ЗМ 4. Розвиток носіїв інформації

Коло питань: Застосування глиняних табличок. Докумен­ти з папірусу. Використання остраки. Використання воско­вих дощечок. Шкіра як матеріал для письма. Винайдення па­перу. Сучасні носії інформації.

З давніх часів наші предки використовували різно­манітні носії, на яких можна було б залишити відбиток: пальмове листя, бамбук, папірус, кістки тварин, черепа­хові щитки, кору, камінь.

Греки на камені витесували епітафії та урочисті написи. Аристотель і Плутарх повідомляли, що закони Драконта в Афінах були записані на дерев'яних і кам'яних брилах.

Італійці для запису інформації широко використовува­ли метал, зокрема бронзові таблички. Разом з тим, пер­шим основним матеріалом для письма древнім народнос­тям — шумерам, а згодом вавилонянам і ассирійцям, служила глина.

Застосування глиняних табличок

Спочатку для міжплемінних обмінів інформацією древні народності застосовували виготовлені з глини жето­ни з зображеннями предметів чи тварин. Перед відправ­кою ці жетони з метою уникнення підробок вкладались в глиняний «пакет», який скріплювався таким же відбитком зображення чи печаткою власника товару. Цей спосіб підтверджений археологічними знахідками в Азії, що да­туються XI тис. до н.е.

З часом, у зв'язку із зростанням обсягів торгівлі, зали­шилися тільки «пакети» без жетонів, але із зображенням знаків речей, що пересилаються. Дещо пізніше замість «пакетів» почали застосовувати глиняні таблички з тими ж знаками.Як вдала інновація, глиняні таблички із зафіксованою на них інформацією, пройшли в своєму розвитку цілий ряд етапів вдосконалення впродовж декількох тисячоліть й стали оптимальним засобом вирішення свого основного завдання — збереження та передавання інформації в про­сторі та часі [35].

Початкові форми фіксації інформації припадає на V—IV тис. до н.е. і пов'язується з потребами економічного жит­тя народжуваної у ті часи чи не найдавнішої держави у світі — Шумеру. Ці прадокументи мали вигляд глиняних бірок чи етикеток зі знаками, що позначали предмети та їх кількість, котра пересилалася з одного населеного пункту в іншій. Бірки з отворами прив'язувалися до цих предметів або до тари, в якій ті й відправлялися. Деякі дослідники, пиміром, І.Є. Гельб [17], пов'язують систему знаків, що фіксувалися в цих «супроводжувальних» документах з по­чатковим етапом розвитку шумерського письма.

Подальший розвиток шумерської державності призвів до формування у III тис. до н.е. різних напрямів доку-ментної фіксації інформації, яка відбивала майже всі сфе­ри діяльності життя шумерського суспільства.

Глиняні шумерські таблички — це не тільки міфи, ліричні роздуми, побутові сцени, епізоди навчання, а й ви­кладені в оповідній формі «історичні» події (де, правда ба­гато міфологічного), свідчення проведених судових про­цесів, положення окремих законів тощо. У державно-господарському житті така рефлексія зумовлена ще й бідністю природних ресурсів Шумеру, що спричинило широкомасштабний їх облік та звітність про використан­ня. Скажімо, на кожне плодове дерево в момент його по­садки заводилась відповідна табличка, у якій щорічно фіксувалася кількість плодів, а також факт зрубання (після звернення у вищі інстанції й наявності довідки про дозвіл) з подальшим складанням на дрова.

Дата добавления: 2014-01-07