Структура біосфери

Вчення В.І.Вернадського

Виникнення та еволюція біосфери

У становленні та розвитку біосфери вчені вичленюють три послідовні ери – абіотичну, біотичну та нообіотичну, кожна з яких характеризується притаманними їй процесами, відповідно до яких формуються планетарні системи різного рівня організованості.

В.І.Вернадський виділив сім взаємопов’язаних частин речовини біосфери: жива речовина, біогенна (створювана і перероблювана живими організмами – горючі викопні матеріали, вапняки), похідна (утворюється під час процесів, участь у яких живі організми не беруть – виверження гірських порід), біопохідна (створюється одночасно живими організмами та неорганічним середовищем, наприклад, грунт), радіоактивна речовина, розсіяні атоми, а також речовина космічного походження. Біосферу поділяють на 4 великі простори: моря, лимани, прісноводні водойми, суша. Елементарною одиницею є біогеоценоз. У вченні про біосферу виділяють такі основні аспекти: енергетичний, біогеохімічний, інформаційний, просторово-часовий і ноосферний (глобальні ефекти впливу людства).

Вертикальна структура. Біосфера займає нижню частину атмосфери, гідросферу і верхню частину літосфери. Горизонтальна структура. Біогеоценотичний покрив земної поверхні створює горизонтальну структуру біосфери. Біосферологія займається підсистемами вищого ієрархічного рівня від біогеоценозу чи біогеокомплексу до біому. Враховуючи елементарну одиницю – біоценоз, біом (від грецького життя, сукупність) – це сукупність біоценозів, видів рослин і тварин однієї природної зони, яка характеризується певним типом структури угруповання, що є відбитком комплексу адаптації виду до умов середовища, тобто, іншими словами, це – природне угруповання організмів, що займає великий природно-географічний простір і регулюється макрокліматом даного регіону. Основні екосистеми біосфери. Екосистеми можна класифікувати за їх функціональними або структурними ознаками. Аналіз досліджень у різних країнах показав, що класифікація екосистем будується за різними принципами, які можна звести до трьох підходів: типологічного, топологічного та просторового, тобто територіального. Найбільш широко вживаним є перший підхід, тобто класифікація за біомами, що застосована на типі рослинності та основних стабільних рисах ландшафту. Наземні екосистеми біосфери об”єднуються в три основних типи: наземні біоми, прісноводні і морські екосистеми. Зональність. Зональність – закономірна зміна природної рослинності в наземному та водному середовищі, що пов’язано з нерівномірним розподілом сонячної енергії за географічною широтою.

Дата добавления: 2014-01-07