Принципи формування тестових завдань

Основними принципами формування тестових завдань є такі:

1) Принципи формування тестових завдань повинні співпадати з основними принципами формування цілей системи навчального процесу. Тому раніше ніж приступити до розробки тестових завдань необхідно ясно уявляти, з якою метою проводиться тестування, які засоби є для цього, чим потрібно скористатися, щоб досягти поставлену мету, і як забезпечити узгодженість засобів та цілей.

2) Разом з тим, необхідно враховувати цілі вивчення дисципліни, а також ієрархію цілей як для дисципліни в цілому, так і для розділів та модулів, що її складають. Це – цілі зовнішні, внутрішні, стратегічні, тактичні і оперативні.

3) Очевидно, що проведення тестування з метою визначення рівня засвоєння навчального матеріалу лекції не є доцільним. Тут можна обмежитись усним або оперативним опитуванням. Тестування оправдане, якщо ставиться мета оцінити рівень засвоєння знань та умінь за темою або модулем дисципліни, тобто за відносно самостійною частиною навчальної дисципліни.

4) Враховуючи те, що навчання – це елемент освіти і при вивченні дисципліни завжди ставляться цілі загальноосвітні, загальнонаукові, спеціальні тощо, необхідно при формуванні тестових завдань визначати ступінь досягнення поставлених цілей.

5) Зміст тестового завдання повинен відповідати психолого-фізіологічним властивостям пам’яті та відповідати принципам вибірковості, відгуку пам’яті на запитання, відновлення образу, рекурсивності (перетворення), здорового глузду і розуміння, здивування, виправлення помилок, адаптації тощо.

6) Основними вимогами до розроблення тестових завдань є такі:

- належність тестових завдань до предметної галузі;

- диференційована ступінь складності;

- спрямованість завдання;

- диференційованість змісту тестових завдань;

- лаконічність, ясність та коректність формулювання;

- обмеження на час відповіді;

- взаємозв’язок завдань та їх ефективність тощо.

2.4. Групи навчальних елементів та рівні сформованості знань

Під час формування тестових завдань належить виділити зі змістового модуля групи навчальних елементів, що мають схожі змістові ознаки. Умовно їх можна назвати так:

1) Поняття – група навчальних елементів, до якої належать категорії, терміни, поняття, позначення.

2) Явища – група навчальних елементів, що об’єднує властивості, явища, факти, спостереження, твердження, опис об’єктів, механізмів і т.ін.

3) Відношення – група навчальних елементів, яка містить співвідношення, теореми, закони, концепції, правила, гіпотези, теорії, моделі (фізичні і математичні), залежності (зокрема аналітичні, графічні та логічні), структури тощо.

4) Алгоритми – група навчальних елементів, до якої належать алгоритми діяльності (зокрема алгоритми розв’язування задач, доведення теорем, рівнянь тощо), послідовності дій, процедури, правила прийняття рішень, поведінки і т. ін.

При формуванні навчальних елементів першої групи (поняття) необхідно дотримуватись нормативних документів, що встановлюють порядок їх використання (державні та галузеві стандарти, рекомендації міжнародних організацій тощо). За відсутності таких документів необхідно спиратися на практику застосування категорій, понять, термінів, позначень у цій професійній галузі (а не на практику їх застосування у конкретній навчальній дисципліні).

Навчальні елементи другої (явища), третьої (відношення) та четвертої (алгоритми) груп можна наводити тільки у вигляді загальноприйнятих у науці та практиці назв без розкриття їх змістової сторони (наприклад, закон …, схема …).

В системі вітчизняної освіти прийняті такі рівні сформованості знань щодо змісту кожного навчального елемента:

1) ознайомчо-орієнтовний;

2) понятійно-аналітичний;

3) продуктивно-синтетичний.

Ознайомчо-орієнтовний рівень сформованості знань у свою чергу можливо поділити на два підрівні:

- ознайомлення, коли особа має загальне уявлення про той чи інший навчальний об’єкт, розпізнати його, але не здатна відтворити інформацію щодо нього, сформувати основні положення, визначити ознаки, що його характеризують;

- репродукції, коли особа здатна відтворювати (розповісти, пояснити) структуру системи знань щодо визначень, найбільш суттєвих ознак, принципів дії основних навчальних об’єктів чи інших характеристик явищ або систем явищ, що мають найбільше значення.

Віднесення навчального елементу до тієї чи іншої групи й визначення необхідного рівня сформованості знань щодо його змісту дає можливість визначити відповідні рівні тестових завдань.

2.5. Рівні тестових завдань

Рівні тестових завдань повинні визначатись відповідними рівнями сформованості знань, рівнями наукового пізнання і ступенями розумового розвитку тих, хто навчається. Тому можна визначити такі рівні тестових завдань в залежності від рівнів сформованості знань (рис. 1).

Рис. 1. Рівні тестових завдань

Перший рівень – рівень розпізнання (ідентифікації) образів. Тестові завдання першого рівня призначені для перевірки умінь тих, хто навчається, виділити із запропонованого переліку об’єктів вивчення заданий чи правильний. Вони відповідають підрівню ознайомлення першого рівня сформованості знань.

Другий рівень – рівень відтворення (репродукції) образів та знань. Тестові завдання цього рівня призначені для перевірки умінь тих, хто навчається, відтворити (відновити) самостійно, по пам’яті образ, пропущену властивість або ознаку об’єкта вивчення. Ці тестові завдання відповідають підрівню репродукції першого рівня сформованості знань.

Третій рівень – рівень застосування (амортизації) знань. Тестові завдання цього рівня призначені для перевірки умінь тих, хто навчається, застосовувати раніш отримані знання про об’єкт вивчення в реальній практичній діяльності та отримати нову інформацію про об’єкт. Ці тестові завдання відповідають другому рівню сформованості знань.

Четвертий рівень – рівень перетворення (трансформації) знань та умінь. Тестові завдання четвертого рівня призначені для перевірки здібностей тих, хто навчається, перетворювати (трансформувати) знання та уміння, що є, у нові знання та уміння, які раніш не були відомі. Ці тестові завдання відповідають третьому, вищому рівню сформованості знань і характеризують здібність особи до творчої, дослідницької діяльності.

Такий підхід дає можливість підібрати до кожного навчального елемента оптимальну форму тестового завдання відповідно до принципів педагогічних вимірювань.

Дата добавления: 2014-01-07