Проблеми педагогічного спілкування вчителя й учнів на уроках літератури

Наукова організація праці вчителя-словесника.

У професійні обов’язки вчителя-словесника, окрім навчальної роботи (підготовка до уроків, проведення їх, перевірка зошитів та ін.,), входить ще й позакласна робота, виховна робота із дітьми та батьками. На все це потрібен час. Тому для вчителя-словесника багато важить обізнаність з науковою організацією праці вчителя (НОП).

НОП – це така праця, що забезпечує високу результативність при мінімальній затраті енергії і сил. Вона залежить від:

- загального ритму роботи школи;

- організації кабінетної системи;

- від самого вчителя (раціонально використовувати час, аналізувати результати праці, проводити спостереження за педагогічним процесом);

- постійно зберігати результати своєї праці (різні виписки, картки, конспекти уроків, вирізки…)

Учитель завжди учень, тому йому необхідно

- вести читацький щоденник, робити виписки із змісту творів, критичних статей (якщо книга власна – робити закладки, відмічати цитати олівцем);

- систематично стежити за методичними, літературознавчими, суспільними журналами і газетами;

- вести картотеку статей по класах, за алфавітом (робити ксерокопії);

- мати окремий зошит “Педзнахідки”, куди записувати кросворди, конкурси, епіграми, загадки, вислови відомих людей, які можна використати за епіграф конкретного уроку;

- накопичувати методичну та критичну літературу;

- виготовити папку по творчості кожного письменника, куди складати ксерокопії статей, конспекти уроків, різні види наочності…

Навчання у своїй основі – комунікативний процес. Спілкування на уроках літератури – це вид духовного контакту учителя й учнів. Не без підстав кажуть, що у спілкуванні люди творять один одного.

Спілкування – важливий фактор розвитку особистості, формування свідомості та самосвідомості людини. Через спілкування відбувається взаємопроникнення одного індивіда в духовний світ іншого. Внаслідок живого спілкування людина пізнає сама себе, усвідомлює свої думки і почуття, своє ставлення до духовної культури.

Повноцінність викладання літератури в школі забезпечується тоді, коли в процесі роботи над художнім твором налагоджується постійний духовний контакт між учителем і учнями, створюється атмосфера відвертості, доброзичливості, взаємоповаги… Духовне спілкування вимагає особливих умінь і ситуацій, що забезпечують розкутість дітей. Ефективність навчання вимагає побудови оптимальної моделі співробітництва в системі “учитель – учень”. Мистецтво навчання і виховання засобами літератури не терпить натаскувань, голого повчання. Моральна ідея тільки тоді стає життєвим правилом, нормою поведінки, коли вона глибоко усвідомлена людиною. Істин не зазубрюють, їх треба осмислити, пережити, вистраждати…Тільки за такої умови у психіці дитини формуються стійкі життєві принципи.

В.О.Сухомлинський застерігав: ”Як мускули стають безсильними, кволими без фізичних вправ, таку і розум не формується без розумового напруження, без думки, без самостійних пошуків”.

Не має права на своє існування такий урок, де пригнічуються думки і почуття школярів, а вчитель виступає законодавцем істин у останній інстанції.

Розумний, розважливий учитель прислухається до думок учнів і зробить їх надбанням усього класу.

Ефективність уроків літератури залежить і від стилю спілкування між учителем і учнями, манери контактування.

Розрізняють такі стилі спілкування: авторитарний, демократичний, ліберальний.

Авторитарний стиль – це неувага до особистості дитини, її запитів, потреб, ігнорування думок дітей, безапеляційність настанов, сувора регламентація дій дітей, нав’язування власних суджень. Учителі авторитарного стилю спілкування частіше вдаються до лекційного викладу матеріалу, рідко практикують бесіду, не люблять будь-яких заперечень. На уроках – відсутня активність класу. Спілкування з мистецтвом виключає диктат. Моральні цінності, нав’язані грубо, - бездієві. Авторитарність часто породжує в дітей негативні емоції, створює атмосферу пригніченості на уроці, незадоволення, нерішучість, спостерігається психологічне гальмування, відособлення учнів від учителя, страх. А страх веде до гальмування мислительних процесів.

Демократичний стиль передбачає належну гнучкість у спілкуванні, у стосунках із учнями, врахування їхніх інтересів, духовних запитів, ціннісних орієнтацій. Учителі подібного стилю вміють створити сприятливий педагогічний клімат, атмосферу невимушеності. Демократ. Стиль будується на повазі самостійності, недоторканості до чужої життєдіяльності й свідомості. Демократ. Стиль – найоптимальніший з погляду ефективності викладання літератури в школі. Він забезпечує розвиток творчих сил і можливостей дітей.

Ліберальний стиль спілкування – найсуттєвіша ознака – відсутність належної вимогливості, принциповості, об’єктивності в оцінюванні учнів, у ставленні до них.

Стиль керівництва навчальним процесом зумовлює самооцінку учнів.

Стиль Самооцінка

адекватна завищена занижена

авторитарний			*
демократичний	*
ліберальний		*

Стилі спілкування і керівництво вчителя пед. процесом найчастіше поєднуються: Авт. + Дем.; Ліб. + Дем. У кожного учителя є свої неповторні особливості, що зумовлюють характер спілкування з дітьми. Учитель – людина, але він повинен бути мудрим. Тому стиль спілкування повинен бути гнучким, він повинен своєчасно відреагувати і змінити свою поведінку.

Існує регідний стиль – протилежний гнучкому. Учитель не розуміє змін і не реагує на них вчасно.

4. Підготовка вчителя до вивчення теми:

- за програмою визначитись із формулюванням теми;

- зіставити із календарно-тематичним планом;

- перечитати тексти, винесені для текстуального вивчення;

- переглянути критичну літературу;

- заглянути у свій щоденник, “Педагогічні скарбнички”;

- підібрати наочні посібники і ТЗН;

- написати план-конспект;

- продумати форму контролю; попередити учнів про характер роботи;

- продумати теми творів, оголосити наперед, щоб діти мали можливість підготуватися.

Дата добавления: 2014-01-07