Юридичне правоще називають«позитивним правом» і поділяють наоб’єктивне юридичне право та суб’єктивне юридичне право

Об’єктивне юридичне право: поняття та головні ознаки

2. Що розуміють під терміном «специфікація» в обчислювальній техніці?

3. Що називають стеком комунікаційних протоколів?

4. Які функції покладено на мережні протоколи та мережні інтерфейси?

5. Скільки рівнів взаємодії закладено в моделі OSI?

6. Протоколи яких рівнів є мереженезалежними та мережезалежними?

7. Яким чином закладається службова інформація у пакети, що будуть передаватися по мережі? Для чого вона призначена?

8. Протоколи яких рівнів вирішують проблеми передачі сигналів між двома сусідніми вузлами?

9. Протоколи яких рівнів безпосередньо спілкуються з програмами-клієнтами?

10. Протоколи яких рівнів забезпечують доступ користувача до різних мережних служб?

Нагадаємо, що поняття «право» характеризується багатоманітністю його визначень.

Об'єктивне юридичне право – це система загальнообов’язкових, формально-визначених норм, встановлених (санкціонованих) і забезпечуваних державою з метою врегулювання та охорони суспільних відносин. Ознаки об’єктивного юридичного права: n системність; n є продуктом державної діяльності; n виражає державну волю; n забезпечується державою; n носить загальнообов’язковий характер; n формальна визначеність. 2. Соціальне призначення права та його сутнісні характеристики Соціальне призначення об’єктивного юридичного права полягає в тому, щоб регулювати, впорядковувати суспільні відносини з метою надання їм необхідної стабільності та створення необхідних умов для існування людини і суспільства. Сутність об’єктивного юридичного права полягає в тому, що воно є нормативною формою впорядкування і стабілізації суспільних відносин, що забезпечується державним примусом. Характеризуючи сутність права, необхідно пам'ятати, що: 1) право існує лише там, де суспільство є неоднорідним; 2) тривалий процес становлення права; 3) право вносить стабільність і впорядкованість у відносини між індивідами та їх групами. Сутність права охоплює такі його характеристики як нормативність та забезпечення державним примусом. 3. Функції права: поняття, властивості, види. У науці поняття «функція» вживається в різних науках (математика, біологія, кібернетика, правознавство тощо), а тому його значення залежить від об’єкту наукового дослідження. Говорячи про функції права, ми охоплюємо цим поняттям як соціальне призначення права, так і напрями його впливу на суспільні відносини, що з нього випливають. Соціальне призначення об’єктивного юридичного права полягає в тому, щоб регулювати, впорядковувати суспільні відносини з метою надання їм необхідної стабільності та створення необхідних умов для існування людини і суспільства. Напрям правового впливу концентрує потреби суспільного і трансформує їх у позитивне право. Функції об'єктивного юридичного права - це головні напрями його впливу на людину і суспільство з метою впорядкування та охорони суспільних відносин. У функціях права акумулюються його специфічні властивості. Зокрема: 1) функція права випливає із його сутності і визначається призначенням права у суспільстві; 2) це такий напрям впливу права на суспільні відносини, який породжує необхідність права як соціального явища; 3) відображає найістотніші риси права і спрямована на здійснення корінних задінь, які стоять перед правом на даному етапі його розвитку; 4) це напрям активної дії права, що впорядковує певний вид суспільних відносин; 5) постійність, яка забезпечує стабільність функції права, безперервність, тривалість дії. ЦЕ НЕОБХІДНО ЗАПАМ'ЯТАТИ: «функція права» ≠ «роль права» Термін «роль права» розкриває значення права у житті суспільства, держави на певному етапі їх розвитку «функція права» ≠ «функціонування права» Термін «функціонування права» відображає дію права у соціальній системі шляхом виявлення шляхів і форм його впливу на суспільні відносини . «функція права» ≠ «завдання права» Термін «завдання права»- це певна економічна, політична, соціальна проблема, яка стоїть перед позитивним правом і яку воно покликано вирішити. Залежність «функцій права» від «завдань права» проявляється в тому, що: 1) завдання безпосередньо обумовлюють саме існування функцій; 2) завдання права визначають зміст функцій права; 3) завдання права істотно впливають на форми і методи реалізації функцій, визначають конкретні напрями правового впливу.