Тема 11. Фінансовий контролінг

1. Сутність та основні завдання фінансового контролінгу.

2. Функції контролінгу.

3. Інструменти та методи контролінгу.

Фінансовий контролінг – функціональна система планування, контролю, аналізу відхилень, координації, внутрішнього консалтингу та загального інформаційного забезпечення керівництва підприємства. Тобто це спеціальна, саморегулююча система методів та інструментів, яка спрямована на функціональну підтримку менеджменту підприємства і включає в себе інформаційне забезпечення, планування, координацію, контроль та внутрішній консалтинг.

Завдання контролінгу:

- збір та аналіз внутрішньої і зовнішньої інформації, що стосується об’єкта контролінгу,

- виявлення та ліквідація “вузьких місць” на підприємстві,

- своєчасне реагування на появу нових шансів і можливостей,

- забезпечення постійного аналізу та контролю ризиків, розробка заходів по їх усуненню,

- виявлення резервів зниження собівартості,

- оцінка повноти та надійності ведення бух обліку,

- розробка стратегії розвитку та координація роботи з планування господарської діяльності,

- аналіз відхилень факт показників діяльності від запланованих, вироблення пропозицій щодо корекції планів,

- забезпечення постійного контролю за додержанням встановленого документообороту, проведення операцій,

- надання рекомендацій страхування підрозділам у процесі планування,

- проведення внутрішнього консалтингу, проведення внутрішнього аудиту.

2.

Основними функціями контролінгу є:

1. координація планів і діяльності,

2. фінансова стратегія,

3. планування та бюджетування,

4. бюджетний контроль,

5. внутрішній консалтинг та методологічне забезпечення,

6. внутрішній аудит і ревізія.

Для уникнення (чи нейтралізації) проблем стратегічного характеру на підприємстві слід запровадити механізм стратегічного контролінгу. Стратегічний контролінг – це комплекс функціональних завдань, інструментів і методів довгострокового (3 і більше років) управління фінансами, вартістю та ризиками. Стратегія діяльності підприємства – це визначення основних його довгострокових цілей і завдань, обрання курсу дій і розподілу ресурсів, необхідних для досягнення поставлених цілей. Головні завдання стратегічного контролінгу:

1. визначення стратегічних напрямів діяльності підприємства,

2. формування стратегії розвитку,

3. визначення стратегічних факторів успіху,

4. впровадження дієвої системи раннього попередження і реагування (перманентний аналіз шансів, ризиків, сильних і слабких сторін),

5. визначення горизонтів планування,

6. довгострокове управління вартістю підприємства та прибутками його власників,

7. довгострокове фінансове планування: прибутків та збитків, грошових потоків, балансу, основних фінансових показників,

8. забезпечення інтеграції довгострокових цілей та оперативних завдань.

До основних інструментів стратегічного контролінгу відносять: аналіз сильних і слабких сторін, побудова стратегічного балансу, портфельний аналіз, організаційний аналіз, функціонально-вартісний аналіз, модель життєвого циклу, система раннього попередження та реагування, дискримінантний аналіз, тощо.

Побудова система управління інформацією супроводжується виконанням таких завдань:

- визначення характеру інформації, яку потрібно зібрати та обробити,

- організація системи збору та обробки інформації,

- визначення найбільш прийнятних інструментів та методів збору й обробки інформації.

Забезпечення інформацією здійснюється створенням системи раннього попередження та реагування – це особлива інформаційна система, яка сигналізує керівництву про потенційні ризики та шанси, які можуть насуватись на підприємство як з боку зовнішнього, так і внутрішнього середовища.

Етапи процесу створення системи раннього попередження та реагування

1. визначення сфер спостереження (об’єктів діагностики),

2. вибір індикаторів раннього попередження

3. розрахунок граничних значень індикаторів і безпечних інтервалів їх зміни,

4. формування конкретних аналітичних завдань для аналітичних центрів,

5. узагальнення одержаних аналітичних висновків та підготовка пропозицій і рекомендацій.

Розрізняють дві підсистеми СРПР: орієнтована на внутрішні параметри діяльності підприємства, та орієнтована на зовнішнє середовище.

Отже, координація забезпечує організацію ефективнішого використання всіх видів ресурсів (фінансових, трудових, виробничих), якими володіє підприємств. Найважливішими інструментами тут є стратегічне, довгострокове планування та бюджетування.

Базовими складовими оперативного фінансового контролінгу є система річних бюджетів і бюджетний контроль. Головною метою оперативного фінансового контролінгу є організація системи управління досягненням поточних (короткострокових) фінансових цілей підприємства. Такими цілями є досягнення показників виручки від реалізації, прибутку, постійних і змінних витрат, рентабельності капіталу. Оперативний фінансовий контролінг (на відміну від стратегічного) спирається переважно на внутрішні джерела інформації (доходи – витрати, грошові надходження – грошові видатки), а стратегічний орієнтований на аналіз шансів і ризиків, сильних і слабих сторін. Однією з функцій управління є контроль ефективності виконання планових завдань. Він зводиться до:

- ідентифікації фактичних даних,

- розрахунку відхилень,

- визначення причин та факторів відхилень,

- розробка, добір каталогу заходів щодо коригування планів і діяльності,

- оцінювання запропонованих заходів,

- ініціювання рішень щодо коригування планів,

- контроль виконання скоригованих планів.

До функцій контролінгу відноситься також внутрішній аудит та консалтинг. Внутрішній аудит – сукупність процедур, які забезпечують подання керівництву підприємства вірогідної та повної інформації; додержання внутрішніх та зовнішніх нормативних актів у процесі здійснення фінансово-господарської діяльності; збереження майна підприємства та його кредиторів; оптимальне використання наявних ресурсів; управління ризиками; забезпечення виконання управлінських розпоряджень, спрямованих на досягнення мети, що поставлена в стратегічних та інших планах (тобто, сукупність процедур щодо перевірки відповідності фактичного стану об’єкта аудиту нормативному). У процесі внутрішнього аудиту вирішуються такі завдання:

¨ впровадження ефективної, вірогідної та повної інформації в процес управління,

¨ виявлення та усунення недоліків та порушень,

¨ перевірка виконання вимог з ефективного управління ризиками,

¨ налагодження і підтримання взаємодії з зовн аудиторами і контролюючими органами,

¨ вироблення рекомендацій щодо усунення виявлених недоліків та мобілізація наявних ресурсів.

Дата добавления: 2014-01-07