Припинення дії міжнародних договорів. Недійсність міжнародних договорів

Основні стадії укладання міжнародного договору.

Виходячи з міжнародної практики, можна зробити висновок, що укладення міжнародного договору означає всі дії держави, починаючи від переговорів і закінчуючи вступом договору в силу.

Процес укладення договорів може бути розділений на стадії:

підготовка та прийняття тексту договору;

встановлення аутентичності текстів договорів;

вираження згоди на обов'язковість договору.

— перша стадія — прийняття тексту. Текст приймається за згодою всіх суб'єктів, що беруть участь у його впорядкуванні, а для багатостороннього договору — більшістю в дві третини учасників конференції. Прийняття тексту не накладає на учасників юридичних зобов'язань;

— друга стадія — встановлення автентичності тексту, що здійснюється шляхом підписання або парафування тексту договору або заключного акту конференції, що містить цей текст;

— третя стадія — згода на обов'язковість договору, що може бути виражена підписанням, ратифікацією, прийняттям, затвердженням або приєднанням у залежності від порядку, передбаченого в самому договорі. Загальним і поширеним способом висловлювання згоди на обов’язковість договору є ратифікація або остаточне затвердження договору вищими органами держави. Начастіше ратифікують договори глави держав: в одних країнах самостійно, в інших за згодою парламенту або однієї з його палат (у США – президент за згодою Сенату). В деяких державах функція ратифікації покладена на сам парламент (наприклад в України згідно з п.32 ст.85 Конституції України і у відповідності з Законом України про міжнародні договори України» ратифікація міжнародних договорів України здійснюється Верховною Радою шляхом ухвалення закону про ратифікацію).

Для участі в будь-якій стадії укладання договору представник держави або міжнародної організації повинен мати на це відповідні повноваження. Певні посадові особи в силу своїх функцій вправі представляти свою державу без спеціальних повноважень (ex officio). До них належать: глави держав; глави урядів; міністри закордонних справ.

Припинення дії договору означає втрату ним його юридичної сили. Це може мати значення як для всіх учасників міжнародного договору, так і для однієї або кількох сторін.

Підставами припинення дії міжнародного договору можуть бути:
- закінчення терміну дії договору;

- виконання умов договору;

- виникнення нової норми імперативного характеру, що припускає скасування застарілих положень;

- денонсації договору однією або кількома сторонами за умови, передбаченої в договорі (однобічне правомірне припинення дії договору на передбачених у ньому умовах. Про денонсацію договору учасники зобов’язані завчасно попередити інші сторони);

- скасування договору за спільною згодою його учасників;
- новація (перегляд або ревізія умов договору і укладання нового договору);

- анулювання (одностороння відмова від договору внаслідок істотної зміни обставин).
У міжнародно-правовій літературі можна зустріти поділ способів припинення дії міжнародних договорів на вольові (розірвання) й автоматичні.
До вольових способів відносять: скасування, денонсацію, новацію, анулювання.
До автоматичних - закінчення терміну, появу нової імперативної норми, загибель договірного об'єкта, зникнення суб'єктів договору, виникнення війни між державами - сторонами договору, настання скасовуючої умови та ін.

Ст.ст. 46-53 Віденських конвенцій 1969 та 1986 років містять вичерпний перелік підстав недійсності договорів. Підставами недійсності є примус держави, його представника, обман, помилка, протиріччя договору нормам jus cogens тощо.

Дата добавления: 2014-01-07