Шлункове травлення у коня

Особливості шлункового травлення у сільськогосподарських тварин

Основні фізіологічні механізми секреторної і моторної діяльності шлунка, описані вище, характерні для всіх домашніх ссавців з однокамерним шлунком. Особливості травлення в м'ясоїдних, травоїдних і всеїдних тварин визначаються характером харчування, розмірами шлунка і будовою його слизової оболонки.

Шлунок коня невеликий за розмірами. Його об'єм становить 10 – 15 л, тобто 10 – 12% загального об'єму шлунково-кишкового тракту. За будовою слизової шлунок відноситься до стравохідно-кишкового типу: приблизно 2/5 його об'єму займає куполоподібний сліпий мішок, вистелений слизовою з багатошаровим плоским епітелієм (беззалозиста зона). Ця зона відокремлюється від фундальної і пілоричної зон вузькою смугою кардіальних залоз. Стравохід входить у шлунок косо, у місці входження утворюється кардіальний сфінктер, що складається з двох м'язових петель. Петлі стискуються тим більше, чим сильніше наповнений шлунок. Тому акт блювоти й відходженя газів із шлунка при його переповнюванні у нормі неможливі.

Секреторна, моторна, депонуюча і евакуаторна функції шлунка коня вивчалися методами зондування, накладення простих і бесканюльних фістул, ізольованого шлунка за І. П. Павловим, а також методом забою через різні терміни після годівлі. Результати цих досліджень дозволили встановити такі відмінні риси травлення у коней.

1. У шлунок надходять порції корму, звичайно добре здрібнені, і змочені слиною. Порції, що знову надходять, нашаровуються на залишковий вміст шлунка уздовж великої кривизни, заповнюючи фундальний відділ, частина пілоричного відділу, а потім і сліпий мішок.

2. У шлунку чітко виражене пошарове розташування послідовно спожитих порцій корму. Шаруватість поширюється від кардіального до пілоричного отвору і зберігається протягом декількох годин після годівлі, оскільки моторика сліпого мішка і фундальної зони слабка.

3. При звичайних умовах годівлі шлунок ніколи не буває цілком заповнений кормом. Кінь рідко “переїдає”, а спорожнення шлунка, хоча і невеличкими порціями, починається вже незабаром після початку годівлі.

Водночас шлунок практично не буває порожнім. Навіть через 10 – 20 годин після останньої годівлі в ньому виявляється деяка кількість вмісту. Через 36 годин – сліди корму, через 48 – у шлунку знаходять до 1,5 л мутної рідини лужної реакції з наявністю жовчних пігментів, що вказує на закидання у шлунок доуденального вмісту.

4. Упорядковане, пошарове розташування корму, наявність великої беззалозистої зони, відносно слабка моторика створюють умови, при яких шлунковий сік не може достатньо швидко просочити всі шари вмісту. Тому рН вмісту в різних шарах і зонах шлунка істотно коливається (від 1,5 до 4,3, а в області сліпого мішка від 6,0 до 6,5).

Роз'мягченню вмісту мало сприяє і споживана твариною вода. При порожньому і помірно наповненому шлунку вона надходить у привратникову частину і швидко проходить у кишечник. Цьому сприяє досить близьке розміщення стравохідного і пілоричного отворів.

5. Просочений слиною корм, що потрапляє в область сліпого мішка, піддається впливу шлункової мікрофлори, що живе тут, (лактобацил, стрептококів і дріжджових грибків). Ці процеси бактеріального бродіння протікають одночасно з ферментативним розщепленням білків під впливом шлункового соку у фундальної зоні шлунка.

Кінцевими продуктами бродіння є молочна кислота, у невеликої кількості оцтова, масляна і гази Н₂ і СО₂. У шлунку коня клітковина не розщеплюється в зв'язку з відсутністю целюлозолітичної мікрофлори.

6. У перші часи після годівлі, із посиленням моторики шлунка, поступово перемішується молочнокислий і солянокислий вміст, що знаходиться в пілоричної зоні. Під впливом бактерицидної дії НС1 амілолитичні процеси гальмуються. Вони посилюються знову при заповненні сліпого мішка новими порціями корму.

7. Шлунковий сік, що містить ферменти пепсиноген і шлункову ліпазу, виділяється залозами фундальної і пілоричної зон шлунка. Обкладові клітини, що виробляють хлористоводневу кислоту, маються тільки в основних (фундальних) залозах. Загальна концентрація НС1 у шлунку коней нижче, ніж у м'ясоїдних і всеїдних (0,12 – 0,22%). Приблизно половина її кількості знаходиться в зв'язаній формі.

Секреція шлункового соку головними, обкладовими і додатковими клітинами здійснюється безупинно, що обумовлено постійним подразненням слизової з боку вмісту шлунка.

8. Безупинна секреція шлункового соку зростає після кожного прийому корму і заповнення шлунка. У коней добре виражена складно-рефлекторна (і умовно-рефлекторна), а також шлункова фази соковиділення. Це виявляється при високому рівні спонтанного соковиділення в порівнянні з фоновим рівнем. Про наявність кишкової фази соковиділення можна судити лише за аналогією, тим більше, що в міру спорожнення шлунка соковиділення слабшає. Основним нервом, що регулює секрецію, є блукаючий нерв. При перерізані обох блукаючих нервів шлункова секреція знижується до мінімуму, хоча цілком не припиняється.

Дата добавления: 2014-01-07