Вплив через участь

Влада прикладу

ХАРИЗМА – це влада, побудована не на логіці, не на давній традиції, а на силі особистих якостей чи здібностей лідера. Влада прикладу, чи харизматичний вплив, визначається ототожненням виконавця з лідером чи потягом до нього, а також від потреби виконавця в приналежності та повазі. На противагу безособовому «посадовому» впливу традиції, харизматичний вплив – цілком особисте. Навіть незважаючи на те, що виконавець і лідер ніколи не зустрічалися, в уяві виконавця його відносини з лідером будуються майже на рівних. Виконавець може уявити, що в нього багато спільного з лідером. На рівні підсвідомості виконавець також очікує, що підпорядкування, можливо, зробить його схожим на лідера чи, по-крайній мірі, викличе до нього повагу.

Люди частіше випробують вплив тих, хто їх захоплює, маєриси характеру, які притаманні їм, і хто є їхнім ідеалом. Такі харизматичні особистості часто беруть участь у рекламах, щоб впливати на людей і спонукатиїх купити продукт чи скористатися послугою.

Керівники часто є прикладом поведінки для підлеглих. Це може бути наслідування стилю поведінки і манерам керівника.

Влада експерта

Вплив через розумну віру здійснюється в такий спосіб. Виконавець визнає, що впливова особа володіє особливими експертними знаннями стосовно даногопроекту чипроблеми. Виконавець приймає на віру цінність знань керівника. У цьому випадку вплив вважається розумним тому, що рішення виконавця підкоритися є свідомим і логічної. Керівники звичайно домагаються цього типу влади, завдяки своїм видимим досягненням. Чим більші ці досягнення і чим краще вони виявлені, тим більшої влади домагається керівник.

Такий вплив веде навіть далі, ніж переконання у визнання влади і здібностей виконавця. Керівник не робить ніяких зусиль, щоб нав'язати виконавцю свою волю чи навіть думку. Замість того, щоб переконувати виконавця прийняти сформульовану керівником мету, керівник просто спрямовує його зусилля і сприяє вільному обміну інформацією.

Експертна влада як керівника, так і виконавця може бути об'єднана в єдину позицію, у яку обоє будуть щиро вірити. Участь у прийнятті рішень зовсім явно апелює до потреб більш високого рівня – влади, компетентності, аніж успіху у самовираженні. Тому цей підхід потрібно використовувати тільки в тих випадках, коли такі потреби є активними мотивуючими факторами.

* * *

Ефективність певного типу влади залежить від того, чи вважає виконавець, що керівник може задовольнити чи не задовольнити його активну потребу, і від ситуації. Тому в кожному методі є плюси і мінуси, і ніхто не здатний керувати людьми у всіх ситуаціях.

Влада, заснована на примусі (вплив через страх) ефективна лише за умови, що вона підкріплюються відмінною системою контролю, який, як правило, вимагає великих витрат.

Влада, заснована на винагороді (вплив через дії позитивного характеру) більш краща, ніж страх, тому що вона дає позитивні стимули для більш якісного виконання роботи. Іноді важко визначити, яка нагорода буде мати ефект.

Традиційна чи законна влада (вплив через щеплені культурою цінності) – найпоширеніший тип влади. Здається, що ефективність традиції зникає через мінливі цінностей.

Харизму (вплив силою прикладу) – от що люди асоціюють з динамічними лідерами. Виконавець ототожнює себе з керівником чи відчуває до нього сильну симпатію і сліпо вірить у його здібності.

Експертна влада (вплив через розумну віру) поширюється усе більше і стає ефективною завдяки зростаючій складності технології і розміру організацій.

Через мінливі соціальні цінності керівники організацій вважають переконання й участь найефективнішими засобами впливу на тих, хто не займає управлінських посад, колег, і на тих, хто не є членом організації. Хоча ці методи діють значно повільніше і не так виразно, ніж інші, вони, очевидно, сприяють збільшенню ефективності організації, коли виконавець мотивований потребами більш високого рівня, особливо якщо задача неструктурована і вимагає творчого підходу.

І взагалі, вплив буде найдужчим, коли виконавець дуже високо цінує ту потребу, яку підтримує керівник, виражає задоволення чи незадоволення потреби визначеним результатом чи підпорядкування непокори, і думає, що існує велика імовірність, що його зусилля виправдають очікування керівника.

Дата добавления: 2014-01-07