Процеси всмоктування в кишечнику та їх регуляція

Всмоктування – це процес проникнення різноманітних речовин через клітинні структури і надходження їх у кров і лімфу. Всмоктування може відбуватися через шкіру і підшкірну клітковину, через поверхню бронхів, легеневих альвеол, черевної порожнини, жовчного міхура тощо. Найбільше значення має усмоктування через стінку травного тракту. Воно відбувається: шляхом пасивної дифузії; активного транспорту; втягування й відшнуровування.

У механізмі всмоктування активна роль належить клітинним мембранам, що відокремлюють цитоплазму від зовнішнього середовища і міжклітинної речовини. Білковоліпідна мембрана клітин має пори розміром біля 0,4 нм, через які за принципом дифузії проникають тільки вода, вуглекислий газ, кисень, аміак. Транспорт речовин проти концентраційного градієнту може відбуватися тільки завдяки активній діяльності мембрани.

Під час всмоктування в шлунково-кишковому тракті речовини долають такий шлях: мембрану клітини, мікроканальці ендоплазматичної мережі, базальну мембрану, сполучну тканину, базальну мембрану і ендотелій капілярів. Деякі речовини можуть проходити через міжклітинні щілини. Найбільш складним процесом є транспорт речовин через клітинні мембрани. Цей процес протікає в такий спосіб. Спочатку субстрат адсорбується на поверхні мембрани і вступає в з'єднання з мембранним білком – переносником. Жирові речовини з'єднуються з ліпідами мембрани. Комплексне з'єднання, що утворюється, активується АТФ і переміщається до внутрішнього прошарку мембрани, де під дією ферментів розщеплюються на субстрат і носій. Субстрат надходить у ендоплазматичні мікроканальці клітин і переміщається до базальної мембрани, де продовжується процес переносу в сполучну тканину, а з неї в кровоносні і лімфатичні капіляри. Переносник, що звільнився, повертається на поверхню апікальної мембрани. Адсорбовані живильні речовини можуть переноситися в клітину шляхом піноцитозу. Піноцитозний міхурець утворюється в поглибленнях клітинної мембрани, потім втягується і відшнуровується в цитоплазму.

На процес всмоктування впливає ряд фізичних явищ, таких, як дифузія, осмос і фільтрація. Збільшення концентрації речовини в порожнині шлунка або кишечника прискорює всмоктування. Збільшення різниці осмотичного тиску між хімусом і кров'ю прискорює всмоктування води. При тиску в шлунку або кишечнику до 8 – 10 мм рт. ст., посилюється процес всмоктування. Проте, при тиску 60 – 80 мм рт. ст., відзначають здавлювання кровоносних судин і всмоктування припиняється.

Дата добавления: 2014-01-07