує його граничну корисність. Він сформулював теорему, суть якої в тім, що за раціонального споживання величини корисності придбаних товарів пропорційні їхнім цінам. Ціна товару розглядалася як функціонально залежна від граничної корисності, яка в свою чергу визначалася товарними цінами, залежними від витрат виробництва. Ринковий механізм забезпечує споживачу одержання такої комбінації товарів, яка максимізує його корисність. Джевонс був автор терміну “економікс” як нової назви економічної теорії, який у науковий оборот увів Маршалл. Меншу популярність праць Джевонса порівняно з авторами австрійської школи пояснюють застосуванням незвичної для політичної економії того часу математичної форми викладу матеріалу.

Еджворт Френсіс (1845–1926) – англійський економіст і математик, професор Лондонського і Оксфордського університетів, представник математичного напряму неокласичної теорії. Основні праці – “Математична психологія” (1881), “Метричність або метод вимірювання ймовірностей і корисності” (1888). Еджворт вперше здійснює розмежування двох підходів до вимірювання корисності – кардиналістського та ординалістського. Він створив математичний інструментарій функціонального аналізу, що оперує не абсолютними, а відносними величинами, виходить з принципу взаємозалежності та взаємовизначення економічних параметрів. Він відкрив криву байдужості, визначивши її як відображення комбінації двох благ, в якій вони надають однакову корисність. Він вивів узагальнену функцію корисності. Еджворт також визначив криву обмежень, або контрактну криву. Його діаграми, відомі сьогодні як “скринька Еджворта”, застосовуються в теорії загальної рівноваги зокрема, в аналізі ефективності в обміні: розподіл товарів ефективний лише тоді, коли граничні норми заміни благ однакові для всіх споживачів. Еджворт вперше сформулював гіпотезу, яка буде доведена сто років потому із застосуванням математичної теорії ігор: чим більше учасників обміну, тим вужчі межі ціни, за якою він може відбутися, – всі покупці і продавці знайдуть один одного, і суб’єктивні цінності будуть зведені до єдиної суспільної, ринкової ціни блага.

 

3. Другий етап “маржинальної революції” (90-ті рр. ХІХ ст.) знаменував становлення неокласичної традиції в економічній теорії. Неокласичний напрям виник на основі синтезу класичної теорії та маржиналістських концепцій. На перший план виходить аналіз функціональних залежностей ринкової економіки на мікрорівні.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 643; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.017 сек.