Ресурси Internet та способи доступу до нього

Internet має широке, але все-таки обмежене застосування, що він може дати людині:

Можливість спілкуватися з іншими людьми — обмін повідомленнями через електронну пошту, створення дискусійних груп засобами списків розсилання служби новин та телеконференцій IRC.

Отримання свіжої інформації з великої кількості як безплатних, так і комерційних джерел. Це можуть бути прогнози погоди, курси цінних паперів, фотографії небесних тіл, каталоги бібліотек та патентної інформації, наукові статті. Важко знайти галузь знань, даних з якої не було б в Internet. Доступ до цієї інформації здійснюється засобами Всесвітньої павутини (WWW) та протоколу передавання файлів (FTP).

Електронні публікації через WWW допомагають ознайомити громадськість з важливою інформацією.

Спільне використання ресурсів дозволяє науковцям скористатися найскладнішим та найсучаснішим обладнанням (таке можливе лише за згодою та сприянням власників).

Є кілька способів доступу до Internet. Розглянемо три з них:

1) звичайне "додзвонювання";

2) "додзвонювання" до комп'ютера, що працює в Internet, з використанням протоколів SLIP або РРР;

3) безпосередній доступ через виділені лінії.

Який з них обрати — залежить від таких факторів:

а) що користувач хоче робити в Internet;

б) які кошти він може на це витратити;

в) належить він до організації або компанії, яка може забезпечити доступ до Internet, чи ні.

1. Найдешевший спосіб доступу — зв'язок за звичайним "додзвонюванням" (Dial-up Connection). Він передбачає приєднання вашого ПК до комп'ютера-посередника, сполученого з мережею, що працює в Internet.

У цьому випадку комп'ютер-посередник, який становити частину мережі, відіграє роль проміжної ланки між вашим комп'ютером та Internet. Зв'язок з вашим комп'ютером може бути через звичайну телефонну лінію, яка проведена до вашого будинку. З обладнання потрібні персональний комп'ютер, модем та комунікаційне програмне забезпечення.

Більшість Internet-провайдерів (юридичні особи, що забезпечують доступ до Internet) пропонує доступ за "додзвонюванням" до Internet за плату, яка залежить від часу роботи в мережі. Перевага цього способу — низька ціна. Недоліки — мала швидкість обміну інформацією, неможливість викликати клієнт-базоване програмне забезпечення (Mosaic, Netscаре Navigator та ін.). Під час роботи з FTP (протокол передавання файлів) файли спочатку копіюються на комп'ютер-посередник, а не на твердий диск вашого комп'ютера, як це було б у випадку прямого сполучення. Крім того, описаний спосіб дає змогу персональному комп'ютеру працювати лише в знакогенеруючому режимі без використання графічного інтерфейсу.

2. Ще одним способом доступу за "додзвонюванням" є „додзвонювання" до комп'ютера, що працює в мережі Internet з використанням протоколів SLIP або РРР (dial-up to an іnternet host computer using SLIP or РРР). З обладнання потрібні ПК, модем та комунікаційне програмне забезпечення.

Зв'язок відбувається також через звичайну телефонну лінію, але із застосуванням SLIP- або РРР-протоколів.

SLIP - це Internet-протокол, що дає змогу комп'ютерам з високошвидкісними модемами налагоджувати безпосередній зв'язок з вузлами Internet.

РРР — протокол, який використовується в мережах для зв’язку через послідовні лінії (serial lines).

Основною перевагою цього способу над способом простого доступу за "додзвонюванням" є наявність безпосереднього зв'язку, що дає змогу користуватися клієнт-базованим програмним забезпеченням, а також застосовувати графічний інтерфейс. Неповний недолік — певна складність конфігурування програмного забезпечення.

3. Найкращим є спосіб безпосереднього доступу через виділені лінії (delicated line connection). Однак він найдорожчий і складний для запровадження. Ним можуть користуватися державні організації та приватні компанії, які мають добре обладнану мережу. Цей спосіб характеризується високою швидкістю обміну інформацією, спроможністю завантажувати файли на ПК користувача під час роботи з FTP, поєднанням клієнт-базованого програмного забезпечення з графічним інтерфейсом операційної системи користувача.

Два останні способи забезпечують прямий доступ до Internet. Це означає, що вони дають змогу використовувати клієнт-базоване програмне забезпечення та всі мультимедійні засоби Internet.

Система адрес та імен

Для роботи в Internet потрібно знати адреси та імена людей і комп'ютерів. Правильно вказати адресу чи ім'я в мережі так само важливо, як і точно написати адресу на поштовій листівці чи правильно набрати телефонний номер.

Є два основні типи адрес:

1) текстові доменні (domain) імена;

2) числові адреси (ІР-адреси).

Комп'ютер, що приєднаний до Internet та використовує протоколи TCP/IP, має свою унікальну Internet-адресу.

IP-адреса — це 32-бітове число, записане як чотири октети по 8 біт, розділені між собою крапками. Кожен октет дає змов записати десяткове число від 0 до 255.

	октет 4

Раніше комп'ютери розрізнялися лише IP-адресами. Однак числова адреса незручна для користування, тому її замінюють текстовими еквівалентами.

На етапі становлення Internet у центрі мережевої інформації (NIC) була створена спеціальна служба реєстрації. Користувач посилав (переважно електронними засобами) заповнений бланк і NIC вносив його у свій список імен і адрес. Цей файл, так званий hosts (список вузлових комп'ютерів), регулярно розсилався на всі комп'ютери. Як імена використовували прості слова, кожне з яких було унікальним. Коли користувач вказував ім'я, комп'ютер шукав його в цьому файлі і підставляв відповідну ІР-адресу.

Коли Internet розрісся, розмір цього файла також збільшився. Це ускладнило реєстрацію імен та пошук адрес. Виникла потреба в розподіленій системі адрес. Такою системою стала доменна система імен (DNS).

Доменна система задає ієрархію побудови імен за певними правилами. Кожен рівень у цій ієрархії називається доменом. Кожен домен в імені (якщо читати зліва направо) є підмножиною наступного. Спочатку, тобто першою ліворуч, записується та специфічна частина адреси, яка означає ім'я комп'ютера, ім 'я користувача або групи користувачів. Ця частина називається нижньорівневим доменом. Середня частина переважно є абревіатурою чи назвою організації або компанії. Кінцева частина в більшості випадків означає загальну інформацію і називається верхньорівневим доменом. Наприклад, числовій адресі 192.35.222.222 відповідає доменна адреса melvil.ucop.edu. Така Адреса є легшою і зрозумілішою для користувача, особливо, якщо він знає, що melvil — це великий бібліотечний каталог, ucop - абревіатура від University of California Office of President, a edu — навчальний заклад (організаційна категорія).

Комп'ютер трансформує доменну адресу у числову, консультуючись зі спеціально призначеним для цього сервером, який називається сервер-імен, або DNS-сервер. Імена вибираються так, щоб означити ім'я машини і тип організації, яка є власни­ми чи обслуговує її, або відповідно до географічного розміщення комп'ютера. В імені може бути будь-яка кількість доменів, але більше п'яти трапляються зрідка.

У США верхньорівневі домени містять такі організаційні домени:

com — комерційні організації (apple.com — для Apple Computer);

gov — урядові організації (nasa.gov — для космічного агенства NASA);

еdu — навчальні заклади;

org — некомерційні організації;

mil — військові організації.

В інших країнах верхньодоменна частина адреси містить дві літери коду країни й означає державу, де розміщений комп'ютер, наприклад:

аu — Австрія; nl — Нідерланди;

са — Канада; sl — Швеція;

fi — Фінляндія; ua — Україна

jp — Японія;

Кожна частина імені повинна бути затверджена організацією, яка має на це право. Верхньорівневі домени затверджує Інститут наукової інформації (США). Він же делегує права на затвердження доменно-іменних адрес нижчого рівня іншим організаціями, які роблять це в межах своїх доменів. Така ієрархія поширюється аж до рівня адміністратора конкретної локальної мережі. Наприклад, індивідуальне комп'ютерне ім'я melvіl затверджене адміністратором мережі, в якій цей комп'ютер перебуває.

З використанням доменної системи адресу окремої людини користувача можна записати так:

Rober @ librarv.berkellу.edu

Ліва частина перед знаком @ означає ім'я (псевдонім) кори­стувача, після обов'язкового знака @ — адреса комп'ютера. Такий тип адрес використовується, зокрема, в електронній пошті.

Запитання для самоперевірки

1. Що розуміють під "інформаційною технологією"?

2. Від яких компонентів залежать інформаційні технології?

3. Які етапи у своєму розвитку пройшла комп'ютерна інформаційна технологія?

4. Які основні завдання поставлені перед високими інформаційними технологіями?

5. За якими ознаками можна класифікувати інформаційні технології?

6. Охарактеризуйте інформаційну технологію в умовах функціонування централізованих систем обробки інформації,

7. У чому відмінність інформаційної технології в умовах децентралізованих систем обробки інформації від інформаційної технології в умовах функціонування централізованих систем обробки інформації?

8. Які функції виконує електронна пошта?

9. Що таке "поштова скринька"?

10. В яких режимах може пересилатися повідомлення користувачу електронною поштою?

11. Що таке "електронна дошка оголошень"?

12. Охарактеризуйте пакетний режим роботи інформаційної системи.

13. У чому відмінність діалогового і пакетного режиму роботи інформаційних систем?

14. Що таке "обчислювальна мережа"?

15. Які є типи обчислювальних мереж?

16. Охарактеризуйте розподілену обробку даних.

17. Які є способи розподілу даних?

18. Які Ви знаєте комп'ютерні видавничі системи?

19. Які є класи систем комп'ютерної графіки?

20. Охарактеризуйте мультимедійну інформаційну техно­логію.

21. Охарактеризуйте гіпертекстову інформаційну техноло­гію.

22. Що таке Internet?

23. Що може дати людині Internet?

24. Що є способи доступу до Internet?

25. Охарактеризуйте систему адрес та імен Internet.

Дата добавления: 2014-01-07