Оpганізаційно-методичні pекомендації

Навчальні питання і розподіл часу

1.	Вступна частина	10 хв.
2.	Основна частина	75 хв.
	2.1.	Поняття та правові засади правового статусу військовослужбовців в Україні.	35 хв.
	2.2.	Особливості правового статусу військовослужбовців	30 хв.
	Висновки	5 хв.

До початку заняття викладачу потрібно уяснити навчальну та виховну мету, питання які розглядатимуться на лекції та продумати методику проведення заняття, застосування навчальних прийомів, використання технічних засобів та наочних посібників. Розробити та затвердити план проведення заняття.

У вступній частині лекції необхідно відмітити актуальність даної теми, її значення для майбутньої професійної діяльності, показати зв’язок з попередньою та майбутніми темами. Назвати тему заняття, питання лекції (доцільно підготувати та показати слайд). Довести до аудиторії навчальну заняття.

Основна частина заняття проводиться шляхом усного викладення навчального матеріалу. Викладач, враховуючи особливості аудиторії, загальний рівень підготовки слухачів застосовує різноманітні навчальні прийоми (інтерактивні акції, використання підготовлених слайдів, відеофільмів, наочних посібників та ін.) Зосереджує увагу на складних питаннях, при необхідності вдається до повтору.

Заключна частина містить підсумки, що випливають із основної частини лекції, а також рекомендації щодо подальшого вивчення основних питань самостійно. Зазначається тема, вид наступного заняття та ставиться завдання на самостійну підготовку.

Вимоги пpогpами:	Поняття правового статусу особи. Правосуб’єктність. Особливості правового статусу військовослужбовців. Основні права і обов’язки військовослужбовців. Законодавство України про права і обов’язки військовослужбовців. Обмеження прав і свобод особи в умовах військової служби.
	вступна частина	10 хв.

На початку заняття викладач перевіряє наявність особового складу, оголошує тему, навчальні питання та доводить загальний порядок проведення заняття.

У вступному слові викладач звертає увагу на необхідність вивчення даної теми, пов’язує її з раніше вивченим матеріалом.

Основна частина

65 хв.

В контексті розбудови правової держави в Україні чи не найважливіше місце посідає вирішення проблеми реалізації та захисту прав і свобод людини і громадянина. Відбувається реформація всіх державних інституцій, приведення їх у відповідність з положеннями Основного Закону.

В умовах реформування Збройних Сил важливого значення набуває дотримання законодавства про обов’язок, військову службу та правовий статус військовослужбовців, їх соціальний і правовий захист. Конституцією України визначені основоположні засади у сфері забезпечення прав і свобод людини та громадянина. Права і свободи людини та їх гарантії, як зазначено в ст. 3 Основного Закону, визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. Тому і правові засади проходження військової служби мають повною мірою забезпечувати реалізацію військовослужбовцями прав та свобод людини і громадянина. Військовослужбовець повинен сприйматися не тільки як суб’єкт, але як і об’єкт національної безпеки. Неприпустимим є незаконне і неправомірне обмеження його в правах і свободах. Військовослужбовець – це громадянин в уніформі.

Перше питання

Поняття та правові засади правового статусу військовослужбовців в Україні.

35 хв.

Зв’язки, що виникають між державою та індивідом, взаємовідношення між людьми фіксуються державою в юридичній формі – у формі прав, свобод та обов’язків, які в своїй сукупності і представляють правовий статус людини і громадянина.

Правовий статус людини і громадянина може бути охарактеризований як система прав і обов’язків, які закріплені в Конституції та інших актах законодавства.

Права і обов’язки – це вихідний елемент права. В них не тільки фіксуються певні стандарти поведінки, які держава вважає обов’язковими, корисними, доцільними для нормальної життєдіяльності соціальної системи, але розкривається і основні принципи взаємовідносин держави і особи.

Правовий статус, природа прав і обов’язків як ключеві поняття юридичної науки постійно перебувають у центрі уваги науковців. Існує декілька підходів до визначення правового статусу особи. Одні з них ототожнюють поняття “правове становище особи” і “правовий статус особи”, включають до правового статусу такі елементи як громадянство, загальну правоздатність, принципи правового статусу, права, свободи і обов’язки особи, гарантії прав і свобод, відповідні правові норми[1]. У відповідності з іншої точки зору[2] поняття правового статусу належить обмежити категоріями прав і обов’язків, що дозволяють чітко визначити його структуру.

Таким чином, будемо вести мову про два поняття: правове становище (положення) особи і правовий статус особи.

Дата добавления: 2014-01-07