Природне і штучне освітлення - ДБН В.2.5-28-2006

Ці Норми поширюються на проектування освітлення територій, приміщень нових та існуючих, що підлягають реконструкції, будівель і споруд різного призначення, місць виконання робіт на відкритих просторах, територій промислових та сільськогосподарських підприємств, залізничних колій площ підприємств, зовнішнього освітлення міст, поселень та сільських населених пунктів. Проектування пристроїв місцевого освітлення, які постачаються комплектно зі станками, машинами і виробничими меблями, слід також виконувати відповідно до цих Норм.

Ці Норми не поширюються на проектування освітлення підземних виробок, морських і річкових портів, аеродромів, залізничних станцій та їх колій, спортивних споруд, лікувально-профілактичних закладів, приміщень для зберігання сільськогосподарської продукції, розміщення рослин, тварин, птиці, а також на проектування спеціального технологічного і охоронного освітлення при застосуванні технічних засобів охорони.

На базі цих Норм розробляються галузеві норми освітлення, які враховують специфічні особливості технологічного процесу і будівельних рішень будівель і споруд галузі, які погоджуються і затверджуються відповідно до чинного порядку.

Залежно від джерел світла освітлення може бути природним, що створюється прямими сонячними променями та розсіяним світлом небосхилу; штучним, що створюється електричними джерелами світ­ла, та суміщеним, при якому недостатнє за нормами природне освіт­лення доповнюється штучним.

Природне освітлення поділяється на: бокове (одно- або двобічне), що здійснюється через світлові отвори (вікна) в зовнішніх стінах; верхнє, здійснюється через отвори (ліхтарі) в дахах і перекриттях; комбіноване - поєднання верхнього та бокового освітлення.

Штучне освітлення може бути загальнім, місцевим та комбінованим.

Загальне освітлення передбачає розміщення світильників у верхній зоні примі­щення (не нижче 2,5 м над підлогою) для здійснювання загальне рів­номірного або загального локалізованого освітлення (з урахуванням розтушування обладнання та робочих місць).

Місцеве освітлення створюється світильниками, що концентрують світловий потік безпо­середнього на робочих місцях.

Комбіноване освітлення складається із загального та місцевого. Його доцільно застосувати при роботах висо­кої точності, а також, якщо необхідно створити певний або змінний, в процесі роботи, напрямок світла. Одне місцеве освітлення у виробни­чих приміщеннях заборонене.

За функціональним призначенням штучне освітлення поділяється на:

робоче, чергове, аварійне, евакуаційне, охоронне.

Робоче освітлення створює необхідні умови для нормальної трудо­вої діяльності людини.

Чергове освітлення - зніжений рівень освітлення, що передбачаєть­ся у неробочий час, при цьому використовують частину світильників інших видів освітлення.

Аварійне освітлення вмикається при вимиканні робочого освітлен­ня. Світильники аварійного освітлення живляться від автономного джерела і повинні забезпечувати освітленість не менше 5% величини робочого освітлення, але не менше 2 лк на робочих поверхнях вироб­ничих приміщень і не менше 1 лк на території підприємства.

Евакуаційне освітлення вмикається для евакуації людей з примі­щення під час виникнення небезпеки. Воно встановлюється у вироб­ничих приміщеннях з кількістю працюючих більше 50, а також у при­міщеннях громадських та допоміжних будівель промислових підпри­ємств, якщо в них одночасно можуть знаходитися більше 1°° чоловік. Евакуаційна освітленність у приміщеннях має бути 0,5 лк, поза примі­щенням - 0,2 лк.

Охоронне освітлення передбачається вздовж границь територій, що охороняються, і має забезпечувати освітленість 0,5 лк.

4. Основні вимоги до виробничого освітлення

Для створення сприятливих умов зорової роботи освітлення робо­чих приміщень повинне задовольняти таким умовам:

• рівень освітленості робочих поверхонь має відповідати гігієніч­ним нормам для даного виду роботи згідно СНиПІІ-4-79/85;

• мають бути забезпечені рівномірність та часова стабільність рівня освітленості у приміщенні, відсутність різких контрастів між освітле­ністю робочої поверхні та навколишнього простору, відсутність на робочій поверхні різких тіней (особливо рухомих);

• у полі зору предмета не повинно створювати сліпучого блиску;

• штучне світло, що використовується на підприємствах, за своїм спектральним складом має наближатися до природного;

• не створювати небезпечних та шкідливих факторів (шум, теплові випромінювання, небезпеку ураження струмом, пожежо- та вибухонебез-печність);

• бути надійним, простим в експлуатації та економічним.

Природне освітлення

На рівень природного освітлення приміщень впливають: світло­вий клімат, який залежить від географічного розтушування місця, площа та орієнтація світлових отворів; конструкція вікон, чистота скла, геометричні параметри приміщень та відбиваючі властивості поверхонь, зовнішнього та внутрішнього затемнення світла різними об'єктами.

Природне освітлення - освітлення приміщень світлом неба (прямим або відбитим), яке проходить крізь світлові прорізи в зовнішніх огороджуючих конструкціях.

В основі нормування виробничного освітлення покладена залеж­ність необхідного рівня освітлення від зорової напруги (розряду зорової роботи), яка, в першу чергу, визначається розміром об'єкта розпіз­навання, контрастом між об'єктом і фоном, характеристикою фона. Нормування освітлення в громадських, допоміжних та житлових будівлях здійснюють в залежності від призначення приміщення.

За системи бічного природного освітлення (через віконні прорізи у стінах) нормується мінімальне значення КПО.

Коефіцієнт природної освітленості (КПО) - відношення природної освітленості, яка створюється в деякій точці заданої площини всередині приміщення світлом неба (безпосереднім або після відбивання), до одночасного значення зовнішньої горизонтальної освітленості, яка створюється світлом повністю відкритого небосхилу; виражається у відсотках.

Для односторонньої біч­ної системи - це КПО у точці робочої поверхні (або підлоги), розташо­ваній на відстані 1 м від стіни, найбільш віддаленої від світлових прорі­зів. За системи верхнього природного освітлення (через ліхтарі - світ­лові прорізі у покритті будівлі) та системи верхнього та бічного природ­ного освітлення нормується середній КПО, обчислений за результати вимірювань у N точках (не менш 5) умовної робочої поверхні (або під­логи). Перша та остання точка приймаються на відстані 1 м від поверх­ні стін.

Нормативні значення коефіцієнтів природного освітлення приво­дяться «Будівельними нормами і правилами» (СНиП ІІ-4-79/85) в зал­ежності від розряду зорової роботи для середньої зони Росії (КПО_н^ш), але без врахування інших зон світлового клімату (географічного розту­шування місця) та орієнтації світлових прорізів (таблиця 2.9). Нормова­не значення КПО для будівель, що розміщенні у I, II, IV, V поясах світло­вого клімату, визначається за формулою:

КПО = КПО_н^ш • m • c

де КПО_н^III - значення коефіцієнта природного освітлення для III зони світло­вого клімату за таблицями СНиП II-4-79/86; m - коефіцієнт світлого клімату; c - коефіцієнт сонячності клімату, якій зал­ежить від зорієнтованості світлових отворів за сторонами світу (азимут, град), для південного напрямку с = °,65 - °,75, для північного - с = °,9 -1,°).

При проектуванні природного освітлення враховують, що освітле­ність в середині приміщення залежить від світла, яке створюється небом і безпосередньо потрапляє на робочу поверхню, а також світла, яке відбивається від поверхонь в середині приміщення та прилеглих будівель.

Штучне освітлення

Штучне освітлення передбачається у всіх приміщеннях будівель, а також на відкритих робочих ділянках, місцях проходу людей та руху транспорту.

Штучне освітлення проектується для двох систем: загальне (рівномір­не або локалізоване) та комбіноване (до загального додається місцеве).

При штучному освітленні нормативною виличиною є абсолютне зна­чення освітленості, яке залежить від характеристики зорової праці та системи освітлення (загальне, комбіноване). Всього визначено вісім роз­рядів (в залежності від розміру об'єкта розпізнавання), в свою чергу роз

Дата добавления: 2014-01-07